Тільки справжній живопис – глибокий, живий, трепетний – дає творові довгі роки

Тетяна Яблонська

ТЕТЯНА НИЛІВНА ЯБЛОНСЬКА
ХУДОЖНИЦЯ-ЖИВОПИСЕЦЬ, ПЕДАГОГ
(24.02.1917-17.06.2005 рр.)

---

24 лютого 2017 року – 100 років від дня народження
Тетяни Яблонської –
художниці, яку назавжди полонило Поділля

---

Тетяна народилася 24 лютого 1917 р. у російському Смоленську в родині вчителів гімназії Нила Яблонського та Віри Варгасової. Згодом родина переїхала до України, певний період часу жила на Поділлі.

Довгі роки Тетяна Яблонська намагалась не розголошувати подробиці історії, як її родина опинилась в Україні. А ще, розмірковуючи про цей поворот у житті, вона завжди дякувала долі, що батькам не вдалося тоді виїхати. Невдала еміграція – це була перша доленосна подія, що сталася з Тетяною Яблонською на Поділлі.

«Романтичність і мальовничість Кам'янця полонили мене назавжди. Там я закінчила школу, там і минула моя юність. І там визріло моє бажання закарбувати красу навколишнього світу, розповісти про неї людям. Коли з темно-синього неба скочувалася зірка, я швидко, щоб встигнути, поки вона не згасла, промовляла як заклинання: хочу бути хорошим художником.

…У 1935 р. я вступила до Київського художнього інституту на факультет живопису. Головним моїм учителем був український художник Федір Григорович Кричевський».

---

Восени 1940 р. в Київському художньому інституті
відкрилася експозиція робіт Тетяни Яблонської –
перша в історії інституту
персональна студентська виставка

---

Після визволення Києва від нацистських окупантів, у 1944 р. Тетяна Яблонська повернулася у місто. Відтоді фактично почалося її самостійне творче життя. Мисткиня успадкувала від свого вчителя Ф. Кричевського майстерню на історичній горі Копирів і стала викладачем Київського художнього інституту. Творча кар'єра Тетяни Нилівни розвивалася досить успішно.

Влітку 1948 р. Тетяна Яблонська, як викладач інституту, повезла на творчу практику своїх студентів у село Летаву Чемеровецького району Кам'янець-Подільської (нині – Хмельницької) області. Тетяна зробила чимало замальовок у Летаві, з яких у 1949 р. написала картину «Хліб».

Формально робота цілком відповідала духові доби: соціалістичний пафос, нові герої, їх завзяття і любов до праці. Разом з тим, ця картина не має вигляд пропагандистського плакату, а навпаки, в ній вражає тепло та радість життя. Як потім згадувала авторка:

«Я писала «Хліб» з цілковитою віддачею, із серцем, повним любові до цих жінок, до зерна, до сонця. Я найбільше намагалася передати захоплення від самого життя, передати правду життя».

Картина мала надзвичайний успіх, їй судилася щаслива доля.  Як результат – Т. Яблонська отримала свою першу  Державну премію СРСР і не лише всесоюзне визнання, а й бронзову медаль Всесвітньої виставки у Брюсселі (1958 р.).

У наступні роки художниця написала ще чимало  яскравих полотен, за які тричі була відзначена Державними преміями, отримала почесні звання та нагороди. Але саме завдяки «Хлібу» ім'я Тетяни Яблонської стало відоме на всю країну, а її творчість отримала світове визнання. Розуміла це й художниця – вона із вдячністю листувалась з летавчанами, у 1970 р. організувала персональну виставку у Кам'янці-Подільському, а у 1973 р. – спеціально приїжджала до Летави на зустріч з селянами.