Вийшла у світ вже третя збірка поезій члена Хмельницької міської літературної спілки "Поділля", гумориста, лірика, сатирика Володимира Пугачова "Відлуння Подільських Товтр" з посвятою матері Олені Павлівні.
Назва першого розділу книги "Пишу, матусю..." – це своєрідний творчий звіт сина перед пам'яттю матері. Образ матері яскравою стрічкою огортає весь зміст поетично-філософських роздумів автора про рідне Поділля.
Уже понад сімдесят літ струменить і пульсує родова кров у романтичному серці Володимира Пугачова і виливається поетичними рядками в "Дереновому корінні":
Придбав у Савинцях Потоцький
Чотирьох підлітків-музиків.
Були талановиті хлопці,
Поміж них предок мій зі смиком.
Прапрадід Гриць в усій окрузі
Музика потім став відомий,
Вчивсь у Варшаві, Петербурзі,
Диригував у графськім домі...
За добру службу граф Потоцький подарував Грицькові наділ "дві повні десятини". 3 сердешним щемом згадує Володимир Григорович хазяйновитого діда Павла, якому брат-учитель порадив віддати в колгосп у 30-х "...всю землю і скотину..., щоби зберіг від бід родину".
Голос родової крові вчувається і в піснеспівах доньки Діни на десять його поезій, покладених на музику Іваном Пустовим, Михайлом Зінкевичем, Володимиром Смотрителем в авторському виконанні, що вийшли окремим диском. А пісня "Калина" (слова Володимира Пугачова, музика Івана Пустового) у виконанні Діни Пугачової на "Пісенному всрнісажі - 2009" у Києві ввійшла в десятку кращих пісень фестивалю.
У третій збірці Пугачов третім розділом подав усі пісні на його слова, назвавши розділ "Співай, моя доню".
Вірші Володимира Пугачова – це струни його почуттів і дум. А збірки нагадують музичні клавіри з багатоголоссям тонких і пружних емоцій – від ностальгійної романтики до вагомих реалій сьогодення.
Рідне село Грицьків... Воно манить автора і кличе, огортає його душу чарівливим маєвом, де губиться межа між реальним та ірреальним, навіяним ностальгією розлуки з рідним краєм (певний час працював на Буковині головним ветлікарем птахофабрики "Зоря"), також головним технологом з тваринництва Хмельницької філії "Укрколгосппроект"). Десятки віршів, присвячених рідному селу та односельцям, – це своєрідна асоціативна романтична енциклопедія поета: "Віднілося село", "Рідне село". "Сад", "Небо над Смотричем", "В селі", "Лиса гора"...
У збірках Володимира Пугачова є переспіви одвічних тем, осяяних геніями Генріхом Гейне ("Коли розлучаються двоє"), Олександром Пушкіним ("До неї"), Леонідом Глібовим ("Гора стоїть над островом"). Але це власні поезії хмельницького автора, в яких збережено лише метроритміку віршів його кумирів. Є вірші-епітафії своїм колегам по письменницькому цеху Богданові Костюку та Іванові Кубицькому.
Художньо-образна палітра поета збагачена подільським народно-лексичним словником "хильцем, слуп, яриця, копняка, дідуня, дядьора, зачуха, чемерка, опанчина, подра, сутерини, гайтю, дохтори", "...були вареники з "капустов". Ці словесні народні перла зблискують у багатьох віршах незвичністю навіть для комп'ютера, який вперто підкреслює їх червоною лінією.
Поетові болить душа за духовно-культурний Чорнобиль, коли всілякими зайдами нищаться українська мова, культура, духовність, коли витіснені безробіттям, породженим "економічними реформами" наших недолугих правителів, мільйони українців поневіряються по всіх світах заробітчанами.
Володимир Пугачов – це вірний охоронець генеалогічного древа свого родоводу. Звертаючись до молодих українців, які далі свого діда не знають власного родоводу, поет закликає: "Очуняйтесь від замороки", бо допоки не відновимо родової енергетики для протистояння хижому інтерглобалізму, то забудьте про "панування у своїй сторонці".
Використані джерела:
Кульбовський М. Енергія родової крові Володимира Пугачова / Микола Кульбовський // Проскурів. – 2010. – №19. – 13 травня. – С.14