Петраківський Олександр Петрович народився 4 червня 1988 року в місті Житомирі у родині військовослужбовців. Закінчив середню школу №2 в місті Ізяслав Хмельницької області.
Ще під час навчання у школі батько почав готувати сина до офіцерської служби. Олександр займався у парашутному гуртку «Каскад» і здійснив понад сто стрибків з парашутом, а закінчивши школу, він досконало володів усіма тими зразками стрілецької зброї, яка була у воїнів підрозділів спеціального призначення.
Олександр любив військову справу з дитинства і не уявляв собі життя без армії, маючи до цього талант. Тому після закінчення школи навчався у Львівській Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультеті аеромобільних військ за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Закінчивши її у 2009 році, Олександр Петраківський був скерований для проходження подальшої служби на посаду командира роти 8-го окремого полку спеціального призначення Сухопутних військ України. Полк був сформований у вересні 2003 року на базі 8-ї окремої бригади спеціального призначення. Дислокується полк у місті Хмельницькому, підпорядкований Головному управлінню розвідки Міністерства оборони України, входить до складу Об'єднаних сил швидкого реагування.
Олександр став одним із найкращих розвідників у своїй частині у м. Хмельницькому. Як тільки розпочалася антитерористична операція на Сході України, молодий капітан попросився на фронт. Потрапив на Луганщину. З весни 2014 року командир роти 8-го полку спеціального призначення Олександр Петраківський виконував бойові завдання в зоні проведення АТО. Він очолював групу спеціального призначення оперативного командування «Північ» Збройних Сил України, разом із якою неодноразово виходив на виконання складних та ризикованих завдань. І завжди повертався з них без втрат, бо набув досвід і те особливе передчуття небезпеки, яким володіють досвідчені розвідники.
У ніч на 20 липня 2014 року група розвідників із чотирнадцяти військових під керівництвом капітана Олександра Петраківського забезпечувала проходження колони техніки Збройних Сил та сил добровольчого батальйону «Айдар» до аеропорту Луганська. Під містом Щастя Новоайдарського району Луганської області група потрапила у майстерно улаштовану засідку російських бойовиків. Терористи піддали позиції українських військовослужбовців шаленому мінометному обстрілу. Розвідники прийняли на себе бій і своїми діями зірвали головне завдання ворога – знищити колону українського війська з 80-ти вантажних машин, важкої зброї та понад однієї тисячі бійців. Поки група Олександра Петраківського вела бій, колона без утрат прорвалася крізь засідку ворога. Таким чином, розвідники успішно виконали своє завдання – забезпечили передислокацію українських військ.
У ході запеклого бою командир тримав свою групу розвідників у полі зору. Він помітив, як один з бійців загубив каску – великий осколок, пролітаючи під підборіддям, перерізав ремінь від каски і збив її з голови бійця. Олександр Петраківський зняв свою і наказав сержантові одягнути її, хоч той відмовлявся. Цим він урятував життя побратимові, але за кілька хвилин після того, як офіцер віддав свій шолом розвіднику, йому в голову влучив осколок міни. Попри важке поранення, він продовжував керувати діями групи і виносив поранених у безпечне місце. Під час перестрілки два спецпризначенці загинули, інші отримали поранення різного ступеня важкості. До останнього Олександр з пораненням голови був при свідомості.
Коли, нарешті, підійшло підкріплення, медики виїзного польового шпиталю почали надавати хлопцям першу медичну допомогу. Командир групи наказував лікарям спершу допомогти його бійцям, хоча у них були і легші поранення. Можливо, це зволікання і позначилося на його подальшому одужанні. Найважчий бій для пораненого воїна і для його родини тільки починався…
Розвідник Олександр Петраківський потрапив на лікування до військового шпиталю у Харкові. Після першої операції, під час якої витягли йому декілька осколків з голови, виявилося, що залишилося ще декілька. Під час чергової операції настала клінічна смерть. Виведеного з клінічної смерті, але непритомного, підключеного до технічного медичного обладнання, чомусь вже наступного дня хлопця перевозять до військового шпиталю у Львові.
Олександр Петраківський переніс два мікроінсульти та набряк мозку. Аби зменшити набряк, його вводили в медикаментозну кому. Але один уламок кості черепа був виявлений у мозку. Це потребувало подальшого лікування за кордоном, тому у жовтні 2014 року пораненого офіцера доправили літаком до однієї з клінік Тель-Авіва, де ізраїльські нейрохірурги намагалися поставити його на ноги. Проте, лікування не дало бажаних результатів. Коли батьки його забирали, він залишався підключеним до медичної техніки, яка рятує життя. Олександр майже не реагував на зовнішній світ, а ще мав пролежні, які довелося пізніше лікувати понад місяць.
Два роки поспіль майор Олександр Петраківський був у комі. Батьки почали шукати подальшого порятунку для сина. Шанс побачили в Польщі, у маленькому селі Камені Малому, неподалік міста Ілави, у реабілітаційному центрі, яким керує професор невролог Ян Талар. Саме туди з Ізраїлю й доправили Олександра у січні 2015 року. Уже через три дні після привезення його туди, професор відключив пацієнта від технічних медичних допоміжних засобів, а ще через два дні посадив у крісло.
Олександр виразно реагує на голос, передусім батьків, які постійно разом з ним у кімнаті і 24 години на добу при ньому, рухає головою, водить очима, зажмурюванням очей відповідає на питання. Починає стогнати, коли батько розповідає про війну. Проте, одужання йде кволо, стан залишається стабільно-важким. Батьки стали вимагати перевірити, чи все правильно робили українські медики. Згодом рідні дізнаються, що під час лікування воїна в Харківському госпіталі було зроблено лікарську помилку, факт якої визнано комісією МОЗ. Йому ввели занадто велику дозу наркозу, через що зупинилося серце, а трубку для дихання встановили у стравохід. Лікарська помилка призвела до того, що в Олександра почали відмирати клітини мозку.
Рідні Олександра, не покладаючи рук, шукали для нього порятунок. Вони знайшли в Америці клініку, яка була готова допомогти бійцеві. На лікування в США потрібно було близько 700 тисяч доларів. Батько навіть виставив на продаж орден сина – Золоту Зірку Героя України, аби знайти гроші на лікування у США. У справу втрутився президент Петро Порошенко і пораненого доправили в медичний центр TIRR Memoril Hermann, що розташований у Х'юстоні. У листопаді 2016 року Герой України Олександр Петраківський прибув на лікування до США. Разом з ним до Америки полетіли його батьки. Після лікування у США Олександра перевели до приватної клініки.
Врешті-решт поставити чоловіка на ноги взялася клініка під Києвом. У науково-практичному центрі нейрореабілітації «Nodus», що в Броварах, Олександр нарешті пішов на покращення. У 2018 році, він, немов мала дитина, знову вчиться ходити – крок за кроком за допомогою спеціальних приcтроїв. Із Олександром працює фізичний терапевт, і титанічні зусилля реабілітологів таки дали результат – майже рік не було прогресу взагалі, а тут як прорвало, зізнаються медики. Пацієнт став робити речі, про котрі раніше взагалі не йшлося – самостійно сидіти, пробувати стояти на власних ногах, сам їсть. Це дає змогу лікарям більш упененно говорити про реабілітацію Саші, але на це треба ще мінімум два роки. В одужання Саші свято вірить і його батько – кадровий офіцер Петро Петраківський.
Оперативного втручання бійцеві вже не потрібно, однак на нього чекає тривале лікування, повсякденна реабілітація, масажі та інші процедури, які невідомо скільки будуть тривати і в яких іще країнах батьки будуть шукати порятунку для сина.
Лікування спецпризначенця виявилося дуже дорогим. Платять заощадженими грошима батьки, спонсором лікування в Ізраїлі виявився дядько розвідника, якому капітан Петраківський урятував життя. Долучилися до збору коштів на лікування та реабілітацію волонтери та небайдужі люди.
Кажуть, що героями не народжуються, ними стають. Звідки в Олександра така сила духу, такі високі патріотичні якості? Можна стверджувати, що в основі його подвигу лежить спосіб життя та особистий приклад, який успадкував від батьків та діда...
Після тієї складної військової операції Указом Президента України Петра Порошенка №918/2014 від 4 грудня 2014 року за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України вже майору Олександру Петровичу Петраківському присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
На школі в Ізяславі, яку закінчив розвідник, встановлено пам'ятну дошку на його честь. Щоб вшанувати випускника навчального закладу, офіцера-спецпризначенця, Героя України Олександра Петраківського, 26 травня 2015 року на подвір'ї Ізяславського НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №2, ліцей» ім. М. Островського зібралося чимало гостей.
Крім учнівського та педагогічного колективів закладу, на урочистій лінійці, присвяченій відкриттю пам'ятної дошки слави хороброму сину українського народу, були присутні його батьки та донька, представники органів місцевої влади, делегації навчальних закладів та трудових колективів району, жителі Ізяслава.
Зі словами подяки за підтримку свого сина до всіх присутніх звернувся батько Героя України – Петро Станіславович Петраківський, який, зокрема, зазначив, що кожен з бойових побратимів Олександра вчинив би так само у бойовій обстановці, як справжній офіцер та патріот України.
Кульмінацією заходу стало відкриття пам'ятної дошки слави Олександру Петраківському. Цю почесну місію виконали його найрідніші люди: мати Тетяна, батько Петро та п'ятирічна донька Анастасія.
Рішенням позачергової шістнадцятої сесії Хмельницької міської ради від 28 квітня 2022 року № 22 «Про внесення змін до Переліку площ, проспектів, вулиць, провулків, проїздів, скверів, бульварів, парків, розташованих на території міста Хмельницького, затвердженого рішенням 17-ої сесії міської ради №24 від 02.04.2008 р.» вулицю Ланову перейменовано на вулицю Героя України Олександра Петраківського.
Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за виняткову мужність, героїзм і незламність духу, виявлені у захисті
державного суверенітету та територіальної цілісності України
Після семи років важкої боротьби з хворобою, спричиненої пораненням, Герой України, підполковник Олександр Петраківський помер 29 серпня 2021 року. За збігом обставин саме 29 серпня – День пам'яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
20.11.2015 р., 03.07.2018 р., 30.08.2021 р.
Останнє оновлення 10.06.2022 р.
Використані джерела:
Вони були готові віддати своє життя [Електронний ресурс] // Наше Слово : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.nasze-slowo(дата звернення 17.11.2015). – Назва з екрану.
Жахливо скалічений в АТО Герой України Петраківський здивував медиків неочікуваним прогресом у реабілітації [Електронний ресурс] // ТСН. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://tsn.ua (дата звернення 03.07.2018). – Назва з екрану.
Зірка пораненого в АТО Героя України виставлена на продаж, бо немає грошей на його лікування [Електронний ресурс] // ТСН. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://tsn.ua (дата звернення 03.07.2018). – Назва з екрану.
Лікарі визначили стан пораненого бійця АТО, орден якого був виставлений на продаж [Електронний ресурс] // ТСН. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://tsn.ua (дата звернення 03.07.2018). – Назва з екрану.
Лікування майора хмельницького полку спецпризначення, Героя України Олександра Петраківського обходиться у 250 тисяч гривень щомісяця [Електронний ресурс] // Поділля NEWS. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://podillyanews.com (дата звернення 03.07.2018). – Назва з екрану.
Петраківський Олександр Петрович [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org (дата звернення 17.11.2015). – Назва з екрану.
Почесні громадяни міста Хмельницького : збірник / Хмельницька міська рада ; відп. за вип. Г. Мельник. – Хмельницький : Сторожук О.В., 2020 – 152 с.
Почесні громадяни міста [Петраківський Олександр Петрович] [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://www.khmelnytsky.com(дата звернення 19.11.2015). – Назва з екрану.
Рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://khmelnytsky.com (дата звернення 19.11.2015). – Назва з екрану.
Рішення позачергової шістнадцятої сесії №22 від 28.04.2022 р. "Про внесення змін до Переліку площ, проспектів, вулиць, провулків, проїздів, скверів, бульварів, парків, розташованих на території міста Хмельницького, затвердженого рішенням 17-ої сесії міської ради №24 від 02.04.2008 р." [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://khm.gov.ua (дата звернення 10.06.2022). – Назва з екрану.
Спецпризначинець Олександр Петраківський досі у комі та потребує дороговартісного лікування [Електронний ресурс] // Є : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ye.ua (дата звернення 17.11.2015). – Назва з екрану.
Старостіна С. Л. Ти – Герой України / С. Л. Старостіна. – Київ : ПАБЛІШ ПРО, 2018. – 132 с. : кольор. фот. Книга присвячується 27-й річниці Незалежності України.
Хмельницький спецпризначинець Олександр петриківський у комі. Потрібно 150 тисяч євро [Електронний ресурс] // Є : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://ye.ua (дата звернення 17.11.2015). – Назва з екрану.
На початок
Версія для друку
