Атаманюк Григорій Сергійович

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно
рішенням сорок другої сесії
Хмельницької міської ради №4 від 17 вересня 2014 року.

Атаманюк Григорій Сергійович народився 3 березня 1926 року в селі Пилипи Олександрівські Віньковецького району. Здобув середню спеціальну освіту, заочно закінчив у 1966 році Хмельницький кооперативний технікум.

Григорій Сергійович – ветеран Другої світової війни і праці, єдиний в області та місті Хмельницькому кавалер чотирьох медалей «За відвагу». Нагороджений орденами: «Вітчизняної війни» І ступеня, «Червоної Зірки», «За мужність» ІІІ ступеня; медалями «За звільнення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.», «За взяття Берліна», «За взяття Кенігсберга» та іншими.

Радою ветеранів України Григорію Сергійовичу присвоєно звання «Почесний ветеран України». Також він нагороджувався Почесними відзнаками Хмельницького міського голови.

Член обласної Ради ветеранів України. Активно працював в міській та обласній організаціях ветеранів, був занесений на обласну дошку Пошани.

Доля склалася так, що у квітні 1944 року Атаманюк Григорій був призваний на службу в Радянську армію. За кілька днів юнака відправили до Новоросійська оволодівати військовим ремеслом розвідника. До Перемоги солдат ішов у складі військ 2-го, а потім 1-го Білоруських фронтів.

Свою першу нагороду – медаль «За відвагу» – 18-річний розвідник отримав за оборону польського міста-фортеці Остроленко. Він був у складі розвідувальної групи, яка протягом місяця вела спостереження за противником, знищувала живу силу і підривала ворожу техніку.

Друга медаль знайшла героя вже за взяття у полон «язика». Переправившись через Віслу, розвідники повинні були дочекатись «гостей», які мали намір налагодити зруйновані лінії ворожого зв'язку. Хлопці захопили не простого, а дуже цінного офіцера – начальника зв'язку німецького полку з надзвичайно важливою інформацією для наших військ.

Третю медаль отримав за збереження Бойового Прапора дивізії, у якій воював.  Адже втрата прапора загрожувала дивізії миттєвим розформуванням та найсуворішим покаранням командування. Це було під час наступу радянських військ при прориві оборони на кордоні з гітлерівською Німеччиною.

Четвертою медаллю «За відвагу» було нагороджено за штурм Берліну.

Після війни Григорій Сергійович ще чотири роки служив у Німеччині. Бачив, як країна потрохи піднімалась із руїн. Лише у липні 1949 року старший сержант Григорій Атаманюк повернувся до рідних Пилипів-Олександрівських. Працював завідувачем клубу, згодом завідувачем магазином, головою сільради. Одружився із сусідською дівчиною Олександрою Канюкою, яку знав ще змалечку. Відтоді крокували разом понад 55 років, виростили двох донечок Галину і Валентину та сина Олександра.

Під час угорських подій 1956 року Атаманюка Григорія Сергійовича знову призвали в армію і залишили на надстрокову службу. Він учасник локальних конфліктів у Чехословаччині та Угорщині. Після виходу у відставку очолював Ружичнянське споживче товариство.

Щасливим спогадом Григорія Сергійовича є святкування 65-ї річниці Великої Перемоги. Йому поталанило відвідати Берлін удруге в житті – у складі групи делегатів-фронтовиків України, які штурмували німецьке лігво у 1945 році. Ветерани їхали до столиці Німеччини майже тими ж шляхами, які пройшли у воєнні роки. У Берліні на честь переможців в українському посольстві провели урочистий прийом. Фронтовики відвідали Трептов-парк, де розташовано пам'ятник Воїну-визволителю, поклали квіти та схилили голови, вшановуючи загиблих побратимів.

Делегація відвідала Рейхстаг, пройшла під урочистий супровід святкових барабанів крізь Бранденбурзькі ворота, а також набережною річки Шпрее, де колись, штурмуючи Берлін, проходили з боями. Побували в Карлсхорсті у Будинку-музеї, де 8 травня 1945 року Георгій Жуков і союзники підписували акт капітуляції гітлерівських військ. Фронтовиків вразило те, наскільки сьогодні народ Німеччини вдячний нам за перемогу над фашизмом.

Ветеран не один десяток років мешкав у Хмельницькому. Він частенько виступав перед учнями міста, студентами вищих навчальних закладів, призовниками, солдатами та офіцерами з нагоди різних свят, знаменних дат і подій.

29 серпня 2022 року Атаманюк Григорій Сергійович відійшов у вічність.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за
вагомий особистий внесок у розвиток міста Хмельницького.

Подання про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» Григорію Сергійовичу на розгляд спеціальної комісії внесла Хмельницька міська організація ветеранів України.

08.01.2015 р.,
Останнє оновлення 24.02.2023 р.

Використані джерела:

1. Почесні громадяни міста Хмельницького : збірник / Хмельницька міська рада ; відп. за вип. Г. Мельник. – Хмельницький : Сторожук О.В., 2020 – 152 с.
    
2. Про присвоєння звання "Почесний громадянин міста Хмельницького" : рішення №4 сорок другої сесії Хмельницької міської ради від 17.09.2014 року // Проскурів. – 2014. – 9 жовт. – № 41. –  С. 15

 © Хмельницька міська центральна бібліотека
Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів 

Підготувала: Галина Єсюніна