Новини ЦБС Хмельницька міська централізована бібліотечна система Новини ЦБС Хмельницька міська централізована бібліотечна система
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проєкти та програми
    Карта сайту




    Пошук по сайту

     

    Хмельницька міська рада

     

      Головна » Про ЦБС » Новини ЦБС
    Алан Александр Мілн - творець Вінні-Пуха
    Підготувала Галина Єсюніна, завідуюча відділу ІТ та ЕР
    14 Січня 2022 р.

    Алан Александр Мілн – англійський письменник з яскраво вираженим гумористичним обдаруванням, відомий як есеїст і драматург. Але, як це трапляється в історії літератури, серйозні його п'єси забулися, а весела книга «Вінні-Пух», де геніально поєднана дитяча наївність та щирість з тонкою дорослою іронією, живе до нашого часу і тішить однаково дітей та дорослих.

    Народився письменник 18 січня 1882 року у Лондоні, був третьою дитиною в сім’ї Джона Мілна, власника школи Хенлі-хаус у Веллінгтоні, яку й закінчили всі його діти: Баррі, Кен і Алан. Джон Мілн намагався не робити різниці між своїми синами та іншими учнями школи. Збереглася його характеристика учню під ініціалом Д. (так був конспіративно позначений Алан):

    «Д. не любить французьку мову – не бачить у її вивченні сенсу. Любить математику. Забуває книжки, губить пера, ніколи не пам'ятає де і що залишив. Перш ніж відповісти на запитання, може молоти всіляку нісенітницю, але одразу поправляється і дає розумну відповідь. Здатний вимовити п'ятсот п'ятдесят шість слів за хвилину, а написати за три хвилини більше слів, ніж учитель прочитає за тридцять. Вважає цей світ дуже цікавим місцем, хотів би вивчати філософію, ботаніку, геологію, астрономію і все інше. Збирає жуків, кістки, метеликів й купу різного, не в змозі пояснити, чому алгебра цікавіша за футбол, а геометрія солодша тістечка».

    А математику Алан справді обожнював. До одинадцяти років він вважався математичним вундеркіндом і в 1893 році без особливих труднощів вступив до закритого коледжу у Вестмінстері, в який на пів року раніше, з великими труднощами, за додатковим набором потрапив його брат Кен. З математики Алан став найкращим на курсі, але досить швидко до неї охолов і не виправдав сподівань, які на нього покладалися у цій галузі. «Вестмінстер занапастив у мені математика», – писав він. Натомість вони разом з Кеном почали складати жартівливі вірші. До речі, Алан був особливо близьким із середнім братом і стверджував, що постійне суперництво лише зміцнювало їхню дружбу. Разом вони ходили у походи, ловили метеликів, каталися на велосипеді-тандемі й мріяли стати моряками. Ця дружба тривала між братами упродовж життя. До того ж Кен вважався у сім'ї «літератором»: його дитячу дотепність у шкільних творах та листах про те, як проходять канікули, постійно цитували у сім'ї як зразок гумору та стилю.

    Братів Мілнів почали регулярно друкувати у шкільному журналі. Публікувалися брати-співавтори під загальними ініціалами: «А.К.М.». Проте під час навчання в Трініті-коледжі в Кембриджі Алан став друкуватися в журналі «Grant» і згодом Кен зі співавторства вийшов і «А.К.М.» перетворився на «А.А.М.». Із Кембриджа Алан вийшов з твердим наміром займатися літературою. Батько, згнітивши серце, виділив йому спочатку триста фунтів – брати на старті отримали по тисячі. Алан винайняв двокімнатну квартиру в Лондоні. Іноді його нотатки, вірші чи скетчі друкували в лондонській пресі. І хоч на початку творчості бувало скрутно, поступово життя налагодилось і, відчуваючи себе письменником, він твердо вирішив поїхати в глушину і засісти за роман.

    Коли Алану виповнилося двадцять чотири роки, він став редактором гумористичного журналу «Punch» – поки що це була межа його мрій. На цій відповідальній посаді він перебував вісім років.

    У 1913 році Алан Александр Мілн одружився з Дороті де Селінкур, яку друзі називали Дафна. Вона виявляла живий інтерес до творчості чоловіка, а він почав називати її в листах, а згодом і в мемуарах «співавтором». Проте в кар’єру молодого письменника втрутилася Перша світова війна. У 1914 році Алан Александр Мілн пішов на фронт добровольцем, вважаючи цю війну, як і більшість, останньою, покликану покінчити з усіма війнами. Його призвали до Четвертого батальйону Королівського Йоркширського полку, розквартированого на острові Уайт, куди через деякий час приїхала до чоловіка Дафна. Мілн навчався на зв'язківця, а вечорами вони із «співавтором» писали: Алан диктував, Дафна записувала. Але прийшов наказ: його відправляли на фронт, до Франції. Проте одного разу на фронті, під час зливи, Алан застудився й важко захворів, а тому повернувся до Англії. Він кілька місяців викладав у військовій школі зв'язківців, а потім, коли на медкомісії йому порекомендували «сидячу роботу», потрапив до МІ-7 – пропагандистського підрозділу британської розвідки. У 1920 році Алан Мілн демобілізувався у званні лейтенанта.

    А через кілька місяців у них із Дафною народився син – Крістофер Робін Мілн. Про те, що хлопчику буде нелегко жити з ім'ям, розкрученим у популярних дитячих віршах, Алана Мілна попереджали друзі. На жаль, пізніше, коли хлопчик пішов до школи, його, звісно, дражнили і він не знав, куди від цього дітися. Незабаром він почав ненавидіти свого книжкового двійника, але його батько залишився для мільйонів читачів дитячим письменником – і нічого не зміг з цим зробити. А найбільша популярність до Алана Александра Мілна прийшла разом з книжкою про ведмедя Вінні-Пуха. Ілюстрації до книги «Вінні-Пух» намалював друг Алана Мілна Ернест Шепард, художник-карикатурист із «Punch». Якщо Крістофера Робіна він малював з натури, то головного персонажа з іграшкового ведмедя свого сина, не дуже схожого на Мілновського. Героями казки стали й інші іграшки Крістофера Робіна. Успіх книжки перевершив усі очікування і навіть приголомшив самого автора – раніше йому не вдавалося написати нічого настільки комерційно успішного. Книга «Вінні-Пух» і її продовження «Дім на Пуховій галявині» були переведені на двадцять п’ять мов і розійшлися тиражем п'ятнадцять мільйонів екземплярів. Алан Мілн став медійним обличчям.

    У нього постійно брали інтерв'ю, публікували ілюстровані нариси, у яких фігурувала вся родина Мілнів, включаючи ведмедя та інші іграшки Крістофера Робіна. Дружина та син, що були змушені регулярно зображати ідилічну сімейну картинку для преси, стали заручниками успіху «Вінні-Пуха». Вже потім журналісти почали писати про фальш канонічного образу, про хронічний розлад у сім'ї Мілнів, де кожен з батьків жив своїм життям, а дитиною займалася лише няня Олівія Ренд-Брокуелл.

    На батька Крістофер Робін був у дитинстві серйозно ображений: «Батько забрався на мої дитячі плечі та вкрав моє добре ім'я». І намагався позбутися цієї образи все життя. Він одружився зі своєю двоюрідною сестрою Леслі де Селінкур проти волі батьків і майже перестав з ними спілкуватися. З матір'ю не зустрічались до кінця її днів. У 1956 році, через кілька місяців після смерті батька, у Крістофера і Леслі народилася донька Клер з діагнозом ДЦП.

    У 1952 році Алан Олександр Мілн переніс інсульт, а потім операцію на мозку, після чого став людиною з інвалідністю. Останні роки життя він провів самотньо у заміському будинку Мілнів Котчфорд-Фарм в Хатерфілді в графстві Сассекс, який розташований на території великого маєтку в кілька гектарів і оточений Ешдаунським лісом. Будинок був побудований у XV столітті, а сім’я переїхала в нього у 1925 році, коли синові було п’ять років. «У цьому зачарованому місці на вершині пагорба завжди гратимуться маленький хлопчик і його ведмежа», – писав Алан Мілн в есе. Помер письменник 31 січня 1956 року.

    А звідки ж узявся добродушний, буркотливий ведмедик Вінні-Пух, схильний до пригод і витівок? Тут є кілька версій.

    На свій перший день народження в 1921 році Крістофер Робін отримав у подарунок плюшевого ведмедика, котрого в сім’ї назвали Едвардом. Коли хлопчик підріс, батько повів його у лондонський зоопарк, де з усіх звірів йому найбільше сподобалася лагідна ведмедиця на ім’я Вінніпег, скорочено її звали Вінні. А Пухом батько й син Мілни звали лебедя, що жив на ставку поблизу Кочфорда і з яким дитина здружилася. «Пух – це тому, що, коли його покличеш, а лебідь не прийде, ти вдаватимеш, ніби плямкаєш собі губами: пух-пух», – пояснював Крістофер батькові. Той швидко засвоїв незвичну синівську логіку й почав нею охоче користуватися. Чи перейменував Крістофер Робін свого Едварда на Вінні, точно не відомо. Натомість існує дата народження Вінні-Пуха – 14 жовтня 1926 року, коли побачила світ перша книга Алана Александра Мілна «Вінні-Пух».

    Постійним супутником сина письменника Крістофера Робіна був іграшковий ведмедик – подарунок батьків на перший день народження. Протягом трьох років ведмежа не мало імені, але коли Крістофер Робін потрапив до лондонського зоопарку, де з усіх звірів йому найбільше сподобалася лагідна ведмедиця на ім’я Вінніпег, одразу ж назвав свого плюшевого улюбленця ім’ям Вінні-Пух.

    Почала розповідати історії про плюшевого ведмедика Вінні-Пуха перед сном синові мама. Батько за дружиною записував. Перші – майже дослівно законспектовані, а згодом почав і від себе вигадувати. А потім, нічого не кажучи ані дружині, ані синові, подав одну з історій до друку в різдвяному номері гумористичного журналу «Punch». На прохання маленьких читачів, котрі закохались у ведмежатко, у 1926 році вийшла перша книга про Вінні-Пуха та його друзів, прототипами яких були іграшки Крістофера Робіна. «Мій співавтор подарував кожному з них власний неповторний голос, власник іграшок, ніжно їх стискаючи, надав їхньому вигляду яскравої індивідуальності, а Шепард намалював, можна сказати, з натури. Такі вони й були – дивіться та побачите. Я їх не придумав, а швидше просто описав». Винятком стали Кролик і Сова, яких Мілн вигадав сам: у цих персонажів у голові була не тирса, а мізки. А дія відбувалася в Чудовому (Стоакровому) лісі, прототипом якого став ліс Ешдаун: там були і струмок, і шість сосен, і зарослі будяків, і великі дуплисті дерева, на які так любив залазити Крістофер Робін зі своїми іграшками. Через два роки вийшла ще одна книга «Дім на Пуховій галявині».

    Здається, традиційна історія створення казки: тато-письменник, спостерігаючи за сином, коли той грався з ведмедиком, почав складати казки про ведмедика і хлопчика й розповідати синові. Та Крістофер Робін Мілн у мемуарах пише, що ніколи не грався батько разом із ним та Вінні-Пухом, тим більше не розповідав про нього ніяких історій! Спілкувалися вони дуже мало, а грався він з улюбленою нянею Оллі, слухав її казки, а батьків бачив, як у традиційній англійській сім’ї, лише кілька разів на день – уранці, після сніданку, під час обіду та ввечері перед сном. Шлюб не був надто щасливий, а дружина не приховувала, що вийшла заміж за розрахунком. Алан весь час проводив у своєму кабінеті за рукописами, а Дороті і зовсім не цікавилася сином, віддаючи перевагу світському життю. Дорослішаючи, Крістофер прагнув проводити з батьками більше часу, але оскільки вони проводили вільний час порізно, він намагався по черзі проводити його з ними. Можна припустити, що Алан Мілн любив сина, але виразити свою любов – не знав як. Він ніколи не читав синові власних оповідань про Вінні-Пуха, вважаючи за краще виховувати його на творах свого улюбленого письменника Вудхауза і Крістофер вперше прочитав вірші і розповіді про ведмедика Пуха тільки через 60 років після їх появи.

    Для кого ж він творив свою казку, навіть не підозрюючи про її безсмертя? За власним зізнанням, для самого себе. Однак Вінні-Пух мимоволі відіграв певну негативну роль у житті своїх творців. Алан Мілн написав чимало дорослих романів і п’єс, Ернест Шепард малював сотні талановитих карикатур на політичних діячів, проте ще за життя все пішло в небуття, окрім несерйозної дитячої книжки, яку обидва вважали не вартою уваги забавкою – шалена популярність ведмедика затьмарила усі попередні досягнення. Прагнув би забути про друга-ведмежа і дорослий Крістофер Робін Мілн, який виступав у ролі живого книжкового персонажа, і йому, сором’язливому і замкненому, це було трохи обтяжливо. А от Вінні-Пух насолодився і продовжує насолоджуватися своєю славою. Він став ляльковим, оперним, мультиплікаційним героєм, персонажем комп’ютерних ігор, отримав зірку на Голлівудській алеї, став героєм анекдотів тощо. Проте Крістофер Робін Мілн досить негативно ставився до комерціалізації Вінні-Пуха.

    У казках, де багато побудовано на словесній грі та іронії й усі діалоги розраховані на гумористичне сприйняття, Вінні-Пух постає любителем меду і пригод, а ще постійно вигадує на ходу всілякі пісеньки, які голосно розспівує. Весела казка про Вінні-Пуха – феєрверк радості та оптимізму. У ній немає драматичних ситуацій, боротьби добра і зла, а всі пригоди, що відбуваються з іграшками – персонажами цієї казки, дуже схожі на дитячі ігри в безтурботному дитинстві. І хоча голова плюшевого ведмежати набита тирсою, через що йому доводиться довго думати, він неймовірно винахідливий. Безжурний Пух завжди готовий прийти на допомогу друзям і обдарувати їх своїм оптимізмом.

    У 1981 році Крістофер Робін Мілн встановив у зоопарку Лондона пам’ятник ведмедиці Вінніпег у натуральну величину – своїй улюблениці дитячих років.


    Бібліотечне літо збирає друзів
    Бібліотечне літо збирає друзів
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    Цікава та пізнавальна література за Державною програмою «Українська книга»
    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трілери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    © ХМ ЦБС, 2010-2022 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр