ІВАН КОСТЯНТИНОВИЧ АЙВАЗОВСЬКИЙ
ВЕЛИКИЙ СПІВЕЦЬ І РОМАНТИК МОРЯ. ДО ЦЬОГО ЧАСУ НЕ МАЄ СОБІ РІВНИХ У ЗОБРАЖЕННІ МОРСЬКОЇ СТИХІЇ ТА БАТАЛЬНИХ МОРСЬКИХ СЦЕН

29 липня 2017 року – 200 років від дня народження
Івана Айвазовського –
кращого у світі художника-мариніста

29 липня 1817 р.  у Феодосії, в сім'ї збіднілого вірменського негоціанта, що переселилася до Криму в 1812 р., народився Іван Костянтинович Айвазовський (справжнє ім'я Ованес Костянтинович Гайвазовський).

Жили бідно, батько писав скарги і прохання на базарі, мати вела господарство і сліпнула над вишивкою. Нужда змусила віддати старшого сина Гаріка купцеві-вірменину для влаштування його у вірменський монастир в Італії. А молодший Ованес уже в 10 років працював «хлопчиком» у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці й співав, але найбільшою його радістю було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Зростаючи у приморському місті, хлопчик найбільше любив споглядати море й кораблі та прагнув якомога точно відобразити водну стихію. Цей «настінний живопис» був помічений феодосійським архітектором Я. Кохом. Він дав Ованесові перші уроки майстерності, подарував хлопчині перші олівці, папір, фарби, а потім показав малюнки градоначальнику А. І. Казначеєву. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав обдарованого Ованеса з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку і влаштував у гімназію.

За підтримки О. Казначеєва у 1833 р. 16-річний Ованес вирушив до Петербурга. Його малюнки стали підставою до зарахування в Академію мистецтв – авторитетного навчального закладу. Він був прийнятий казенним пенсіонером в клас пейзажиста М. М. Воробйова – автора перших російських марин, пізніше відвідував клас батального живопису О. Зауервейда.

В академії Ованеса почали називати на російський манер – Іваном.

У 1835 р. Іван попав «учнем» до французького художника-мариніста Філіппа Таннера. Учитель виявився менш талановитим, але дуже заздрісним. Він очорнив роботу Івана Гайвазовського «Етюд повітря над морем», за яку йому було присуджено срібну медаль, перед Миколою І, через що юний художник попав у царську немилість.

Протягом року О. Оленін, В. Одоєвський, В. Жуковський, які брали участь в його долі, не змогли нічого змінити. І тільки відомий художник-баталіст О. І. Зауервейд реабілітував І. Гайвазовського і переконав царя відправити юнака разом з Ф. П. Літке в літнє плавання Балтикою.

За кілька місяців офіцери навчили Івана розбиратися в складних пристроях та оснащенні кораблів російського й іноземного флоту. Моряків підкупила щира любов юнака до морської стихії й кораблів. Екіпаж прозвав його «морським вовченям». Після цього плавання Іван нерозривно пов'язав свою творчість з морем і російським флотом, написавши свої перші п'ять марин.

За винятковий талант живописця і яскраві успіхи йому – як виняток з правил – скорочують академічний курс на два роки. Закінчивши у 1837 р. курс навчання із золотою медаллю першого ступеня, Іван Костянтинович одержав право на поїздку за кордон як пенсіонер Академії.

Готуючись до поїздки на стажування за кордон, художник понад місяць жив на квартирі Т. Шевченка і В.Штернберга – товариша Івана по пейзажному класу. Їхні проводи Тарас Григорович описав у автобіографічній повісті «Художник».

Першою країною, яку художник відвідав у липні 1840 р., стала Італія. У монастирі він відшукав свого брата – ченця, який порадив йому змінити прізвище, щоб воно було ближче до вірменського (прізвище предків – Айвазян). Відтепер Іван Костянтинович буде підписувати всі свої картини прізвищем Айвазовський.

Саме в Італії живописець сформував власну манеру роботи. Іван Айвазовський помітив, що його ретельно виписані полотна на пленері залишають байдужими глядачів, проте написані з пам'яті викликають захоплення. У такі пейзажі він вносив свої яскраві враження, своє захоплення перед неповторністю кожної миті в природі. Художник почав писати виключно в майстерні, де були тільки голі стіни, а на мольберт наносилися спогади про гру світла і тіней на морській поверхні, на вершинах гір і на зелені дерев, про рух хвиль і нескінченні відтінки води та райдужне сяйво морських бризів у променях сонця. Писав на одному диханні, пристрасно, із захопленням і не відходив від мольберта, поки не завершував картину. У цьому художнику допомагала його феноменальна зорова пам'ять та вміння мислити живописними образами.

Художник працював в Італії з величезною наснагою. Знайомство з шедеврами світового мистецтва в музеях збагатило його, а чудова природа Італії надихнула на створення близько 50 великих картин. Критики писали, що ніхто ніколи не зображував світло, повітря й воду настільки жваво й вірогідно.

Світова слава до Івана Айвазовського прийшла напрочуд рано. Мистецтво зображення моря принесло йому всесвітню популярність.

На художній виставці в Римі його полотна «Неаполітанська ніч», «Буря», «Хаос» (всі – 1841 р.) дістали широке визнання. Придбати картину «Хаос» мав намір Папа Римський Григорій XVI, але художник не продав, а подарував її для картинної галереї Ватикану. Вражений високою майстерністю автора полотна та його благородним учинком, понтифік нагородив художника золотою медаллю. Європа визнала, що Іван Айвазовський кращий у світі художник-мариніст. Творами митця захоплювалась аристократична й проста публіка, а юні художники почали наслідувати його, створюючи морські види «а-ля Айвазовський».

З успіхом демонструючи своє мистецтво, художник відвідав Іспанію, Німеччину, Англію, Францію, Нідерланди. В Амстердамі, на батьківщині морського живопису, йому надали звання академіка.

У 1843 р. І. Айвазовського запросили на ювілейну виставку в Лувр. Паризька публіка була в захваті від полотен, а Паризька академія мистецтв нагородила митця золотою медаллю. Здобувши визнання та світову славу, Іван у 1844 р. із тріумфом повернувся до Росії, де його зустріли з великою пошаною. Російська Академія мистецтв надала митцю звання академіка. На той час йому виповнилося лише 27 років.

Живописець отримував безліч замовлень, серед яких було й завдання уряду – написати всі російські порти на Балтійському морі. Упродовж зими 1844-1845 рр. І. Айвазовський створив серію картин, за які військово-морське відомство надало йому почесне звання «живописця Головного морського штабу» із правом носіння адміралтейського мундира. Це відкривало для митця широкі можливості, зокрема він міг безперешкодно відвідувати кораблі й вивчати їх оснащення. Згодом цей адміралтейський мундир було увінчано почесними орденами багатьох країн. Іван Костянтинович був почесним членом Петербурзької Академії мистецтв, а також академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарді.

Незважаючи на широке визнання та на пропозицію імператорської родини стати придворним живописцем, Іван Айвазовський місцем свого постійного проживання вибрав улюблену провінційну Феодосію. 1845 р. він побував у Туреччині й після свого повернення назавжди оселився у Феодосії. Тут у 1845 р. він розпочав на березі моря будівництво будинку з майстернею за власним проектом, у якому заздалегідь продумав і передбачив призначення всіх приміщень. Тому парадні вітальні не сполучалися тоді з житловими приміщеннями, а робочий кабінет і майстерня мали безпосередній зв'язок з виставочним залом. Через 35 років Іван Костянтинович прибудував до будинку великий зал у якому влаштовував феодосійцям виставки своїх картин перед відправленням їх на виставки в інші міста, а грошові надходження від них передавав на добродійні цілі. Таким чином, 1880 р. вважається роком заснування Феодосійської картинної галереї (нині Феодосійська національна картинна галерея імені І. К. Айвазовського). Це один із найстаріших художніх музеїв України.

У новій майстерні І. Айвазовський писав картину за картиною.

«Серед хвиль», 1898 р.

І. Айвазовський писав бурі, морські бит­ви, виверження вулканів, місячні ночі, численні пейзажі Криму, змальовував природу й побут України, через яку часто пролягав шлях його мандрівок. Краса її краєвидів, особливо степів, подібних до моря, надихнула художника на створення численних картин. У них, як і в морських пейзажах, він удається до світлових ефектів, особливо захоплюючись заходом сонця. Водночас митець звертався до жанрових сільських мотивів. Картину «Очерет на Дніпрі поблизу Олешок» (1857 р.) уперше було представлено на академічній виставці в Петербурзі.

«Очерет на Дніпрі поблизу Олешок», 1898 р.

Змальований художником краєвид – у пониззі Дніпра. До берега, зарослого очеретом, пристав великий човен. Люди приїхали заготовляти очерет. Вітер напинає вітрило, а вдалині височіють вітряки, повернувши крила вітрові назустріч. Ці вертикалі пожвавлюють одноманітну горизонталь прибережної смуги. Як дзвінка кольорова симфонія, що змушує по-особливому звучати всі деталі композиції, розгортається наповнена сонячним блиском панорама високого неба.

Гаряче спалахує доріжка на воді, повняться світлом хмари, густішають тіні в очереті. Усе оповив золотавий серпанок вечірньої пори, що надає простому за змістом мотивові особливої значущості. Айвазовський відтворив світлові ефекти за допомогою найтонших колірних нюансів, створивши відчуття пригасання літнього дня.

Великий художник усім серцем любив своє місто Феодосію, де прожив більшу частину життя, рідко виїжджаючи звідти,  і зробив для нього так багато, як ніхто інший.

«Країною Айвазовського» називали земляки Феодосію. За ініціативою та завдяки матеріальній підтримці Івана Костянтиновича у місті з'явилися: міський концертний зал, археологічний музей, публічна бібліотека, вірменська школа, порт, залізниця, такий важливий для містян водопровід, а ще художня школа. Він, як добрий геній, не тільки допомагав процвітанню міста, але ще і у половини феодосійських сімей хрестив дітей, майже всіх бідних наречених обдаровував приданим, надавав допомогу знедоленим і постраждалим від стихійних лих. Феодосійці пишалися своїм знаменитим земляком, любили й шанували його.

Іван Айвазовський був дуже працелюбний. Він прожив довге жит­тя й до останнього дня працював. 2 травня 1900 р. серце великого художника перестало битися. Він помер миттєво від крововиливу в мозок, залишивши на мольберті незавершеною свою останню марину «Вибух турецького корабля», над якою працював навіть за кілька годин до смерті. Епізод, зображений на полотні, присвячений подіям греко-турецької війни.

Вся Феодосія була в траурі, мешканці міста проводжали свого доброго генія в останню путь. Поховали Івана Костянтиновича на території старовинної вірменської церкви Святого Сергія. Невтішна вдова художника на його могилі встановила надгробок, на якому викарбовано напис: «Народжений смертним залишив по собі безсмертну пам'ять». Вдячні мешканці Феодосії обрали Івана Костянтиновича Айвазовського першим почесним громадянином міста.

Після смерті митця будинок і картинна галерея з усіма картинами (49 картин) й скульптурними композиціями за заповітом перейшла у власність м. Феодосії. 1923 р. в галерею надійшла велика колекція творів (523 одиниці), що належали онуку І. К. Айвазовського, художнику М. Латрі. Пізніше з'явилися роботи Л. Лагоріо, А. Фесслера, А. Ганзена – ще одного внука митця, М. Волошина, марини західноєвропейських майстрів XVII-XIX ст. та інші цінні твори. Тепер у галереї знаходиться зібрання з близько дванадцяти тисяч творів морської тематики.

За шістдесят п'ять років своєї творчості І. Айвазовський створив понад 6000 картин, які зараз прикрашають усі основні музеї світу й приватні зібрання. Лише Феодосійській національній картинній галереї імені І. К. Айвазовського належить найбільша в світі колекція його творів – понад чотири сотні робіт.

У творчості художника значне місце посідає графіка. У зібранні феодосійської галереї налічується близько трьох сотень графічних аркушів майстра. Чимало його малюнків відзначаються справжньою технічною досконалістю виконання, безпосередністю і поетичністю сприйняття природи.

Використані джерела:

1. Автопортрет И. Айвазовского (1874), Уффици [Електронний ресурс] // Википедия : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: ru.wikipedia.org (дата звернення 10.07.2017). – Назва з екрану.
    
2. Айвазовський І. К., Серед хвиль 1898 284х429 [Електронний ресурс] // tvirua.com : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://tvirua.com (дата звернення 10.07.2017). – Назва з екрану.
    
3. Вони змінили світ / уклад. І. Ю. Левашова. – Донецьк : Глорія Трейд, 2012. – 704 с. 
    
4. ДПА. 2014. Українська мова. 9 клас. Диктант. Видатні українці. Іван Айвазовський [Електронний ресурс] // Освітній портал : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://osvitaportal.com.ua (дата звернення 10.07.2017). – Назва з екрану.
    
5. Мальовничий Дніпро Айвазовського (Диктанти з української мови | 9 клас) [Електронний ресурс] // Українська література : [сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://vod.org.ua  (дата звернення 10.07.2017). – Назва з екрану.
    
6. Очерети на Дніпрі поблизу містечка Олешки [Електронний ресурс] // Картини Айвазовського : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://bibliograph.com.ua (дата звернення 10.07.2017). – Назва з екрану.
    
7. Скляренко В. М. 100 знаменитых художников ХІХ-XХ вв. / В. М. Скляренко, Т. В. Иовлева, И. А. Рудычева. – Харьков : Фолио, 2003. – 510 с.
    
8. Співець моря : до 200-річчя від дня народження І. Айвазовського // Дати і події, 2017, друге півріччя : календар знамен. дат. №2 / Нац. б-ка України ім. Ярослава Мудрого ; уклад.:  В. Кононенко (керівник проекту). – 2017. – С. 23-27
    
9. Феодосійська картинна галерея ім. І. К. Айвазовського : альбом. / авт. вст. ст. та упоряд. С. С. Полун – Київ : Мистецтво, 1981. – 127 с., іл.

© Хмельницька міська центральна бібліотека
Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів

Підготувала: Єсюніна Галина