20 жовтня – Міжнародний день кухаря та кулінара. Свято було засноване у 2004 році з ініціативи та за активної участі Всесвітньої асоціації кулінарних співтовариств, до якої входило близько восьми мільйонів представників цієї професії з різних країн світу.

Приготування їжі – це унікальний процес. Рецепт – лише загальна мапа страви. Баланс смаків, тонкощі і мить, коли необхідно приготувати продукти, задіявши фантазію та спеції – це ціла симфонія. Сучасний кухар – це одночасно професіонал, художник, дієтолог, психолог і навіть чарівник, а основні його риси – охайність, уважність, творча фантазія.

Споживання їжі – фізіологічна необхідність нашого організму, тому професія кухаря розвивалася разом із цивілізацією. Першими стравами людства були напівсирі шматки м’яса або риби, обсмажені на відкритому вогні. Згодом середньовічна культура змогла вже похизуватися справжніми кухарями-митцями. У Франції професійними кухарями ставали лише знатні люди. У Німеччині з 1291 року шеф-кухар був однією з найважливіших осіб при дворі.

В Україні приготування їжі здавна було справою суто сімейною. Присвячувала себе цій справі найстарша за віком жінка в княжій сім’ї. А вже професійні кухарі вперше з’явилися при дворах. А ще згодом – у монастирських трапезних.

Розвиток професійної кулінарії пов'язаний із появою підприємств позадомашнього харчування. Виникли вони ще в Стародавній Русі. Спочатку це були корчми, в яких подорожні могли знайти прихисток і їжу. Пізніше з’явились придорожні трактири – готелі з обіднім залом і кухнею. Водночас разом із трактирами у великих містах з’явилися ресторації.

Автор наших улюблених героїв-мушкетерів Олександр Дюма був не лише письменником, а і прекрасним кулінаром. Остання праця великого француза називалася «Великий кулінарний словник», у якому є майже 800 рецептів. Туди ввійшли й ті, що зібрані під час різних подорожей. Книжка написана не менш захоплююче, ніж інші відомі твори Олександра Дюма. Він чудово готував і часто його літературні герої теж займалися кулінарією або говорили про це з великим знанням справи.

Олександр Дюма відчував величезне задоволення прід час приготування неповторних французьких салатів, соусів та інших страв, а після тривалої подорожі Кавказом відкрив у Парижі першу шашличну.

Згодом Дюма описав свої враження від подорожі Кавказом, а для французів-гурманів докладно записав рецепт страви, яка йому особливо сподобалася: «Беруть баранину, найкраще філейну частину, ріжуть на рівні шматки завбільшки з горіх, кладуть на 15 хвилин в маринад, що складається з оцту, цибулі, перцю і солі. У цей час слід підготувати миску деревного вугілля, на якому й буде смажитись м’ясо. Вийміть м’ясо з маринаду і насадіть на залізний або дерев’яний стрижень упереміж з кільцями цибулі. М’ясо потрібно обсмажити з усіх боків, постійно перевертаючи рожен. Якщо хочете, щоб ваш шашлик був зовсім гострим, залиште м’ясо в маринаді на всю ніч. Якщо під рукою немає вертіла, можна використовувати шомпол. До речі, я постійно використовую шомпол мого карабіна з цією метою, і це не завдало моїй зброї ніякої шкоди».

Людям подобаються заклади харчування, де їх привітно зустрічають та смачно годують, де вони відчувають турботу та увагу. Кожен кухар має свою фірмову страву, а от багате традиційне українське застілля важко уявити без борщу. З усіх м’ясних продуктів українці завжди віддавали перевагу свинині, а сало вживали як самостійний продукт у солоному, вареному, смаженому й копченому видах, додавали у різні страви, робили шкварки тощо. Серед розмаїття українських смаколиків особливе місце посідають вареники: з картоплею, сиром, капустою, вишнею, хоча чи не кожна господиня має свою фірмову начинку. Ця страва завжди доречна – і в піст, і у свято. А загалом українці можуть похизуватися сотнями рецептів із різних регіонів країни, багато з яких добре відомі й у світі.

Будьте здорові і хай вам смакують гарні страви!