Кожним словом, кожним променем думки до нас звертається Леся. Так, 22 лютого працівники бібліотеки-філії №2 вкотре відвідали геріатричний пансіонат для ветеранів війни і праці з музично-поетичною аквареллю «Крізь біль розлук і радість сторіч до нас озивається Леся».

Свято розпочала активна читачка бібліотеки Галина Бідюк своїм віршем «Любов моя – Україна». А працівники бібліотеки підопічним пансіонату розповіли про багатогранну творчу особистість Лесі Українки, про незгасимий вогонь її таланту та високе поетичне слово.

Під час заходу звучали наступні вірші Лесі Українки: «Мій шлях», «Надія», «Конвалія», «Як дитиною, бувало, упаду собі на лихо», «До мого фортепіано», «Contra spem spero», «Все, все покинуть, до тебе полинуть», «Уста говорять: він навіки згинув…», «Красо України, Подолля!», «Мамо, іде вже зима…» А ще лунали мелодії Миколи Лисенка, Людвіга ван Бетховена, Ференца Ліста та Петра Чайковського.

Присутні пройнялися поезією славної дочки Прометея і на завершення заходу, коли лунав вірш «Досвітні вогні», підопічний пансіонату Павло Скрипник підхопив знайомі рядочки з вірша.

Вдивляючись в очі людей з особливими потребами, поневолі згадуються слова Лесі Українки:

«Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!»