ЮНЕСКО (United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization) – це спеціалізована установа Організації Об'єднаних Націй, яка займається питаннями освіти, науки і культури. Організація існує з 4 листопада 1946 року і об’єднує 195 країн-членів та 8 асоційованих членів. Україна стала її членом 12 травня 1954 року.

Офіційні мови ЮНЕСКО – англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька. Робочими мовами Секретаріату є англійська та французька.

Керівні органи ЮНЕСКО – Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.

Штаб-квартира організації розташована у Парижі,Франція.

Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО або UNESCO) є міжнародною організацією, спеціалізованою установою, діяльність якої направлена на співпрацю членів-держав у галузі освіти, науки, культури а також на ліквідацію неписьменності, підготовці національних кадрів, розвиток національної культури, охорону пам’яток культури тощо.

16 листопада 1945 року представниками 37 з 44 держав – членів ООН був підписаний Статут ЮНЕСКО, який вступив в силу 4 листопада 1946 року, після ратифікований 20 державами. Зараз до складу організації входять 195 країн-членів, включаючи Україну та 8 асоційованих членів.

Керівні органи ЮНЕСКО – Генеральна конференція, Виконавча рада i Секретаріат.

Генеральна конференція, найвищий орган ЮНЕСКО, складається з представників держав-членiв i скликається на чергові сесії раз на два роки. Генконференцiя визначає напрями i загальну лінію діяльності організації, затверджує середньострокову стратегію та її програму i бюджет на кожні два роки, схвалює проєкти міжнародних конвенцій i рекомендацій, призначає Генерального директора (за рекомендацією Виконавчої ради), обирає членів Виконавчої ради, розглядає iншi важливі питання діяльності ЮНЕСКО.

Виконавча рада, до складу якої входить 58 представників держав – членiв ЮНЕСКО, координує її діяльність у період між сесіями Генконференцiї. Засідання Виконавчої ради відбуваються двічі на рік. Вона розглядає i подає Генеральній конференції проєкти дворічних програм та середньострокових стратегічних напрямів діяльності організації, визначає заходи для ефективної реалізації затверджених програм i бюджетів, готує порядок денний Генконференцiї, подає рекомендації щодо прийому в організацію нових членів та встановлення асоційованих зв'язків з новими партнерами.

Секретаріат ЮНЕСКО – постійно діючий виконавчий орган, який очолює Генеральний директор, призначений Генеральною конференцією на чотирирічний термін. Секретаріат складається із фахівців різних країн та поділяється на сектори за основними напрямами діяльності ЮНЕСКО. У Секретаріаті працює понад дві тисячі фахівців із 130 країн.

Згідно зі Статутом головне завдання ЮНЕСКО полягає в тому, щоб сприяти зміцненню миру i безпеки шляхом розширення співробітництва народів у галузі освіти, науки i культури, а також укоріненню у свідомості людей необхідності захисту миру. Організація є своєрідним інтелектуальним форумом, спеціальний мандат якого базується на постулаті, що мир i стабільність суспільства повинні ґрунтуватися на моральній та інтелектуальній солідарності людства.

Основними сферами компетенції ЮНЕСКО є:

• освіта – від дошкільної до вищої та безперервної, включаючи освіту для дорослих, превентивну, спеціальну, професійно-технічну та екологічну;
•  природничі, точні та гуманітарні науки;
• культура i міжнародне культурне співробітництво;
• засоби масової інформації, інформатика та комунікація.

Україна стала членом ЮНЕСКО 12 травня 1954 року і з того часу бере активну участь в її діяльності.

З грудня 1962 року в штаб-квартирі організації, м. Париж, Франція, функціонує Постійне представництво України при ЮНЕСКО.

Національна комісія України у справах ЮНЕСКО здійснює координацію співпраці національних інституцій з ЮНЕСКО. Нацкомісію створено відповідно до Указу Президента України № 212/96 від 26 березня 1996 року.

Постійним представником України при ЮНЕСКО зараз є Надзвичайний і повноважний посол України у Французькій Республіці Олег Шамшур.

За період членства Україна чотири рази обиралася до керівного органу організації – Виконавчої ради: у 1981-1985 рр., 1995-1999 рр., 2001-2005 рр. та 2013-2017 рр.

Метою співробітництва України з ЮНЕСКО є зміцнення інтелектуального потенціалу країни та залучення його до загальносвітових процесів в гуманітарній сфері, а також використання в національних інтересах можливостей і ресурсів ЮНЕСКО та міжнародного досвіду співпраці у галузях освіти, науки, культури, інформації та комунікації.

У сфері культури Україна тісно співпрацює із Центром всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у рамках Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради № 6673-XI ( 6673-11 ) від 4 жовтня 1988 року.

До Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО входять сім українських культурних та природних пам’яток:

• Собор Святої Софії, Києво-Печерська лавра та прилеглі монастирські споруди (з 1990 р.);
• Ансамбль історичного центру міста Львова(з 1998 р.);
• Транскордонний об’єкт науково-культурної спадщини «Дуга Струве» (геодезичні пункти Баранівка, Катеринівка, Старонекрасівка, Фельштин, з 2007 р.) – об’єднує 10 країн: Білорусь, Естонія, Латвія, Литва, Молдова, Норвегія, Росія, Фінляндія, Швеція та Україна;
• Резиденція Далматинських та Буковинських митрополитів (зараз Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, з 2011 р.);
• Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора (з 2013 р.);
• Дерев’яні церкви Карпатського регіону України та Польщі, спільна українсько-польська номінація (з 2013 р.);
• Природній об’єкт«Букові праліси Карпат» (з 2011 р.). У липні 2017 року було ухвалено розширення об’єкту і зміни назви на «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи». Нині його державами-учасницями є 12 європейських країн: Албанія, Австрія, Бельгія, Болгарія, Іспанія, Італія, Німеччина, Румунія, Словаччина, Словенія, Хорватія та Україна. У січні 2020 року, за згодою країн-учасниць об’єкту, Боснія і Герцеговина, Італія, Північна Македонія, Польща, Сербія, Словаччина, Франція, Чехія, Чорногорія та Швейцарія подали до Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО досьє на розширення об’єкту «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи», розгляд якого передбачається у липні 2020 року в ході 44-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

В Україні функціонує Мережа асоційованих шкіл ЮНЕСКО, що складається з 78 початкових, середніх та професійно-технічних навчальних закладів. Україна також є активним учасником програми ЮНЕСКО UNITWIN, що створює можливості для міжнародної наукової співпраці кафедр ЮНЕСКО, які діють в 10 українських вищих навчальних закладах.

Україна є стороною в таких Міжнародних конвенціях та рекомендаціях ЮНЕСКО:

• Всесвітня конвенція про авторське право (1952 р.);
• Конвенція про охорону культурних цінностей на випадок збройного конфлікту та Протоколу до неї (1954 р.);
• Конвенція про міжнародний обмін виданнями (1958 р.);
• Конвенція про обмін офіційними виданнями та урядовими документами між державами (1958р.);
• Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (1960 р.);
• Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи (1979 р.);
• Конвенція про заходи, спрямовані на заборону і попередження незаконного ввозу, вивозу та передачі права власності на культурні цінності (1970 р.);
• Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.);
• Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів (1971 р.);
• Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм (Конвенція про фонограми) (1971 р.);
• Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (1997 р.);
• Конвенція про охорону підводної культурної спадщини (2001 р.);
• Конвенція про збереження нематеріальної культурної спадщини (2003 р.);
• Конвенція про боротьбу із допінгом у спорті (2005 р.);
• Конвенція про охорону та заохочення розмаїття форм культурного самовираження (2005 р.).