Щоб дитина цінувала книгу, треба утвердити в її серці красу пізнання світу. Адже кожному хочеться, щоб його дитина була розумною, кмітливою, щоб духовні багатства й цінності людства зробилися її особистим надбанням. Розум – це перш за все цікавість, яку треба виховувати – вчити спостерігати. І книга – одне з таких джерел, шлях у світ пізнання, але одночасно – тільки верхівка інформаційного айсберга. Використовуйте кожну можливість для того, щоб допомогти дитині зробити ще і ще один крок на цьому шляху.
Незабутні хвилини подиву, захоплення, здивування, які переживають діти під час читання – це злети допитливої думки. Добре, коли читання вголос переходять в обговорення чи дискусії. Чим більше речей та істин відкривається перед дитиною в навколишньому світі, тим більше вона бачить незрозумілого, загадкового. "Чому влітку сонечко високо в небі, а взимку – низько?", "Чому на високому дубі ростуть маленькі жолуді, а на маленьких стеблах – великі гарбузи й кавуни?", "Чому блискає блискавка і гримить грім?", "Чому…?" – тисячі подібних запитань ставить дитина і знаходить на них відповіді, занурюючись у світ читання. Так діти вчаться мислити.
Наші діти – це не просто продовження роду. Це наш майбутній лад, наші майбутні суспільні відносини, наше майбутнє мислення і погляди на світ. Бо, як тільки дитина відкрила очі на світ, як тільки усвідомила себе, їй чогось хочеться, а потреби – рушій людського життя. З потреб випливають бажання. Але вся суть людського виховання полягає в тому, щоб бажання особи гармоніювали з інтересами колективу, суспільства, народу, Батьківщини. Бажання треба з перших же днів свідомого життя дитини окультурювати. Культура людських бажань – це стрижневий корінь виховання. І тут могутньою силою знову є книга – джерело, яке живить струмок культури. На ній виховується громадянин, утверджується моральна, розумова й естетична культура людини від того часу, як вона вперше взяла до рук книжку, й до зрілості.
Ми без кінця говоримо: треба в людині виховати ось такі якості, треба зробити її ось такою і такою. Треба, треба, треба… І завжди в наших теоретичних викладах дитина – це об'єкт виховання. Та виховання буде абсолютно безрезультатним, якщо людина з малих років не стане виховувати саму себе, тобто не займеться самовихованням. А самовиховання в дитинстві починається з пізнання й ставлення до самого себе, бо самоутвердження молодої людини проходить у боротьбі зі своїми власними вадами й недоліками, перемога над якими – найбільша перемога. Щасливий той, хто є володарем своїх бажань, вміє володіти собою, своїми почуттями.
Не хлібом єдиним живе людина – в цьому старовинному вислові – глибока думка: у людини багате і багатогранне духовне життя, широке і неповторне коло її думок, почуттів, інтересів, потреб, захоплень. Ми живемо у величезному людському світі, наповненому пристрастями, переживаннями, бажаннями, пошуками, устремліннями. Гарна книга виховує зрілість, дорослість думки, відчуття обов'язку, стає основою духовного життя людини, прищеплює моральні цінності, знайомить з багатовіковим досвідом і культурою народу, втілених у неминущих багатствах, які передаються від покоління до покоління.
У свідомості начитаної й обізнаної людини зріє переконання в тому, що вона сама є творцем свого щастя і щастя залежить від того, чим будуть наповнені її дні буття, вона боїться пропустити цікаве… Для неї жити означає творити радощі і щастя свого буття.
Читайте!
Читання виховує любов до книги, знань, науки –
великого духовного багатства,
що несе вперед культуру, творчість, думку, геній народу.
На початок
Версія для друку
