Медіаграмотність – це життєво необхідне вміння сучасної людини. Олександр Федоров – сучасний авторитетний теоретик медіаосвіти на євразійському просторі
Останніми десятиліттями у світі все більше уваги приділяється проблемі сприйняття дійсності. Сьогодні ми живемо у потужному потоці інформації. За один день ми отримуємо її значно більше, ніж люди в 15 столітті — упродовж життя. Кожного дня ми читаємо сотні повідомлень, цікавимося контентом, що привертає нашу увагу, поширюємо його. Уміти відрізнити правду від брехні в сучасному світі – вкрай необхідна компетенція, адже неправдива інформація забруднює інформаційний простір, погіршує взаєморозуміння між людьми, дестабілізує та поляризує суспільство. Медіаграмотність — саме та навичка, що може убезпечити нас від цих негативних впливів, адже це рівень медіакультури, досягнений медіаосвітою, що стосується вміння користуватися інформаційно-комунікативною технікою, виражати себе і спілкуватися за допомогою цих медіазасобів, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, розуміти правду, сконструйовану медіаджерелами, осмислювати міфи і типи контролю, які вони культивують. Медіаграмотність допоможе постійно зберігати емоційну та психологічну стійкість, уникати масової паніки, ухвалювати правильні рішення на основі ретельно перевіреної інформації.
Вважається, що медіаосвіта пов'язана з усіма видами медіа (друкованими, графічними, звуковими, візуальними тощо) і різними технологіями. Вона має дати людям змогу зрозуміти, як масова комунікація використовується в їхніх соціумах, навчитися застосовувати медіа в комунікації з іншими людьми; забезпечує знання того, як:
аналізувати, критично осмислювати і створювати медіа тексти;
визначати джерела медіа текстів, їхні політичні, соціальні, комерційні, культурні інтереси, їхній контекст;
інтерпретувати медіа тексти і цінності, що розповсюджують медіа;
відбирати відповідні медіа для створення та розповсюдження власних медіа текстів і завоювання зацікавленої в них аудиторії;
діставати змогу вільного доступу до медіа як для сприйняття, так і для продукції.
На думку ЮНЕСКО, медіаосвіта – частина основних прав кожного громадянина будь-якої країни світу на свободу самовираження і права на інформацію та інструмент підтримки демократії. Медіаосвіта пов'язана з пізнанням того, як створюються і розповсюджуються медіа тексти, а також з розвитком аналітичних здібностей для інтерпретації та оцінки їхнього змісту. Мета медіаосвіти – досягнення медіа грамотності. Основним завданням медіаосвіти є навчання того, як грамотно читати медіа текст; розвиток здатності самостійно оцінювати та сприймати інформацію, розвиток самостійності суджень, критичного мислення.
Вважається, що термін «медіаграмотність» був виведений від термінів «критичне бачення» та «візуальна грамотність». Значна частина науковців дотримується думки, що медіаграмотність – це частина медіаосвіти. Що більше ви вивчаєте медіа, то ви медіаграмотніші.
Опановуючи основи медіакультури, кожен знайомиться із найкращими практиками для розвитку критичного мислення, складає алгоритм перевірки якості контенту українських та закордонних медіа, вчиться досліджувати за допомогою цифрових інструментів правдивість інформації, визначати маніпулятивний медіаконтент, розрізняти дезінформацію, шкідливу пропаганду.
У світі інформаційних воєн і пропаганди медіаграмотність і критичне мислення належать до ключових компетенцій, які дозволяють не розгубитися в інформаційному потоці. Медіаграмотна людина може максимально швидко та ефективно фільтрувати будь-яку інформацію, приймаючи найкращі рішення.
Баум Ґергарт. Врятуйте фундаментальні права! : Громадянська свобода проти божевілля безпеки : полем. нотатки / Ґ. Баум ; [пер. з нім. В. Климченка] ; Академія української преси.– Київ : Центр вільної преси, 2016. – 190 с.
Протягом свого життя Ґ. Баум стикався з надзвичайно різним їхнім станом у Німеччині – від диктатури націонал-соціалізму до передової правової держави. І сам брав активну участь у розбудові тієї Німеччини, яку тепер поважають в світі. Він багато зробив для цього і як ліберальний політик, і як активний правник і борець за громадянські права та права людини. Думки та досвід автора є особливо цінними та актуальними для тих, хто прагне побудувати в Україні стабільну правову державу, у якій також і у важкі часи будуть надійно захищеними фундаментальні права її громадян.
Вальорска М. Аґнєшка. Діпфейк та дезінформація : практичний посібник/ М. Аґнєшка Вальорска ; пер. з нім. В. Олійник ; Б-ка мас. комунік. та медіаграмотності АУП. – Київ : Академія української преси ; Центр Вільної Преси, 2020. – 34 с.
Ця публікація є інформаційною пропозицією Фонду Фрідріха Науманна за Свободу. Публікація доступна безкоштовно і не призначена для продажу. Вона не може бути використана політичними партіями або активістами під час виборчої кампанії з метою агітації (вибори в Бундестаґ ФРН, ландтаґи та місцеві вибори, а також вибори до Європейського парламенту).
Все про медіа регіонів України в рамках проекту "Громадська експертиза. Свобода слова" : зб. аналіт. статей / А. Петренко [та ін.] ; Фонд "Центр "Суспільство". – Київ : Фонд "Центр "Суспільство", 2000. – 152 с.
Збірник аналітичних статей про засоби масової інформації кожної області України, узагальнення, порівняльний аналіз інформаційного законодавства.
Ґендерна абетка для українських медіа. – Вид. 2-ге. – Луцьк : Терен, 2017. – 108 с.
Такий посібник підготував для журналістів колектив Волинського прес-клубу спільно із експертами. У посібнику розкриті основні ґендерно-тематичні поняття, які допоможуть журналістам і журналісткам усіх видів ЗМІ уникнути стереотипних, сексистських штампів і норм під час підготовки інформаційних матеріалів, статей, передач.
Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві / ідея та координ. проекту А. Сарвіра [та ін.] ; упоряд. А. Денисенко ; літ. ред. К. Горобенко. – Київ : Pictoric, 2017. – 136 с.
Ця книжка результат проєкту «Довіряй, але перевіряй. Медіаграмотність в українському суспільстві». Проєкт розкриває тему стосунків ЗМІ, влади і споживачів в Україні, першим етапом якого була виставка плакатів художників з клубу ілюстраторів Pictoric на бульварі Вацлава Гавела. Цю виставку презентовано 11 вересня 2017 року, на стендах уздовж бульвару розмістилися 60 робіт українських художників, у яких було розкрито теми цензури, пропаганди, свободи слова, фейкових новин, інформаційної війни, критичного аналізу медіаповідомлень, зв'язку влади і медіа, соціальних мереж і суспільного телебачення.
Іванова Т. Методичні "родзинки" онлайн-тренінгу з медіаграмотностні "Будь у тренді: міг в online!" : практичний посібник / Т. Іванова, С. Ізбаш ; [за заг. ред. В. Іванова]. – Київ : Академія вільної преси : Центр вільної преси, 2020. – 96 с.
Попри усі суперечки та дискусії на тему переваг та недоліків онлайн-навчання відомо одне те, що тепер онлайн та офлайн-освіта будуть «йти поруч» та доповнювати одна одну. Але сьогодні погано розроблена методика онлайн-навчання. Автори цього посібнику спробували вирішити цю проблему. Пропонуючи інноваційні форми та методи інтерактивного залучення учасників тренінгу до формування навичок медіаграмотності та критичного мислення, автори запрошують їх опанувати цікаві та пізнавальні онлайн-платформи та сервіси, такі як: Kahoot, інтерактивні дошки Padlet і Jamboard, ресурс Mentimeter та інші. Автори розкривають програму тренінгу з основ медіаграмотності у форматі онлайн шляхом цікавих рольових ігор, вікторин та тестів, квестів та групових проектів, вправ та кейсів. Саме така методика перетворює процес тренінгового навчання в дійсно інтерактивне занурення, залучення та діалог. Посібник розрахований на тренерів із медіаграмотності, а також викладачів, учителів та освітян, які впроваджують медіаосвіту та навички критичного споживання у навчальний процес.
Когут Ю. І. Кібербезпека та ризики цифрової трансформації компаній : практичний посібник / Ю. І. Когут. – Київ : Сідкон, 2021. – 372 с.
Посібник рекомендується до використання як практикам – власникам та керівникам бізнесу, керівникам відповідних підрозділів підприємств, компаній та банків, спеціалістам сфери цифрової трансформації, інформаційної безпеки та кібербезпеки, державним посадовцям, що працюють у секторі діджиталізації, так і науковцям у сфері кібербезпеки, докторантам, аспірантам та студентам вищих навчальних закладів.
Когут Ю. І. Кібертероризм (історія, цілі, об'єкти) : практичний посібник / Ю. І. Когут. – Київ : Сідкон, 2021. – 304 с.
В посібнику приведені ефективні системні заходи протидії кібертероризму та забезпечення кібербезпеки критично важливих об'єктів інфраструктури, державних та приватних підприємств в епоху цифрової економіки.
Ліберальний дискурс мас-медіа : навч. посіб. / [В. Іванов та ін. ; за заг. ред. В. Ф. Іванова]. – Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2011. – 168 с.
Навчальний посібник «Ліберальний дискус мас-медіа» посвячений основним аспектам роботи медіа при реалізації ліберальної позиції. Читач знайде тут наріжні та установчі матеріали по ролі людини, держави, політикуму, власне самих медіа у суспільному житті.
Лілієнталь Фолькер. Розслідування : [досвід журн. розслідувань] / Ф. Лілієнталь ; пер. з нім. В. Климченко. – Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2016. – 135 с.
Розслідування вважаються вищим пілотажем у професійній журналістиці. Фолькер Лілієнталь є визнаним майстром цієї справи. Він щедро ділиться німецьким досвідом журналістських розслідувань. Це надзвичайно цікаво для українських реалій. Фолькер Лілієнталь значну частину своєї книги приділяє саме тематиці перевірки інформації. Автор дає і механізм перевірки, і приклади того, як він діє. Окремо стоїть тема роботи із джерелами. Журналіст має постійно пам'ятати, що у кожного джерела є свої мотиви для того, щоб надавати інформацію, і далеко не завжди ці мотиви є чистими та співпадають із мотивацією журналіста у розкритті зловживань. При цьому журналіст не має надто захоплюватися. Мета тут не виправдовує засобів! Стандарти професії, вироблені поколіннями журналістів, дають вірний орієнтир у складних випадках. Особливою цінністю праці Ф. Лілієнталя є те, що автор ґрунтується як на своєму практичному досвіді, так і на численних кейсах своїх колег. Саме на практиці, на конкретних випадках показуються і аналізуються як вдалі, так і помилкові кроки журналістів-розслідувачів.
Людвіг Йоганнес. Інвестигативний пошук / Й. Людвіг ; [за заг. ред. В. Ф. Іванова ; пер. з нім.: А. Баканов, В. Климченко]. – 3-тє вид., повністю перероб. – Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2017. – 266 с.
Академія української преси та Центр вільної преси видали книгу Йоганнеса Людвіга «Інвестигативний пошук». Ця книжка присвячена насамперед журналістському вимірові. Але опосередковано також і організаційному та управлінському рівневі, бо він дає зрозуміти, як функціонує неупереджене і послідовне розслідування, та яких затрат воно коштує. Адже «інвестигативна», тобто «розслідувальна», а також і така, що «вперто шукає», журналістика, яка не вдовольняється поверховими заявами та офіційними повідомленнями, а намагається заглянути за лаштунки, працює в складних умовах, долаючи бар'єри та опір.
Михайлюта О. О. Ложа преси : нариси, статті, інтерв'ю (творча майстерня журналіста: постаті, діалоги, роздуми) / О. О. Михайлюта ; наук. ред. В. В. Різун. – Київ : Журналіст України, 2002. – 344 с.
Оригінальне публіцистичне видання про роль засобів масової інформації та конкретних журналістів сучасної України у відстоюванні демократичних цінностей та соціальної справедливості в державі.
Мой Даніель. Телевізійна журналістика / Д. Мой, М. Ордольфф ; ред. В. Ф. Іванов ; пер. з нім. В. Клімченко. – Друге, повністю перероб. вид. – Київ : Академія української преси ; Центр вільної преси, 2019. – 234 с.
Даніель Мой (Daniel Moj) та Мартін Ордольфф (Martin Ordolff) пропонують ґрунтовні знання та навички для роботи журналіста на телебаченні або в інших медіа, що використовують рухомі зображення як засоби комунікації. При цьому вони не знецінюють тележурналістику до звичайного ремесла, якого можна навчити за кілька кроків. Вони скорше прагнуть цілісного розуміння креативного, зображувального та творчого процесу телевізійного висвітлення новин. Книжка містить численні приклади, поради, пам'ятки та 50 кольорових ілюстрацій.
Носке Геннінг. Журналістика: що треба знати та вміти : кн. для читання та підручник / Г. Носке ; пер. з нім. В. Клімченко. – Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2017. – 312 с.
Автор у своїй книзі доводить проблему в необхідності професійних стандартів. Знову-таки, для Німеччини - це, в принципі, загальнозрозуміло для перевірки інформації, а для нас ці приклади цікаві, як перевіряти, коли складно, коли брак часу, які пріоритети вибирати і яким чином вибирати. Автор показав, як виживати традиційній медіа в добу стрімкого наростання Інтернет-журналістики, її атаки на аудиторію, яка знижує аудиторію, певним чином, традиційних медіа. В усьому світі регіональні медіа мають набагато більший вплив, ніж загальнонаціональні.
Прімбс Штефан. Соціальні медіа для журналістів. Редакційна робота з Facebook, Twitter & Co / Штефан Прімбс ; [за заг. ред. В. Ф. Іванова ; пер. з нім. В. Климченко]. – Київ : Академія вільної преси : Центр вільної преси, 2018. – 198 с.
«Соціальні медіа для журналістів» Штефана Прімбса – це практичні поради про те, як використовувати медійникам такий відносно новий вид масової комунікації, як соціальні медіа.
Фолькер Вольфф. Журналістика газет і журналів / В. Фолькер ; пер. з нім. В. Климченко. – 2-ге вид., перероб. – Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2017. – 377 с.
Книжка Фолькера Вольффа «Журналістика газет і журналів» – це сучасний підручник, що створений нещодавно, але вже витримав два видання в Німеччині. Досвідчений викладач, з великим практичним досвідом як у газетній, так і в журнальній журналістиці, Ф. Вольфф детально розповів і показав, як правильно використовувати матеріали різних жанрів та досягати ефектів у різних видах пресової журналістики. У підручника є ще одна цікава особливість – це цілком практична книжка. Практицизм Фолькера Вольффа полягає в тому, що всі його положення мають прямий вихід на безпосередні кейси та поради. Він детально роз'яснює корисність того чи іншого способу підготовки та подання матеріалу.
Шейбе С. Медіаграмотність. Критичне мислення у мультимедійному світі : підруч. для вчителів / С. Шейбе, Ф. Рогоу ; пер. з англ. С. Дьома ; ред.: В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк. – Вид. 2-ге, стер. – Київ : Академія Української Преси : Центр Вільної Преси, 2017. – 319 с.
Підручник для вчителя «Медіаграмотність» сучасних американських медіапедагогів Сінді Шейбе і Фейз Рогоу являє собою сформований протягом останніх трьох з половиною десятиліть в США освітній підхід до викладення медіаграмотності. Цей підхід спирається на базові принципи медіаосвіти, зафіксовані в «Ключових принципах освіти з медіаграмотності» в США.
Шмідт Я. Нова мережа: Ознаки, практики і наслідки веб 2.0 : посіб. для вузів / Я. Шмідт ; [пер. з нім. В. Клименко ; за заг. ред. В. Іванова]. – Київ : Центр Вільної Преси : Академія Української Преси, 2013. – 283 с.
Користувачам інтернету Web 2.0 допомагає подолати бар'єр при самостійному виході в мережу, оприлюдненні в ній власних інтересів і переживань, підтриманні дружби і контактів або обміні інформацією та знаннями з іншими. Наслідки для традиційних медіа та для політичних, економічних чи цивільно-суспільних організацій проступають лише поступово, так само як і вплив на соціальні стосунки або наше розуміння приватної сфери. Ян Шмідт досліджує ці зміни з комунікаційно-соціологічної перспективи. Він аналізує концепцію, значимість та переважаючі практики Web 2.0 і показує, в чому полягає дійсно нове у «новій мережі».
Як можна протидіяти «фейковим новинам»? : аналіз / Фонд Фрідріха Науманна за Свободу, Академія української преси, Мангаймський університет. Відділ медіа та комунікацій, Університет Йоганна Гутенберга. Інститут журналістики ; авт.: Ф. Мюллер, Н. Деннер ; пер. А. Куликов. – Київ : COMDOC GmbH, 2019. – 31 с.
У своєму дослідженні автори розглядають, як «фейкові новини» впливають на спосіб формування власної думки у громадян, а потім змальовують різноманітні методи вирішення цієї проблеми. Це друга редакція резонансного дослідження, що містить найсвіжіші дані.
Зоря Юлія Миколаївна. Медіаграмотність для бібліотекарів: практ. посіб. : навч. вид. / Ю. М. Зоря, Н. М. Степанова, В. Потапова ; [за ред.: О. В. Волошенюк, Р. І. Євтушенко]. - Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2021. - 75 с. : іл.
Медіаграмотність та освітній процес, побудований на її засадах, за останні роки стали основою реформ, які відбуваються в системі освіти в провідних країнах Європи. Уміння мислити критично – головна навичка ХХІ століття, що забезпечує науково-технічний і суспільний прогрес та служить запорукою демократії. І саме бібліотека відіграє в розвитку цього вміння одну з першорядних ролей. Адже сьогодні бібліотеки – це сучасні мультисервісні інформаційні центри, покликані виховувати компетентного медіаспоживача. Цей порадник містить методично-практичний матеріал для бібліотекарів і буде корисний усім, кому не байдуже майбутнє молодого покоління в нових умовах інформаційного суспільства.
Іванова Тетяна. Як не стати гейміфікатором: методики і технології проведення ігор із медіаграмотності: навч. посіб. / Т. Іванова ; Б-ка мас. комунік. та медіаграмотності АУП. - Київ : Центр вільної преси, 2021. - 96 с.
Навчальний посібник із методики проведення тренінгів із медіаграмотності для медіатренерів та викладачів вищих навчальних закладів України підготовлено за сприяння Фонду Фрідріха Науманна «За Свободу» в рамка тренінгового проєкту «Digital-teacher: антитіла до інфодемії».
Книга розрахована на тренерів із медіаграмотності, а також викладачів, учителів та освітян, які впроваджують у навчальний процес медіаосвіту та навички критичного споживання інформації.
Мета цього посібника — надати тренеру не лише методичний матеріал та поради щодо проведення ігор та інших інтерактивних засобів, але й розуміння того, що до гейміфікації вдаються не заради власне гейміфікації. Використання різноманітних інтерактивностей повинно бути спрямовано передусім на пріоритетну мету навчального процесу — надати знання та сформувати ставлення, настанови до розвитку не лише своєї медіаграмотності, але й медіакультури споживання та поширення інформації.
Тулодзєцький, Ґергард. Медіаосвіта в школі та на уроці: основи і приклади / Ґ. Тулодзєцький, Б. Герціґ, С. Ґрафе ; пер. з нім. В. Клімченко ; за заг. ред. В. Ф. Іванов. - Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2020. - 405 с. : іл., табл. - Другий тит. арк. нім. - Бібліогр.: с. 381-405.
Книжка присвячена розгляду проблем впровадження медіаграмотності у шкільні предмети. Вона має стати в пригоді вчителям, викладачам і студентам-педагогам, всім, хто займається проблематикою медіаосвіти.
Ліберальний дискурс мас-медіа: навч. посіб. / [В. Іванов та ін. ; за заг. ред. В. Ф. Іванова]. - Київ : Академія української преси : Центр вільної преси, 2011. - 168 с.
Навчальний посібник «Ліберальний дискурс мас-медіа» присвячений основним аспектам роботи медіа при реалізації ліберальної позиції. Читач знайде тут і наріжні, установчі матеріали по ролі людини, держави, політикуму, власне самих медіа у суспільному житті. Особливе місце надано опису ліберальної медіа-доктрини.
Призначено для студентів - журналістів, політологів, соціологів, філософів, аспірантів та наукових працівників.
Мороз Оксана. Нація овочів? Як інформація змінює мислення і поведінку українців / О. Мороз. - Київ : Yakaboo Publishing, 2020. - 288 с. : іл.
Ця книжка простою мовою і з наочними кейсами показує, як інформаційне поле трансформує нас, змінює наші думки, поведінку і життя. На конкретному прикладі України показано, як за 20 років було зруйновано інформаційний імунітет нації. Як більшість українців перетворилася на слухняних овочів.
У книжці вперше описано закриту індустрію створення інформаційних вірусів і дано прості інструменти боротьби з її продуктами. Ви зрозумієте, що можна і не можна робити в інформаційному просторі, щоб не нашкодити собі і соціуму.
Книжку написав практик для простих людей. Для фахівців ця книжка — запрошення до дискусії про створення й удосконалення правил інформаційної гігієни та впровадження їх у життя кожного.
На початок
Версія для друку
