Новини ЦБС Хмельницька міська централізована бібліотечна система Новини ЦБС Хмельницька міська централізована бібліотечна система
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проєкти та програми
    Контакти
    Карта сайту




    Пошук по сайту

     

    Хмельницька міська рада

     

      Головна » Про ЦБС » Новини ЦБС
    Андріївські вечорниці
    Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсіів
    11 Грудня 2015 р.

    Найцікавішими і найвеселішими були вечорниці в ніч на Андрія (12-13 грудня). Тут знаходимо різні прояви і форми любовно-шлюбної магії – ворожіння (колективні та індивіду­альні), ритуал закликання дівочої долі, випікання й кусання калити (каланти, короля).

    Серед учених-етнографів і досі немає єдиної думки стосовно значення цього ритуалу, який нині зберігся у вигляді веселої гри. Згідно з твердженням О. Потебні, корж, підвішений до сволока, символізує сонце. Можливо, це було відтворення якогось прадавнього міфу, який символізував знищення старого світу й побудову ново­го. Все це – лише припущення, для яких немає достатнього ґрунту. Відомо також, що калита мала і шлюбну символіку: якщо хтось із дівчат не засміється і вкусить калити, то вийде наступного року заміж.

    То що ж таке калита? Це – пшеничний прісний корж, великий як сито, з діркою посередині або збоку, за яку на чер­воному шнурку, стрічці чи поясі підвішували його до сволока чи до стелі на відстані людського зросту, так, щоб його можна було схопити зубами. Іноді він був плоский, схожий на коле­со, іноді випікався із зубчиками по краях і дірочками поміж ними, іноді з невеликим вушком, за яке саме чіплявся до стелі. Ліпили калиту різними способами: розкачували й видушува­ли посередині дірку; скачували як свічку й з'єднували докупи два кінці в коло, як зв'язують вінок. Залежно від регіону, кали­ту прикрашали по-різному.

    На Хмельниччині до білого борошна додавали олії, солі й цукру, маку, обтикали калиту вишнями.

    Для випікання калити дівчата брали непочату воду, а також воду, настояну на любистку або на пахучих травах. Місили коржа всі по черзі, починаючи від найстаршої дівки й завер­шуючи молодшою.

    Після того, як калита спеклася, дівчата і хлопці вибирали з-поміж себе «пана Калитинського» (його, залежно від регіону, називали «писарем», «дідом», «попом», «паном Коржовським»), який охороняв калиту, сидячи біля неї. В одній руці він тримав горщик (глечик, черепок) – «каламар» із розколоченою у воді сажею або рудою глиною («чорнилом»), а в другій квач (із клоччя, пір'я чи віхтя). Іноді «дідові» чіпляли з клоччя вуса й бороду. Завдання Калитинського було розсмішити того, хто іде кусати калиту та обмазати його обличчя сажею.

    Кожен з учасників свята, і хлопець і дівчина, мав право кусати калиту. Першими це робили парубки. Щоб вкусити калиту, треба було під'їхати до неї на кочерзі (на коцюбі, на рогачеві, на лопаті, якою саджали хліб у піч). Тому такого молодця величали «паном Кочержинським» (або «Коцюбин­сяким», або «Лопатинським»). Сідаючи на кочергу, немов на справжнього жеребця, парубок їхав від печі або від порога до калити, вдаючи коня, вибрикував, іржав, сам себе поганяв. А коли під'їжджав до «писаря», між ними відбувався приблизно такий діалог:

    - Здоров, Калитинський!
    - Зрастуй, Коцюбинський! Чого приїхав?
    - А приїхав калиту кусати!
    - А я буду по губах писати!
    - А я вкушу!
    - А я впишу!

    (с. Капустин Старокостянтинівського р-ну Хмельницької обл.)

    І тільки той хоче вкусити – а калита – хить! А «писар» – хлоп сажею по губах – і вже вписав! Звислу калиту не так легко було вкусити, адже руками торкати її не можна було, руки лежать на кочерзі, тримають «коня», можна було лише підскочити і вхопити її зубами, і це дозволялося робити лише один раз. Не можна було також сміятися. Хто засміється, того також відразу обписували і проганяли від калити. А як же ти не засмієшся, коли не тільки «писар», а й всі присутні рего­чуть, намагаються тебе вивести з рівноваги дотепами, грима­сами, різними «штуками-дрюками». Кожен, хто вже «отримав писака» був зацікавлений у тому, щоб інші також не вкусили калиту. «Писар» смикав її за мотузку то вгору, то вниз. Іноді ще й загадували «Коцюбинському» загадок, а якщо не відга­дає – обписували.

    Словом, витримати ці випробування щастило тільки сер­йозним і цілеспрямованим натурам, які не піддавалися за­гальному впливові й настрою. «Як високий парубок, то всю калиту викусає і не обпишуть його, і не засміється», – зауважували на Хмельниччині.

    Гра в калиту тривала доти, доки всі учасники вечорниць не спробують свого щастя. Хто останній доїдав, тому діста­валася стрічка. Якщо ж калита ще залишалася, то дівчата її розламували й роздавали усім присутнім, приказуючи:

    Калита, калита,
    Солодка була,
    Тепер ми її з'їли,
    За женихом полетіли!

    Іноді дівчата ховали свої шматочки калити, а потім клали їх під подушку, вірячи, що в цю ніч побачать у сні своїх на­речених.

    Кусання калити завершувалося спільною вечерею дівчат і хлопців. На Андрія готували пісні страви (вареники з маком, сливами, ягодами, капустою, картоплею, млинці з медом, пам­пушки з часником, пиріжки з квасолею, пшоняну чи гречану кашу, смажену капусту, рибу, гриби, голубці, кисіль, узвар тощо). Продукти роздобували дівчата.

    Перед тим, як сісти вечеряти, дівчата виходили з кашею до воріт і кликали до вечері свою долю (або судженого, або Андрія). Вечеря супроводжувалася піснями, танцями, жар­тами, а ближче до півночі розпочиналися дівочі ворожіння, які мали свої локальні особливості.

      

    Джерело: Іваннікова Л. Вечорниці. А що після них? / Л. Іваннікова. – Київ : [Видавець : Наталія Брехуненко], 2008. – 72 с. : іл. – (Пан + Панна). 


    Євро у бібліотеці!
    Євро у бібліотеці!
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    Нові книги у четвертому кварталі 2016 р.

    За останні місяці 2016 року до бібліотек Хмельницької міської ЦБС надійшло 1657 примірників нових книг. 

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трілери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    © ХМ ЦБС, 2010-2021 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр