У липні 1878 року міщанин Берко Речкоблит, який займався дрібногуртовою торгівлею зерном, придбав у міщанина Григорія Папировича частину його земельної ділянки по вулиці Комерційній (нині – Грушевського). Через два роки Речкоблит забудував цю вузьку смужку землі. Спочатку з'явився будинок на 5 кімнат, а пізніше в глибині двору побудували комору.
Всі свої надії на продовження сімейного бізнесу Берко Речкоблит покладав на старшого сина Шулим-Шахну. Той спочатку охоче допомагав батькові, але незабаром захопився друкарською справою і спробував переконати батька відкрити в коморі літографічну майстерню. Але батько категорично відкинув подібну пропозицію. Лише після того, як в один з років хліботорговельна справа Берка цілком прогоріла, він дозволив синові зайнятися чим завгодно, віддавши в його розпорядження все домашнє господарство (у тому числі і комору).
Двадцятишестилітній Шулим-Шахна Речкоблит вирішив заснувати принципово нову не тільки для Проскурова, але і для всієї губернії справу – виготовлення каучукових штемпельних печаток. Він зумів отримати відповідні дозволи у подільського губернатора і, найголовніше, – в Головному Імператорському управлінні у справах печаток. У травні 1893 р. у коморі Шулим-Шахна влаштував майстерню, придбав для неї апарат для розтоплювання каучуку, 40 фунтів олов'яних шрифтів, різні інструменти та ливарні форми. Майстерню, де Ш. Речкоблит був і хазяїном, і робітником в одній особі, він горділиво назвав фабрикою каучукових штемпелів.
У єдиної на Поділлі фабрики, що виготовляла печатки і штемпелі, проблем із замовленнями не було. Тепер установам і приватним особам нашого краю, які мали потребу в печатках, не було необхідності їхати до Києва або Одеси – все було поруч, у Проскурові. Згодом фабрика розширилася – Ш. Речкоблит відвів для неї ще дві кімнати свого будинку і найняв двох робітників. Але на піку свого розквіту у 1907 р. фабрика каучукових штемпелів несподівано припинила існування. Провиною тому стала політична ситуація у Російській імперії після революції 1905 р.: посилилася цензура, підсилився вплив поліції, держава взяла під контроль діяльність різних установ, зокрема друкарні, видавництва і підприємства, подібні до фабрики Ш. Речкоблита. "Визнати недоцільним виготовлення печаток, штемпелів і ін. на дрібних підприємствах у провінційних містах", – такий був вердикт вищестоящих керівників імперії.
Наприкінці ХІХ ст. у Проскурові почали з'являтися перші електричні прилади – електрозапальнички для гасових ламп та цигарок, електродзвінки тощо. Ці речі були поки доволі примітивні та малопрактичні, але незважаючи на те – «модні», і користувались надзвичайним попитом. Працювали вищезгадані прилади на гальвано-електричних елементах, які завозили із-за кордону і тому були дефіцитними. Побачивши таке, проскурівський купець та промисловець, власник цукрозаводу та парового млину (нині хлібокомбінат на вул. Заводській) Соломон Маранц відкрив майстерню з виробництва сухих гальвано-електричних елементів. Вона стала до ладу у 1896 р. та була першим подібним підприємством у Подільській губернії й одним із перших в Україні.
5 липня 1913 р. у приміському селі Ружична сталася перша на Поділлі дорожньо-транспортна пригода, у якій під колесами автомашини загинула людина.
Цього дня омнібус (прототип теперішніх автобусів), що їхав Кам'янецьким шосе до Проскурова, збив трирічного хлопчика Прокопія Дармограя.
У листопаді 1925 р. відкрився Український державний драматичний театр – перший подібний заклад на Поділлі, який увійшов до загальної мережі театрів України. У 1930-х роках реорганізований у пересувний український робітничо-колгоспний театр.
17.09.2012 р.
Використані джерела:
-
Єсюнін С. Батарейки виготовляли у Проскурові ще у ХІХ столітті / Сергій Єсюнін // Місто. – 2006. – №20. – 18 травня.
-
Єсюнін С. Місто Хмельницький: історія, події, факти / Сергій Єсюнін // «Є!». – 2004. – №21. – 19 серпня.
-
Єсюнін С. Прогулянка Проскуровом : історичні нариси / Сергій Єсюнін. – Хмельницький : Мельник А. А., 2008. – 168 с.
© Хмельницька міська центральна бібліотека
Сектор автоматизації центральної бібліотеки
Підготувала: Галина Єсюніна