5 вересня відзначають Міжнародний день благодійності, встановлений резолюцією Генасамблеї ООН від 7 березня 2013 року. Організувати таке свято запропонувала Угорщина. Саму дату обрали не випадково: вона присвячена пам’яті Терези Калькуттської – місіонерки Римо-католицької церкви, відомої своїм подвижництвом у справах доброчинності, лауреатки Нобелівської премії миру 1979 року «За допомогу стражденному людству». Таким чином у світі хочуть нагадати про важливість благодійності та волонтерської діяльності.
Щорічно визначають World Giving Index – це рейтинг благодійності, який складає британська благодійна організація Charities Aid Foundation. Це дослідження, що базується на даних опитувань всесвітньої компанії Gallup World View. Участь у ньому беруть понад 150 тисяч респондентів із 153 країн світу. Кожна країна отримує певне місце у рейтингу з урахуванням кількості пожертвувань приватними особами грошей благодійним організаціям, роботи приватних осіб як волонтерів та надання громадянами допомоги незнайомим людям, які її потребують.
За Всесвітнім індексом благодійності найчастіше незнайомцям допомагають у Ліберії (77%), а найрідше – у Японії (24%); найбільше коштів жертвують у М’янмі (81%), а найменше – у Грузії (6%); найбільше часу на волонтерство витрачають у Шрі-Ланці (46%), а найменше – у Китаї (5%). За результатами десятилітніх досліджень чоловіки та жінки в середньому однаково допомагають фінансово, але чоловіки на 3% більше допомагають незнайомцям та на 3% більше приділяють часу на волонтерство, причому найчастіше незнайомцям на вулицях допомагають люди у віці від 30 до 49 років (50%).
У світі привертають увагу до доброчинності, організовуючи різноманітні акції. Наприклад, в Англії щороку проводять «День джинсів» («Jeans for Genes» – дослівний переклад «Джинси для генів»). Акція спямована на збір коштів для дітей з генетичними відхиленнями. Кожен англієць, що одягнув джинси у цей день, жертвує 1-2 фунти на рахунок благодійної організації.
Українське меценатство має досить давню історію, починаючи з часів Київської Русі. Протягом багатьох століть центрами соціальної допомоги старим, убогим і хворим були церкви і монастирі. Князь Володимир Статутом 996 р. офіційно зобов'язав духовенство займатися громадським піклуванням, визначивши десятину на утримання монастирів, церков, богоділень і лікарень. Сам князь був для народу зразком співчуття і «справжнім батьком бідних».
У сучасній Україні сфера благодійності регулюється ЗУ «Про благодійну діяльність та благодійні організації», який визначає «загальні принципи благодійної діяльності, забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму та милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій». За результатами досліджень, Україна за відсотком допомоги незнайомцям посіла 111 місце (35%), за пожертвуваннями – 90 місце (18%), за виділеним для волонтерства часом – 62 місце (19%).
Благодійність – одне із найпоширеніших та найблагородніших явищ сьогодення. Добрі справи потрібні не тільки тим, кому ми допомагаємо, але й нам самим, оскільки, підтримуючи екологічні організації, зберігаємо планету для себе і своїх дітей, допомагаючи хворим, стаємо прикладом для своїх рідних, виховуємо свідомих громадян.
|