Мистецтво ніколи не звертається до натовпу,
до маси, воно говорить окремій людині,
у глибоких і потаємних схованках її душі.

Максиміліан Волошин

Мазур Людмила Олександрівна (1947-2000 рр.) народилася 3 листопада в с. Сальниця, Уланівського району Вінницької області. Проте все її життя повязане з м. Хмельницьким. Навчалася в Хмельницькій ЗОШ №6, закінчила Одеське художнє училище імені Грекова, де і познайомилась із своїм майбутнім чоловіком – Миколою Мазуром. Після навчання, у 1968 р., повернулася до рідного міста, працювала викладачем у Хмельницькій дитячій художній школі, потім працювала у Художньому фонді, а згодом  – головним художником м. Хмельницького.

Талант мисткині відзначений урядовими та мистецькими нагородами. Людмила Олександрівна – член Національної спілки художників України (1972). Лауреат обласних премій ім. Т. Шевченка (1993) та ім. В. Розвадовського (1999).  Лауреат республіканської  премії  ім. братів Тарасевичів  (1994), дипломант численних всеукраїнських художніх проектів. Людмила Мазур – дружина народного художника України, живописця і монументаліста Миколи Мазура, мати лауреата Шевченківської премії, народного художника України, скульптора Богдана Мазура та мистецтвознавця, викладача ХНУ Оксани Мазур.

Людмила Мазур – унікальна майстриня витинанок. Її твори прикрашають фонди Хмельницького, Полтавського, Чернівецького, Сумського художніх музеїв, Львівського музею етнографії та художнього промислу НАН України, Хмельницького обласного краєзнавчого музею.

Творча лабораторія художниці була дивовижно простою: папір і ножиці – вирізування і витинання, а іноді Людмила просто розривала папір пальцями. Саме стародавня техніка витинання стала основою її мистецького ремесла.

Всесвіт майстрині сповнений антропоморфними та зооморфними образами, фантастичними пейзажами та образами Природи. Людмила називала свої пейзажі "ілюстрованими думками". Джерелом її образного світу була слов'янська міфологія у широкому сенсі, звичаї, обряди, вірування української спільноти, традиції національного народного мистецтва.

"Всі, хто її знав, пам'ятають її вміння любити, її неймовірний темперамент, цілеспрямованість. Це була людина великого духу і таланту. Вона мала сміливість творити не те що "потрібно", а те чого прагне її душа" – тепло згадує про маму донька, Оксана Мазур.

А розпочалось усе тоді, коли після закінчення Одеського художнього училища Людмилі було запропоновано вести курс народної витинанки у Хмельницькій дитячій художній школі. Відштовхуючись від усталених на Поділлі прийомів вирізування та витинання з білого паперу, складеного вдвоє, вчетверо, вшестеро (вісь симетрії), конкретних фігурок – квітів, гірлянд, метеликів, голубків, зірочок, ялиночок, Людмила Олександрівна згодом розширила традиційні рамки виду: ввела аплікацію. Якщо перші свої роботи діти підвішували на ниточках до новорічних ялинок, то з часом почали наклеювати свої білі витинанки на кольоровий папір. Або ж на білий аркуш наклеювали кольорові силуети звірів, птахів, тварин, квітів тощо. Це вже були картини.

Навчаючи дітей, Людмила Олександрівна й сама виготовляла для них взірці-картинки, але з чіткими характерними рисами, з певною сюжетною канвою. Якщо на початковій стадії творчості Л. Мазур домінували народні мотиви: «Казка», «Орнамент», то з плином часу твори художниці набирають рис образного психологізму, символіки, філософського узагальнення – «Ніч», «Спокуса», «Чорна хмара», «Діброва», «Пейзаж», «Зелений сон». Тут уже немає місця симетрії.

Середину 1990-х років можна вважати переломним моментом, початком періоду захоплення людським феноменом, роздумами над місцем і сенсом буття індивіда, існування його у середовищі собі подібних: "Моделювання", "Експромт", "Прогулянка".

Але, що б не творила Людмила Мазур, вона ніколи не відступала від головного – збереження кодових кольорів українства – червоного і чорного. До цих знакових кольорів вона завжди ставилась поважно. Саме в цьому й полягає національне коріння всієї творчості Людмили мазур.

На вшанування пам'яті самобутньої особистості у 2000 р. за ініціативи редакції газети "Проскурів" було засновано громадську дитячу премію ім. Людмили Мазур "Подільська палітра". Щорічно, восени, у Хмельницькому обласному художньому музеї проходить конкурс робіт учнів художніх закладів області. Періодично для шанувальників творчості художниці Хмельницький обласний художній музей видає буклети з репродукціями її картин, які зберігаються у запасниках музею та альбоми-каталоги її робіт. 07.02.2012 р., 05.10.2012, 07.11.2016 р., 02.09.2021 р. Останнє оновлення 04.11.2021 р.

Використані джерела:

1. Кульбовський М. З подільського кореня : нариси / Микола Кульбовський. – Кн. 2. – Хмельницький : ТОВ НВП «Евріка», 2003. – 200 с.  
    
2. Фонди Хмельницького обласного краєзнавчого музею. – 1 електрон. опт. диск (CD-ROM). – Назва з контейнера.
    
3. Побачити і доторкнутися до творчості Людмили Мазур // Проскурів. – 2012. – №40. – 4 жовтня. – С.14
    

© Хмельницька міська центральна бібліотека
Сектор автоматизації бібліотечних процесів

Підготувала: Галина Єсюніна