Олексієнко Борис Миколайович

Звання "Почесного громадянина міста Хмельницького" присвоєно рішенням п'ятнадцятої сесії Хмельницької міської
ради №22 від 21 червня 2000 року.

Олексієнко Борис Миколайович – генерал-полковник (2000 р.), доктор військових наук (1996 р.), професор (1994 р.), академік Академії Педагогічних наук України, автор понад 90 наукових праць. Заслужений працівник освіти (1996 р.), почесний прикордонник України (1998 р.).

Народився 2 квітня 1940 року в селі Чухелі, Волочиського району, Хмельницької області.

Ще під час навчання у школі визначився із своєю майбутньою професією і у 1958 році став курсантом Калінінградського, а потім Алма-Атинського вищого прикордонного командного училища, яке успішно закінчив у 1961 році.

Шлях офіцера розпочав заступником начальника прикордонної застави Туркменського прикордонного округу. У 1963 році призначений заступником начальника школи сержантського складу Середньоазійського прикордонного округу. Вміння й бажання молодого офіцера удосконалювати професійну майстерність були помічені керівництвом і тому його підтримали у прагненні стати слухачем Військової академії імені М. В. Фрунзе (1968-1971 рр.).

Академічна освіта дала можливість проявити себе на високих командних посадах та швидко підійматись сходинками кар'єрного росту. Служив на різних кордонах Радянського Союзу, а саме у Забайкаллі, Карелії, Середній Азії, Закавказзі, Молдавії. В 1984-1986 роках працював у Міністерстві іноземних справ головою радянської делегації в Радянсько-Турецькій прикордонній комісії. З 1990 року – начальник кафедри тактики та оперативного мистецтва прикордонних військ в академії імені М. В. Фрунзе.

Проголошення у серпні 1991 року незалежності відкрило нову еру в історії України. Молода держава одразу ж почала дбати про надійну охорону своїх кордонів, тому законодавчі акти, за якими формувались прикордонні структури України, були прийняті одними з перших.

Головним завданням для прикордонних військ України було забезпечення недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах, а також охорона економічної зони України. Але виконати його було досить складно, адже до 1991 року прикордонна інфраструктура існувала лише на західній та частково південній ділянках кордону, а її потрібно було створити по всьому периметру державної території.

Серйозною перешкодою для цього була потреба у висококваліфікованих офіцерських кадрах. Але в Україні не існувало жодного навчального закладу для підготовки офіцерів-прикордонників. Тому 14 грудня 1992 року з метою підготовки власних офіцерських кадрів у місті Хмельницькому було створено Інститут Прикордонних військ України. Безпосередньо  участь  у  цьому  процесі  брав  тоді  ще  генерал-майор Борис Олексієнко, котрий з радістю відгукнувся на заклик до всіх українців спільно будувати нову державу і, покинувши престижну та перспективну роботу в Москві, подався на Батьківщину.

Отримавши призначення на посаду ректора Інституту Прикордонних військ України (1993-1999 рр.), генерал Олексієнко одразу ж поставив найвищу планку досягнень – вищий навчальний заклад повинен стати одним із найкращих в Україні.

Зволікати він не звик, тай ліміт часу був обмежений, тому вже з 15 березня 1993 року в інституті розпочалася підготовка офіцерів-прикордонників. У тому ж році, з числа тих курсантів, котрі залишились в Хмельницькому після реформування Вищого артилерійського командного училища та переведених з інших вузів, було здійснено перший випуск 84 офіцерів.

Під керівництвом Б. М. Олексієнка навчальний заклад стрімко розвивався. На його базі, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 1995 року №268, було створено Академію Прикордонних військ України. Постановою Кабінету Міністрів України від 4 серпня 1995 року №602 Академії Прикордонних військ України присвоєно ім'я Богдана Хмельницького. 29 квітня 1999 року Указом Президента України за великий внесок у підготовку офіцерських кадрів академії надано статус Національної.

Створення академії перетворилося у загальну справу українського народу. У ній брали участь не лише особовий склад академії, працівники інших навчальних закладів, виробничих підприємств тощо. Практичну допомогу надали Керівництво Держкомкордону, Генеральна військова інспекція при Президентові України, Хмельницька міська рада. В результаті Національна академія Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького стала багатопрофільним вищим військово-навчальним і науковим закладом, який увібрав у себе кращі освітянські традиції, знання, досвід, а також передові форми навчання держав Європи і Америки.

Особливу увагу ректор спрямував на розвиток інтелектуального потенціалу академії та її наукових кадрів. Для більш якісного й ефективного вирішення завдань щодо підготовки науковців вищої кваліфікації з 1995 року в академії постійно працювали дві спеціалізовані вчені ради з гуманітарного та військово-технічного напрямів.

Борис Олексієнко є автором та співавтором близько сотні наукових праць. Серед них: 28 навчально-методичних посібників, 6 монографій, 9 підручників з питань методології, теорії та технології навчання військових. Він – один із авторів вперше видрукуваних в Україні підручників «Психологія професійної діяльності офіцера», «Військова психологія і педагогіка», «Військово-юридична психологія», «Основи загальної військової акмеології». Має два патенти на винаходи. Член-кореспондент Академії педагогічних наук України та дійсний член Української екологічної академії наук. Лауреат Міжнародної премії ім. Вернадського (1996 р.).

13 грудня 1999 року Олексієнка Бориса Миколайовича було призначено Головою Державного комітету у справах охорони державного кордону України – Командувачем Прикордонних військ України. Завдяки його бурхливій діяльності прикордонне відомство отримало нове обличчя та перспективні напрямки розвитку. Президент України, визнавши заслуги прикордонників, Указом від 7 серпня 2011 року №594/2001 «Про символіку прикордонних військ України» заснував емблему, прапор державного кордону України, прапор Морської охорони Прикордонних військ України, Бойовий прапор Державного комітету у справах державного кордону України – Командувача Прикордонних військ України, а також установив, що визначені з'єднання і військові частини ПВУ можуть мати власні бойові прапори.

Борис Олексієнко був нагороджений двома орденами «Червоної зірки» (1977 р. та 1984 р.) та більш ніж десятком медалей, почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2000 р.), є почесним прикордонником України. Брав участь у розробці та впровадженні на ділянці Закавказького прикордонного округу автоматизованої системи охорони державного кордону (1980-1984 рр.), яка на багато років випередила зарубіжні аналоги.

12 листопада 2001 року у зв'язку з досягненням граничного віку перебування на військовій службі, Указом Президента України Бориса Миколайовича Олексієнка було звільнено у відставку, проте він не полишає займаєтися громадською та науковою роботою.

Хочеться лише згадати ще один цікавий факт. Ось на плацу стрій курсантів НАПВУ бадьоро співає "Марш прикордонних військ України". Але мало хто знає, що слова і музику цього маршу створив перший ректор академії Борис Миколайович Олексієнко.
 

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за
значний особистий внесок у розвиток вітчизняної військової науки, становлення та
розбудову в місті Хмельницькому Національної академії
Прикордонних військ України імені Богдана Хмельницького.

28.11.2011 р.

Використані джерела:

1. Кабачинський М. І. Борис Миколайович Олексієнко – командуючий прикордонними військами України / М. Кабачинський // Видатні постаті міста Хмельницького : матеріали Другої наук.-практ. конф. «Місто Хмельницький в контексті історії України». – Кам'янець-Подільський, 2007. – С. 32-45
    
2. Кульбовський М. З подільського кореня / Микола Кульбовський – Хмельницький : вид-во "Поділля", 1999. – 186 с.  
    
3. Олексієнко Борис Миколайович / [Мороз В. М., Компанець В. С., Азарський І. М. та ін.] // Становлення медичної науки на Поділлі. – Хмельницький, Вінниця, 1999. – С. 85
    

© Хмельницька міська центральна бібліотека
Сектор автоматизації бібліотечних процесів

Підготувала: Галина Єсюніна