Синове воїнів хоробрих, явіть мужність свою!
І вам вовіки віків славу запишуть.

Богдан Хмельницький

За найрозповсюдженішою версією Богдан Хмельницький народився 6 січня 1596 року за новим стилем (27 грудня 1595 року за старим стилем) у Суботові, що на Черкащині. Батьком хлопчика був дрібний шляхтич Михайло Хмельницький. Освіту Богдан здобув у єзуїтському колегіумі у Львові. Знав польську, латинську, турецьку і татарську мови.

1620 року батько, Михайло Хмельницький, загинув у битві з турками під Цецерою, а  сам Богдан потрапив у полон і перебував у неволі два роки. Після повернення з турецького полону, в середині 1620-х років, він одружився. Обраницею стала Ганна Сомко.

Повернувшись до Суботова, Богдан був зарахований у реєстрове козацтво. Більшість морських і суходольних козацьких походів 20-х — 30-х років XVII століття не обходилася без діяльної участі в них здібного і відважного козака Богдана. Згодом його обрали сотником Чигиринської сотні Черкаського реєстрового полку, а невдовзі він обійняв високу посаду військового писаря Війська Запорозького.

У 1648 році Богдана офіційно обрали низовим гетьманом. За досить короткий проміжок часу гетьману Богдану Хмельницькому разом зі своїми соратниками вдалося створити боєздатну армію, яка не поступалася європейським аналогам. Добре організоване, навчене й дисципліноване козацьке військо було здатне не лише протистояти одним з найкращих у Центрально-Східній Європі підрозділам Речі Посполитої, але й перемагати їх. Тоді ж Богдан Хмельницький запропонував свою концепцію виснажливої війни і тим самим доповнив стратегію французького полководця Тюррена використанням народних методів боротьби з ворогом шляхом широкого залучення до неї місцевих селян і міщан. Гетьман Хмельницький умів зосереджувати головні сили у вирішальному місці (битва під Збаражем, Зборовом та Батогом). Майже кожний великий наступ військ Богдана Хмельницького починався з попередньої артилерійської підготовки, яка могла тривати кілька годин.

Богдан Хмельницький при формуванні свого війська надавав першочергового значення організації розвідувальної служби. Досить часто відомості необхідного характеру надавали захоплені «язики» — полонені з ворожого табору. Козацьке мистецтво захоплення полонених, як відзначали сучасники, було одним з найкращих у Європі.

Вперше у практиці вітчизняного воєнного мистецтва Богданом Хмельницьким застосовувалися принципи ведення так званої «психологічної війни». Шляхом поширення дезінформації Богдан Хмельницький прагнув посіяти у ворожому війську невпевненість у власних силах, панічні настрої та настрої приреченості.

Слід відзначити, що під час походів він особисто командував головними силами війська, рішуче відмовився від оборонної тактики бою і свою військову майстерність проявляв насамперед у наступі. Джерела засвідчують, що Богдан Хмельницький за невиконання своїх наказів суворо карав своїх полковників.

У січні 1648 році Богдан Хмельницький очолив визвольну війну з шляхтою. Здобув ряд блискучих перемог під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявою, визволив Лівобережну і майже всю Правобережну Україну від загарбників.

Богдан Хмельницький близько зійшовся з київською інтелектуальною елітою, яка гуртувалася навколо Києво-Могилянської академії. Гетьман послідовно відстоював її статус як вищого навчального закладу. Недарма ж саме вихованці Академії вітали Хмельницького «як Мойсея», що визволив українців з рабства. Багато спудеїв пішли під булаву українського гетьмана й служили у Війську Запорозькому писарями, дипломатами, перекладачами, а то й брали до рук шаблю чи мушкет.

Як високоосвічена людина та справжній державний діяч, Богдан Хмельницький піклувався про розвиток освіти в Україні. Він усвідомлював, що братські школи і самі братства активно виступають за збереження і розвиток національної культури, впроваджують свою систему виховання, на ґрунті освіти об'єднують українців навколо ідеї захисту батьківської віри. Залишилося чимало гетьманських розпоряджень про надання освітнім установам привілеїв та вольностей.

Досить часто Богдана Хмельницького або ж звинувачують, або ж возвеличують за проведення в січні 1654 року козацької ради в Переяславі — одного з епізодів процесу оформлення українсько-московського військово-політичного союзу, оригінал тексту якого не зберігся. Ґрунтовний аналіз джерел 50-х років XVII століття переконує, що значна частина українського населення не приховувала невдоволення необхідністю приносити присягу. Міжнародні та внутрішньополітичні події, що відбувалися після 1654 року, переконливо засвідчили недотримання Москвою взятих на себе зобов'язань протектора перед козацькою Україною. У свою чергу й Український гетьманат також не дотримувався обов'язків васальної держави.

Помер Богдан-Зиновій Хмельницький 27 липня 1657 року. За життя він підтримував будівництво багатьох нових православних храмів в Україні. На свої кошти він збудував церкву Святого Іллі у рідному Суботові, що стала його усипальницею після смерті.

Сьогодні можна переконливо стверджувати, що чи не найбільш точно зовнішність Богдана Хмельницького відобразив голландський художник Вільгельм Гондіус у своїй гравюрі 1651 року. Тонкі брови на втомленому обличчі підкреслюють відкритий і водночас владний погляд темних очей бунтівного гетьмана, якому на той час вже було близько 56 років. Високе чоло, трохи задовгий ніс, закручені донизу вуса, міцно стулені тонкі губи, неважке, але круто зрізане підборіддя. Згідно зі свідченнями очевидців, Богдан Хмельницький був вище середнього зросту, мав міцну будову тіла й відзначався «широкістю у кістках».

Поведінка гетьмана засвідчувала його холеричний темперамент, який досить часто проявлявся в рисах його характеру, так чи інакше впливав на його вчинки та дії. Ті, кому пощастило спілкуватися з ним, звертали увагу на тонкий розум, ерудицію, вміння передбачати розвиток подій, сильну політичну волю гетьмана. Богданова різкість у судженнях і запальність у розмові поєднувалися з м'якістю і привітністю, дотепність — із мовчазністю, простота і щирість — з лукавством і мстивістю, доброта — із суворою вимогливістю і навіть жорстокістю. В його характері дивовижно сплелися воєдино відчайдушна сміливість і холоднокровна обачність, принциповість, що межувала з упертістю, і готовність до компромісу. Можна сказати, що це була цільна, але водночас і суперечлива натура.

У повсякденному житті Богдан Хмельницький був невибагливою і скромною людиною, носив простий козацький одяг і лише під час урочистостей чи дипломатичних прийомів одягав коштовне вбрання. Гетьманський палац у Чигирині не відрізнявся якоюсь пишністю. Гетьман вживав ту саму їжу, що й інші козаки, не відмовлявся від спиртних напоїв та спілкувався з «відьмами».

Особливим захопленням Богдана Хмельницького були голуби, у різновидах яких він розбирався досконало. Після смачного обіду чи вечері курив турецьку люльку, міг заграти на бандурі або ж цитрі.

Ось так постає перед нами справжній син свого народу, засновник Української козацької держави.

Богдан Хмельницький перший, хто офіційно отримав титул гетьмана України (виконував гетьманські обов'язки з 1648 року до 1657 року) і єдиний з гетьманів, хто призначив свого спадкоємця. Ним став син – Юрій Хмельницький. Це був наймолодший гетьман України. У 16-річному віці на знак поваги до заслуг його покійного батька був проголошений радою козацьких старшин гетьманом. Проте, він не успадкував від батька ні таланту, ні авторитету. Невдовзі він сам зрікся гетьманства.

Чи відвідував місто Богдан Хмельницький?
Багатьох мешканців і гостей міста Хмельницького цікавить, чи бував славетний гетьман у місті, яке було назване на його честь. Та, на жаль, як би нам того не хотілось, але Богдан Хмельницький жодного разу не ходив по вулицях міста. Проте, під час війни 1648-1657 років йому доводилось бувати неподалік від обласного центру, до прикладу, він навідувався у Старокостянтинів, Чорний Острів, Пиляву і Меджибіж. Чому ж гетьман оминув своєю увагою Плоскирів? Тому що, на відміну від перерахованих вище населених пунктів, Плоскирів у той період не мав ані особливого адміністративно-економічного, ані військово-стратегічного значення і Богдану Хмельницькому не потрібно було спрямовувати головну армію на його завоювання. Замок, що був у Плоскирові, козаки змогли захопити силами середнього загону.

Та, незважаючи на історичні факти, Проскурів все ж таки був перейменований у 1954 році на честь гетьмана у Хмельницький.

16 січня 1954 року вийшов Указ Президії Верховної Ради Української РСР "Про перейменування міста Проскурова в місто Хмельницький, Кам'янець-Подільської області в Хмельницьку область".

Все нібито зрозуміло, але й досі постає питання – чому перейменували не якусь іншу, а саме нашу область та наш обласний центр?

Наприкінці 1953 року, коли вже завершувалися приготування до святкувань 300-річчя возз'єднання України з Росією, було вирішено перейменувати місто Переяслав, де якраз й відбувалася історична подія "братання" двох народів, на Переяслав-Хмельницький. Але, коли затверджували таку пропозицію, у "вищих колах" вирішили, що цього замало, – необхідно до ювілею дати нову назву ще одній з областей та її обласному центру. З історичної точки зору події визвольної війни під проводом Б. Хмельницького відбувалися переважно у Дніпропетровській, Черкаській, Київській, Вінницькій, Кам'янець-Подільській та Тернопільській областях. Київ і Дніпропетровськ, із зрозумілих причин, відразу відпали. Так само вінничани, які переконливо довели, що їхня область одна з перших п'яти, створених в Україні, й тому не слід змінювати її історичну назву. Залишилися три "кандидатури": Черкаси, Тернопіль та наш Проскурів – всі вони мали однакові шанси бути перейменованими на Хмельницький.

Під час жвавого обговорення хтось із вищого керівництва республіки звернув увагу на те, що он, мовляв дивіться – існує Кам'янець-Подільська область, а обласний центр має назву Проскурів. Таку "нестиковку" все одно в майбутньому доведеться виправляти та перейменувати область. Так чому б це не зробити зараз? Цей аргумент став одним із вирішальних, і в січні 1954 року на карті України замість Проскурова з'явився Хмельницький. Відповідно змінила назву й область. 

До речі, Хмельницький має найбільшу в Україні та світі кількість пам'ятників  гетьманові – п'ять. Розташування чотирьох із них добре відоме хмельничанам: на привокзальній площі, на початку вулиці Героїв Маріуполя (напроти філармонії), біля головного корпусу Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького (вул. Шевченка) та інституту МАУП (просп. Миру). 

Але є і п'ятий. Про маловідомий пам'ятник розповіла у квітні 2017 року газета "Марічка NEWS".

Він «заховався» на території дислокації 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних Сил України, який був встановлений ще у 2004 році. Заступник командира частини по роботі з особовим складом підполковник Ігор Сирота розповів: «Погруддя гетьмана було встановлено особовим складом військової частини. Чому саме Богдану Хмельницькому? Тому що всі кращі риси українського козацтва уособлені саме в цій історичній постаті, а саме: зухвалість, швидкість, спритність, спостережливість. Виходячи з цього, козаки – це легко озброєна піхота, вони по духу дуже близькі до спецпризначенців. Деякі танкісти не хотіли навіть йти на завдання без їх супроводу».

17.09.2012 р., 07.05.2013 р., 06.04.2017 р., 16.02.2024 р.,

останнє оновлення 05.01.2026 р.

Використані джерела:

1. Єсюнін С. Хмельницьким могли стати Тернопіль і Черкаси, але для перейменування обрали Проскурів / Сергій Єсюнін // Місто. – 2004. – №2-3. – 22 січня. – С.5
    
2. Маценко Г. О. Книга рекордів України: Людина і суспільство. У світі науки і техніки / Г. О. Маценко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2002. – 112 с.   
    
3. Чухліб Т. В. Гетьмани України-Русі : [від лицарів до правителів країни] / Т. В. Чухліб ; [худож. О. К. Перепелиця]. – Донецьк : БАО, 2012. – 303 с.

© Хмельницька міська центральна бібліотека
Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів

Підготувала: Галина Єсюніна