Оноре де Бальзак Хмельницька міська централізована бібліотечна система Оноре де Бальзак Хмельницька міська централізована бібліотечна система
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проекти та програми
    Партнери і спонсори
    Контакти
    Карта сайту




    Пошук по сайту

    Хмельницька міська рада

     
      Головна » Про ЦБС » Анонси та плани
    Оноре де Бальзак
     

     

     

    ОНОРЕ ДЕ БАЛЬЗАК
     
     
     
     
     

    Оноре де Бальзак, знаменитий французький письменник, народився 20 травня 1799 року в Турі в сім'ї судового чиновника, який відкоригував своє прізвище (дід Оноре був неписьменним хліборобом і звали його Бальса). Пізніше письменник чимало сил і енергії витратить на те, щоб довести своє дворянське походження і приєднати до прізвища жадану частку де, викликаючи саркастичні посмішки сучасників.

    Раннє дитинство Оноре минуло поза батьківською домівкою. Одинадцять років дитинства й отроцтва провів він у пансіонах та інтернатах. Найпохмурішими були для нього сім років перебування у Вандському колежі, закритому навчальному закладі, під керівництвом монахів-ораторіанців, де вихованці змушені були підкорятися суворому монастирському режиму.

    За найменшу провину їх шмагали і садили до карцеру. Бальзак мав мало друзів і вважався похмурим і несумлінним учнем. У ці роки болісної дитячої самотності Бальзак залучився до світу книжок. Він читав усе, що було в бібліотеці колежу, намагався сам писати, але це викликало лише сміх у товаришів. Перебування в колежі скінчилося серйозним нервовим захворюванням, і батьки забрали  його до Парижа, де на той час жила сім'я і де він закінчив свою освіту.

    Батько майбутнього письменника хотів бачити свого сина поважним нотаріусом або відомим адвокатом. Він наполіг, щоб Оноре вступив у Школу права. Одночасно юнак працював писарем у конторі адвоката Гільйоне де Мервіля, котрий пізніше з'явиться на сторінках «Людської комедії» під ім'ям Дервіля у творі «Гобсек».

    У 1819 році Оноре де Бальзак склав випускні іспити й успішно закінчив Школу права. Але несподівано для батьків Бальзак заявляє про своє тверде рішення стати літератором. Ні батькові погрози і прокляття, ні материні благання і сльози не змогли зламати волі двадцятирічного юнака. Тоді на сімейній раді вирішили дати синові два роки випробувального строку, упродовж якого він мав виявити свій талант. Юнак, залишившись у Парижі (сім'я покидає столицю), у своїй убогій кімнатці мріяв про славу й багатство, про те, що завоює це велике місто – Париж.

    Трагедія «Кромвель» – перша літературна спроба. Навесні 1821 року відбувся сімейний іспит на право Оноре займатися літературою. «Екзаменаційна комісія» одностайно вирішила, що трагедія «Кромвель» нічого не варта, а старий друг сім'ї, викладач ліцею, сказав:

     

    «Єдине, що я можу вам порекомендувати, мій юний друже,
    назавжди забудьте про літературу».

     

    З того часу Бальзак міг розраховувати тільки на свої сили, в матеріальній підтримці сім'я йому відмовила.

    Іноді Оноре жив у батьків у Вільпаризі. Там він познайомився з Лаурою де Берні. Це була немолода, сорокарічна жінка, мати шістьох дітей, дуже нещаслива у своєму сімейному житті. Це стало першим коханням Бальзака. Лаура відіграла велику роль у його житті. Вона зі співчуттям поставилася до мрій і планів молодого письменника, підбадьорювала, підтримувала його в тяжкі хвилини до самої своєї смерті (померла в 1836 році).

    Крім чарівної спокусниці – Слави, у Оноре була ще одна пристрасть: він мріяв стати багатим, дуже багатим, і заради цього здійснював неймовірні комерційні авантюри. Він перший впроваджує однотомні видання класиків і випускає зі своїми примітками Мольєра і Лафонтена. Але видання його не мали успіху. Ще сумніше закінчилася поїздка Бальзака в Сардинію, де він мріяв відкрити срібло, залишене там давніми римлянами в розроблюваних ними копальнях. Але комерсанта із Бальзака не вийшло: його «геніальні» плани закінчувалися черговим фінансовим крахом, письменник дедалі більше заплутувався у боргах, з якими розрахувався лише в кінці життя.

    Проте борги спонукали його до завзятої літературної роботи. Він упевнено прямував до слави і вона прийшла до нього навесні 1829 року, коли був опублікований історичний роман «Шуани, або Бретань в 1799 році» про контрреволюційне повстання на півночі Франції. На протязі 1830 року він видав біля десятка повістей, що пізніше ввійшли до «Людської комедії».

    Оноре де Бальзак працював багато і плідно. Він не чекав натхнення, сідав за стіл після опівночі і майже не залишав пера до шести годин наступного вечора, перериваючи роботу тільки для ванни, сніданку, а особливо для кави. Творчий процес у Бальзака чудово переданий у відомій книзі С. Цвейга «Бальзак»:

     

    «Бальзак пише й пише, без пауз, без зупинки, його фантазія запалавши, горить невпинно. Вона, наче лісова пожежа, перебігає від стовбура до стовбура, все палкіше й несамовитіше, все швидше й інтенсивніше – і, нарешті, вогонь охоплює все навкруги. Перо в його ніжній жіночій руці так швидко летить по паперу, що літери ледве встигають за думкою.

    … Година, дві, три, чотири, п'ять годин, шість, іноді сім і навіть вісім. Жоден екіпаж більш не котиться по провулку, ані звуку в будинку й кімнаті, лише тихеньке скрипіння пера та зрідка шелест відкладеного аркуша. Надворі вже світає, але Бальзак про це не знає. Його день – це тільки невелике коло від свічки, і немає жодних людей, крім тих, що він щойно створив, ніяких доль, що він вигадав у процесі творчості; немає простору, немає часу, немає світу, крім того, що знаходиться в його власному космосі.

    Бальзак відчуває, що більше він уже не може. Рука звисає, як батіг, очі сльозяться, кров оглушливо стукає в палаючі скроні, перенапружені нерви здають остаточно. Будь-хто інший припинив би тепер роботу і вдячно обмежився б таким повноцінним наслідком. Але Бальзак, цей демон волі, не піддається.

    Бальзак встає – це його єдині короткі перепочинки, –  підходить до столу й запалює спиртівку. Кава – це та чорна нафта, що знову й знову приводить в рух цього фантастичного робота, і тому для Бальзака, який дорожить більш за все на світі своєю творчістю, кава найважливіша, ніж їжа, ніж сон, ніж будь-яка насолода».

     

    Проте з часом збудження, що його приносить кава, ставало все коротшим, і Бальзакові доводилося збільшувати кількість чашок цього підступного зілля. Про один із своїх творів він писав, що довів його до кінця лише завдяки «потокам кави». Але зловживання кавою повільно, але невідступно руйнувало його від природи дуже міцний організм.

    Та попри величезну працездатність,  Оноре де Бальзак аж ніяк не втрачав жадібного інтересу й смаку до життя. Навпаки,  завдяки бурхливому темпераменту й непогамовній енергії,  він залишається людиною дуже активною і діяльною. Йому просто ніколи: його обсідають грандіозні задуми й передусім – зведення унікальної будови «Людської комедії», його підганяє честолюбство і ще більше – невмолимі  кредитори, які вимагають виплати боргів.

    У1830-40 роках у великосвітських салонах Парижа можна було побачити незграбного велетня, одягненого без жодних претензій на елегантність. Його вважали смішним, хоч водночас схиляли голову перед надзвичайним талантом та фантастичною працездатністю цього незграби. Це був Оноре де Бальзак, письменник, що зайняв провідне місце серед творців реалістичного роману. Якось Гі де Мопассан сказав, що у Бальзака важка хода колосса, а Віктор Гюго називав його «першим серед великих, одним з найкращих вибраних»…

    Тоді величезну славу письменникові принесли романи  «Шагренева шкіра» та «Євгенія Гранде», що з'явилися на початку 30-х років, у період великого творчого підйому. Вони відкрили перед Оноре двері не тільки літературних, але й світських салонів, де його досі не приймали як рівного; він був допущений як модна знаменитість, і йому не раз це давали зрозуміти. Водночас серед його друзів: Віктор Гюго, Жорж Санд, Генріх Гейне, Ференц Ліст. До того ж, письменник познайомився тоді з багатьма майбутніми персонажами своєї «Людської комедії». Тепер йому більше не доводиться бігати за видавцями. Проте він не зміг здійснити мрію про багатство, попри те, що так багато писав.

    Але одного разу Оноре де Бальзак отримав листа. Сталося це 28 лютого 1832 року і був він відправлений із Одеси і підписаний таємниче «Іноземка»В ньому загадкова кореспондентка хвалила «Сцени приватного життя» і водночас закидала авторові, що в «Шагреневій шкірі» він забув про благородство й витонченість почуттів.

    7 листопада «Іноземка» прислала нового листа, в якому вона, зокрема писала: 

     

    «Я читала Ваші твори, а серце моє калатало; Ви показуєте переконливо високу гідність жінки; її кохання – дар небес, божественна еманація. Мене захоплює у Вас надзвичайно чутлива душа, адже завдяки їй Ви розгадали душу жінки».

     

    І на цей раз кореспондентка не розкрила своє ім'я і не вказала адреси, більше того, вона твердила:

    |

    «Для вас я іноземка і залишусь нею назавжди»,

    |

    але разом з тим просила підтвердити в газеті «Контідьєн» одержання листів. 7 грудня 1832 року письменник дав у згаданій газеті таку об'яву:

     

    «Пан де Бальзак одержав послання, адресоване йому; він зміг лише сьогодні повідомити про це через дану газету й шкодує про те, що не знає, куди надіслати відповідь».

     

    Після цього таємнича кореспондентка відкрила своє ім'я. Так у життя Бальзака увійшла графиня Евеліна Ганська, уроджена Ржевуська, тридцятилітня дружина багатого поміщика Ганського, який був старший її на двадцять два роки.

    У Ганських були численні маєтності на Україні, а жили вони постійно в маєтку Верхівні неподалік від Бердичева. Між Бальзаком і Ганською встановлюється жваве листування, а в кінці серпня 1833 року відбулася їхня перша зустріч у невеличкому швейцарському містечку Невшателі (Швейцарія). Відомий француз знайомиться із сім'єю Ганських. Чоловік графині у захваті від зустрічі із видатним письменником, Оноре та Евеліні майже не вдається залишитися наодинці. Проте Бальзак однаково повертається до Парижа окриленим. Незнайомка виявилася сама досконалість!

    Після зустрічі листи Бальзака до Ганської були сповнені щирої радості та зізнань у коханні. Евеліна відповідає взаємністю. Вона із захопленням пише своєму братові про знайомство з Бальзаком, визнаючи за ним не тільки письменницький геній, а й веселу вдачу, дотепність, щирість та дитячу безпосередність. Тепер Бальзак спілкується з подружжям Ганських, коли ті виїжджають за кордон (Женева, 1833 р. та Париж, 1835 р.).

    На початку 30-х років складається той гарячковий, напруже­ний темп роботи,  що,  власне, був характерний для Бальзака про­тягом багатьох років. Перший том «Людської комедії» вийшов у 1842 році, окрім нього, – ще низка повістей, роман «Втрачені ілюзії» та інші твори.

    Але все частіше він скаржиться на біль у серці, сильні головні болі. Фізичні й творчі сили його згасали. Шлюб з Ганською, яку він ідеалізував силою своєї багатої уяви, здавався йому тоді єдиним порятунком.

    Влітку 1843 року Оноре де Бальзак вперше приїздить в Російську імперію. Бальзак відкриває для себе Україну. Він захоплений Києвом, українською природою, звичаями, про що пише в листах до своєї сестри і друзів.

    19 грудня 1843 року на обіді у Шарля Нодьє, Бальзак випадково дізнається про смерть Ганського. Давня мрія про одруження з «північною зіркою» стає реальністю,  і Бальзак розгортає активну діяльність у цьому напрямі, переборюючи не тільки численні зовнішні перешкоди, а й опір самої Евеліни Ганської. Вона таки пристала на пропозицію вийти заміж за Оноре де Бальзака, але ще впродовж кількох років з різних причин їхнє весілля не могло відбутися.

    У 1847 році хворий письменник поїхав у Верхівню, маєток Ганської, що знаходився за 60 км від Бердичева. Він пробув там до весни 1848 року, знаходячись під таємним наглядом поліції. Царський уряд з осторогою ставився до взаємин Евеліни Ганської з письменником. Одруження з Бальзаком представниці однієї з найбагатших аристократичних сімей, на думку царедворців, було б непристойним мезальянсом. До того ж за кордон міг піти один з найбільших статків Росії.

    Восени 1847 року в маєтку Евеліни Ганської у Верхівні була написана розповідь Оноре де Бальзака про подорож Україною. У «Листі про Київ» він так передасть свої враження:

     

    «Я слухав розповіді про степи, селян, заметілі, управителів, євреїв і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це у таких виразах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей».

     

    Восени 1848 року Бальзак знову у Верхівні. За тодішнього стану здоров'я подібна мандрівка була рівнозначна смерті. Ганська не поспішає з остаточним рішенням: її однозначно попередили, що одружуючись із французом, вона втрачає всі права на російські маєтки. Але в той же час вона бачить, що Оноре де Бальзак на порозі смерті: 1849 рік проходить у боротьбі з хворобою. Бальзак уже нічого не пише.

    Бальзак ретельно готував квартиру для себе й дружини, а коли, нарешті, у березні 1850 року весілля відбулося в Бердичеві, смерть уже чатувала на нього, і Оноре лише кілька місяців залишалося тішитися сімейним щастям і безбідним існування.

    14 березня 1850 року в костьолі Св. Барбари в Бердичеві відбулося вінчання Евеліни Ганської та Оноре де Бальзака. Після одруження він зно­ву сповнився райдужних сподівань на майбутнє. Однак його мрі­ям не судилося здійснитися. Близько двох місяців бореться Бальзак зі смертю.

    18 серпня 1850 року його відвідав Віктор Гюго. Того ж вечора великого письменника не стало…

    Лише п'ятдесят років прожив Оноре де Бальзак, залишивши величезну творчу спадщину. Це був письменник-трудівник, який пройшов тяжку дорогу пошуків і утвердив славу реалізму, став одним з найяскравіших письменників в історії світової літератури.

    Подібно до Наполеона, він примушує весь світ рухатися по орбіті Франції, центром якої є Париж.

     

    На робочому столі Бальзака стояв бюст Наполеона Бонапарта,
    на якому було написано:

    «Що він не доробив мечем, я дороблю пером».

     
     
     

    © Хмельницька міська центральна бібліотека
    Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів

    Підготувала: Єсюніна Галина

     Подільська, 78
    тел.
     (0382) 72-07-09
    cbs.km.ua


    Моя бібліотека - філія №9
    Моя бібліотека - філія №9
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    • Хмельницький в інтернеті
    • Почесні
    • Ім’я в історії міста
    • Творчість бібліотекарів
    Нові книги у другому кварталі 2016 р.

    Гарна книжка допоможе чудово провести свій вільний час у спекотне літо.

    Багато нових, цікавих, пізнавальних книг та літератури для дозвілля надійшло до бібліотек Хмельницької міської ЦБС.

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трілери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    Яндекс.Метрика
    © ХМ ЦБС, 2010-2017 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр