Вінсент Віллем ван Гог – нідерландський художник-постімпресіоніст, який створив близько 2100 художніх робіт. Його пейзажі, натюрморти, портрети та автопортрети характеризуються сміливими кольорами, драматичним, імпульсивним та виразним малярством. Митець накладав динамічні, немов би струменисті, мазки і використовував яскраві кольори. За допомогою цієї техніки він передавав на своїх полотнах особисті почуття від сприйняття світу. Більшості глядачів його картини здаються простими й дещо дитячими, але саме цього і прагнув художник. Ван Гог хотів віднайти такий спосіб передачі своїх почуттів, який би не був обтяжений жодними ідеями.

Народився Вінсент ван Гог 30 березня 1853 у Гроот Зюндерт (Нідерланди) у родині кальвіністського священника. Три дядьки Вінсента займалися торгівлею творами мистецтва. За їхнім прикладом і під їхнім впливом у 1869 р. він вступив у компанію «Гупіль», що торгувала картинами XVIII – XIX століть, а також деякими репродукціями старіших полотен. Вінсент швидко вчився оцінювати картини, хоча й писав у листі до своєї сестри Вільгельміни, що «лише десята частина полотен створюється з віри у мистецтво». Після роботи у Парижі ван Гог працював у Лондоні, де звинуватив роботодавців у тому, що торгівля картинами – це організована злочинність. 1 квітня 1876 року його звільнили за некомпетентність. Опинившись перед необхідністю обрати спосіб заробітку, ван Гог каже: «Хочу утішати принижених. Думаю, що професія художника гарна, однак вважаю, що професія мого батька — святіша. Я хотів би бути таким, як він…».

У 1877 р. Вінсент приїхав до Амстердама вивчати богослов'я, але, провалившись на іспиті, вступив у місіонерську школу в Брюсселі й став проповідником у Боринажі, шахтарському районі Бельгії. У цей час він почав малювати. Зиму 1880–1881 рр. майбутній художник провів у Брюсселі, де вивчав анатомію й перспективу.

Наприкінці 1881 р. після сварки з батьком Вінсент оселився в Гаазі. Якийсь час він навчався у відомого пейзажиста Антона Мауве. Ексцентричне поводження ван Гога, що збільшувалося сором'язливістю, відштовхнуло від нього тих, хто хотів йому допомогти. Він жив з жінкою на ім'я Крістіна, яка походила з нижчих прошарків суспільства, часто зображував її на картинах. Коли вона пішла від нього, художник наприкінці 1883 р. повернувся до батьків, які жили тоді в Нюенені. У роботах нюененського періоду (1883—1885) починає проявлятися своєрідність творчої манери ван Гога. Майстер пише темними фарбами, сюжети його робіт одноманітні, у них відчувається симпатія до селян і співчуття до їхнього важкого життя. Перша велика картина, створена в нюененський період, — «Їдці картоплі» (1885).

"Їдці картоплі"

Узимку 1885–1886 рр. Ван Гог вирушив в Антверпен.Там він відвідував заняття в Академії мистецтв. Художник вів напівзлидарське й напівголодне існування. У лютому 1886 р., у стані фізичного й духовного виснаження, він виїхав з Антверпена до брата в Париж. Тут ван Гог вступив у майстерню художника-академіста Фернана Кормона, однак набагато важливішим для нього було знайомство з живописом імпресіоністів. Він зустрічався з багатьма молодими художниками, у тому числі з Тулуз-Лотреком, Емілем Бернаром, Полем Гогеном і Жоржем Сера. Вони навчили його цінувати японську гравюру, вона дуже вплинула на формування нової живописної манери ван Гога. Ненадовго він захопився дивізіоністською технікою Сера, але сувора й методична манера живопису не відповідала його темпераменту.

Після двох років, проведених у Парижі, ван Гог, не витримавши сильної емоційної напруги, у лютому 1888 р. виїхав в Арль. Тут він знайшов достатньо сільських сюжетів, які так любив писати. Улітку 1888 р. художник створив деякі зі своїх найбільш спокійних творів: «Листоноша Рулен», «Будинок в Арлі» і «Спальня художника в Арлі», а також кілька натюрмортів із соняшниками, які він вважав їх символом тепла і дружби. Є версія про те, що ван Гог планував прикрасити яскравими картинами з жовтими квітами тьмяні стіни свого будинку, про що писав у листах до брата.

Натхненний образами японської гравюри і яскравими роботами  імпресіоністів, він написав картину, що вважається однією із кращих – «Нічне кафе».

"Нічне кафе"

Ван Гог жив у повній самотності, харчувався тільки хлібом і кавою й багато пив. У цих обставинах візит Поля Гогена в жовтні 1888 р., якого ван Гог чекав з нетерпінням, закінчився трагічним конфліктом. Естетична філософія Гогена була неприйнятна для ван Гога; їхні суперечки ставали усе напруженішими й жорсткішими. 24 грудня Вінсент, втративши здатність контролювати себе, накинувся на Гогена, а потім відрізав собі вухо. У травні 1889 р. він добровільно оселився у психіатричній лікарні в Сен-Ремі. Протягом наступного року його розум часом прояснявся. Тоді написав знамениті пейзажі з кипарисами й оливами, натюрморти із квітами й копіював за репродукціями картини своїх улюблених художників Мілле й Делакруа.

Автопортрет із відрізаним вухом і люлькою

У травні 1890 р. Ван Гог відчув себе краще, залишивши притулок, оселився в Овер-сюр-Уаз у лікаря Поля Гаше, що цікавився мистецтвом і психіатрією. В Овері художник написав свої останні роботи –два портрети лікаря Гаше. Останні картини Ван Гога –види пшеничних полів під спекотним тривожним небом, у яких він намагався виразити «смуток і крайню самотність». Він пише сповнену передчуттям швидкої смерті «Зграю ворон над хлібним полем». Закінчивши роботу над цією картиною, 27 липня 1890 р. під час чергового нападу депресії він кінчає життя самогубством.

Усесвітньо відомий художник Вінсент Віллем ван Гог, чиї роботи сьогодні коштують десятки мільйонів доларів, займався живописом всього 10 останніх років свого життя. У нього було своє, особливе бачення навколишнього світу, і він переносив його на полотно.

Використані джерела:

1. Вітлі А. Історія живопису / А. Вітлі ; пер. з англ. О. Здір ; худож.: У. Мейєр, І. Макні. – Київ : Країна Мрій, 2008. – 96 с.
    
2. Вони змінили світ / уклад. І. Ю. Левашова. – Донецьк : Глорія Трейд, 2012. – 704 с.