Українська вишиванка — цінне надбання багатьох поколінь. У ній живе душа українок — майстринь, що вправними руками створювали орнаменти, квіти й візерунки, передаючи ці вміння від матері й бабусі молодим дівчатам. І зараз є такі майстрині, що ретельно бережуть і відроджують вишивальні традиції України.

«Основи створення української вишивки» — майстер-клас з елементами лекції, який 1 березня у читальній залі Центральної публічної бібліотеки провела талановита вишивальниця Світлана Макаренко. Вона членкиня Національної спілки майстрів народного мистецтва України, лауреатка мистецької премії ім. Тетяни Пати, керівниця гуртка «Вишивка». Багато років радо навчає охочих, у тому числі дітей, улюбленому ремеслу, влаштовує виставки робіт.

Пані Світлана проживає і працює у місті Дніпрі. Та зараз через повномасштабне вторгнення повернулася до рідного Кам’янця-Подільського. Рятуючись від війни, привезла величезну колекцію власних робіт та робіт своїх учнів. Зауважують бібліотекарки: «Це той рівень майстерності, який варто показувати. Кожна українська дівчина, жінка має здібності до вишивання, бо вишиванка — це наш генетичний код. Тому подібні заходи збирають зацікавлених, адже свої традиції не маємо права забувати, вони мають супроводжувати нас щоденно, аби попри час і різні події пам’ятати, хто ми є, які ми є».

На заході в бібліотеці Світлана Макаренко розповіла, як українці здавна оздоблювали сорочки, наскільки різними й складними були техніки. Показала зразки з Поділля, Полтавщини, Закарпаття. Говорить, що всі їх кроїли по прямій — викрійки мали форму квадратів і трикутників. Робили так, аби зекономити тканину. А щоб сорочка виглядала святковіше, на ній мали бути збиранки.

На прикладі хлоп’янки, уставкової сорочки та безуставкової гостя показала, як зшивали різні частини, формували рукави, горловини та облямівки.  Також розвіяла міфи, що побутують у сфері вишивальних традицій. Майстриня наголосила: «Не все, на чому є вишивка, можна вважати українською вишиванкою», додала, що:

• крім вишивальної, традиційною вважається і ткана сорочка;
• чорна сорочка не є жалобною;
• зазвичай сорочки мали бути білими або ж з невибіленого полотна.

Учасників майстер-класу пані Світлана знайомила з основними техніками, котрими володіє сама, зокрема навчала створювати збиранки. При виконанні такої потрібно бути дуже уважним, важливо не помилятися, бо тоді виріб не вдасться. Один із секретів від майстрині: виконувати найкраще «тупою голкою з великим вушком». Також Світлана Макаренко продемонструвала й інші дуже цікаві техніки з не менш цікавими назвами, як-от: «куряча шкірка», «вишивання по брижах».