Щорічно 18 квітня відзначається День пам'яток історії та культури України й Міжнародний день пам'яток і визначних місць.

Завдяки пам’яткам, які посилюють емоційне сприйняття минулого, можна безпосередньо «бачити, чути, торкатися» минулого, чіткіше фіксувати конкретні факти і події, уявляти історичних діячів і пересічних громадян, реконструювати знакові події, явища, повсякденне життя у всьому його розмаїтті.

Пам’ятка – предмет або сукупність предметів матеріальної і духовної культури минулого, що мають наукове, історичне, художнє та інше культурне значення. Походить від старослов'янського та давньоруського «пам(юс малий)т» (пам'ять). Зафіксовано в українській мові в джерелах XVI – XVIII ст. у значенні пам'яті, згадки про подію або особу, офіційних писемних документів. З першої половини ХІХ століття на західноукраїнських землях (Галичина) починає використовуватися в сучасному значенні. З кінця ХІХ – початку ХХ ст. набуває поширення в українській мові на всій території України як науковий та юридичний термін.

Вирізняють пам'ятки рухомі та нерухомі. До рухомих зараховують пам'ятки документальні й предмети музейного значення. Нерухомі пам'ятки містять об'єкти археології, історії, архітектури, містобудування, монументального мистецтва, садово-паркового мистецтва, ландшафтні, науки і техніки.

Історична пам’ятка – будинки, споруди, пам’ятні місця і предмети, пов'язані з важливими історичними етапами та подіями в житті народу, розвитком суспільства і держави, національно-визвольними та соціальними рухами, а також із розвитком науки, виробництва і техніки, культури й побуту народу, із життям видатних державних, політичних, громадських діячів, народних героїв, діячів науки, літератури і мистецтва.

Рухомі історичні пам'ятки музейного та документального характеру на території України цілеспрямовано почали збирати й зберігати з XVIII ст. спочатку – в приватних збірках, з початку ХІХ ст. – також у музеях, архівах та бібліотеках, заснованих науковими й просвітницькими товариствами, земськими установами.

Нерухомі історичні пам'ятки як об'єкт суспільної та державної уваги почали обліковувати й оберігати з початку ХХ ст. Сьогодні до них зараховують цивільні й військові споруди (адміністративні та житлові будинки, садиби, промислові підприємства, церкви, фортеці, військові укріплення тощо) в цілому або фрагментарному вигляді, зразки військової техніки і озброєння, транспортних засобів, сільськогосподарських машин та інші об'єкти, встановлені з метою увічнення історичних подій, а також некрополі й окремі поховання, пам'ятні місця.

Археологічні пам’ятки – матеріальні сліди людської діяльності, які збереглись до наших днів і є важливим історичним джерелом. Вони знаходяться у землі, воді, деякі на поверхні (наскельні зображення). Найбільше значення археологічні пам’ятки  мають як історичне джерело для досліджень найдавніших періодів людства, коли ще не існувало писемних джерел або писемна інформація була дуже обмежена. Як продукт людської діяльності вони відбивають усі сторони життя та праці.

Археологічними пам’ятками  є поселення, стоянки, городища, фортеці, міста, окремі житлові, господарські, виробничі, фортифікаційні, культові споруди, могильники чи окремі поховання, скарби, знаряддя праці, побуту, культу, предмети озброєння та кінського спорядження, написи і малюнки на скелях, у печерах чи на окремих предметах та інше. Риси археологічної культури визначають археологічні пам’ятки, які поширені на певній території, датовані одним часом і мають спільні ознаки. Вони є культурним надбанням народу і охороняються державою. 

Культурна спадщина – сукупність успадкованих сучасниками від попередніх поколінь культурних цінностей. Розрізняють матеріальну та нематеріальну культурну спадщину.

Матеріальна культурна спадщина: пам'ятки архітектури та монументального мистецтва й подібні до них пам'ятки археології та історії, а також пов'язані з ними природні об'єкти; найрізноманітніші визначні місця; рукописи, книги, архівні матеріали, всілякі предмети художнього, історичного або археологічного значення, наукові колекції, які мають художнє, історичне, етнографічне чи наукове значення.

Нематеріальна культурна спадщина: традиції, звичаї, обряди, свята (святкування), традиційні ремесла, інші форми збереження та демонстрування досвіду, навичок і знань, що мають значення для окремих спільнот і передаються із покоління в покоління.

Культурна спадщина підлягає збереженню та охороні, а також повинна бути доступною для якомога більшого кола зацікавлених людей і всіляко популяризуватися.

Пам’яткознавство – спеціальна наукова дисципліна, предметом якої є всебічне дослідження, охорона, збереження і популяризація пам'яток історії та культури як складової частини національної і всесвітньої культурної  спадщини.

Використані джерела:

Енциклопедія історії України [Електронний ресурс] : в 10 т. : електронна версія видання / Нац. акад. наук України; голова ред. кол. В. А. Смолій ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України // Інститут історії України : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://resource.history.org.ua (дата звернення 13.04.2020). – Назва з екрану.