23 червня – Міжнародний Олімпійський день Хмельницька міська централізована бібліотечна система 23 червня – Міжнародний Олімпійський день Хмельницька міська централізована бібліотечна система
    Про ЦБС
    Бібліотеки
    Читачам
    Ресурси бібліотек
    Віртуальні виставки
    Наша Україна
    Наше місто
    Літературна світлиця
    БібліоЖиття
    Фотогалерея
    Відеогалерея
    Проекти та програми
    Партнери і спонсори
    Контакти
    Карта сайту




    Пошук по сайту

    Хмельницька міська рада

     
      Головна » Про ЦБС » Анонси та плани
    23 червня – Міжнародний Олімпійський день

    *

    Чому 23 червня стало Міжнародним Олімпійським днем

    Цікаві факти про Олімпійські ігри Стародавньої Греції

    Цікаві факти про Олімпійські ігри сучасності

    Цікаві факти з історії олімпійського спорту


    Чому 23 червня стало Міжнародним Олімпійським днем


    Відродженню сучасних
    Олімпійських ігор світ
    зобов'язаний в першу чергу
    цілеспрямованості, енергії та
    наполегливості французького
    громадського діяча і просвітителя,
    історика, літератора, педагога та
    соціолога – барона

    П'єра де Кубертена

    Кампанію з відродження Олімпійських ігор П'єр де Кубертен розпочав у 1887 році, зумівши залучити до неї багатьох видатних людей того часу.

    За ініціативи П'єра де Кубертена 17-24 червня 1894 року в Парижі, у великому залі одного з найбільших учбових і наукових центрів Франції – Сорбонні, відбувся І Міжнародний атлетичний конгрес. Тут зібралося близько 2000 осіб: були присутні 79 делегатів від 49 спортивних організацій із 12 країн, включаючи США, Італію, Іспанію, Францію, Грецію та Росію. У запрошеннях було зроблено напис «Конгрес відродження Олімпійських ігор».

    Ще до відкриття конгресу П. Кубертен опублікував статтю «Відродження Олімпійських ігор», де були чітко викладені принципи й ідеали олімпізму. Делегати конгресу працювали в двох секціях. У першій секції обговорювалася проблема аматорства спортсменів, на засіданнях другої секції обговорювалися концепції олімпізму в основному за тими пунктами, що позначив у своїй статті П. Кубертен.


    Кульмінацією роботи конгресу 23 червня 1894 року стало прийняття рішення про відродження Олімпійських ігор.
    Делегати одностайно ухвалили пропозицію провести І Олімпіаду в 1896 році у столиці Греції – Афінах.
    Як найвищий керівний орган олімпійського руху було створено Міжнародний олімпійський комітет (МОК).
    Був прийнятий основний документ олімпійського руху – Олімпійська хартія.

    До складу МОК увійшли представники 12 держав (14 осіб). Членам комітету ставилося в обов'язок пропагувати принципи сучасного олімпізму й представляти МОК у своїх країнах. 

    Члени першого Міжнародного олімпійського комітету

    Президентом Міжнародного олімпійського комітету став Деметріус Вікелас, а посаду генерального секретаря МОК обійняв барон П'єр де Кубертен, який особисто підготував список його членів, насамперед дбаючи про те, щоб ця міжнародна організація була по-справжньому інтернаціональною.

    Нагадаємо, що за всю історію сучасного олімпійського руху Міжнародний олімпійський комітет обирав для керівництва своєю діяльністю дев'ять президентів. Всі вони – значимі особистості, що залишили помітний слід в олімпійському русі.

    Для розширення членства в МОК була розроблена своєрідна, але далеко не демократична система самопоповнення його складу, згідно з якою нові кандидати не делегуються своєю країною, а обираються самим МОК. Ця система зберігається й досі.

     

    У січні 1948 року Міжнародний Олімпійський комітет прийняв рішення:
    23 червня вважати Міжнародним Олімпійським днем.

    Ця дата була обрана для того, щоб увічнити дату створення Міжнародного олімпійського комітету


     

    Відновлені в Афінах Олімпійські ігри сьогодні стали найпопулярнішими і найбільш поважними змаганнями в усьому світі. Вони привертають увагу мільярдів телеглядачів і залучають на розвиток спорту величезні кошти країн-організаторів, численних фірм та компаній, спонсорів та партнерів. У всіх країнах здобуття олімпійської медалі є вершиною спортивних досягнень атлета.

     

    Серед Почесних громадян міста Хмельницького є олімпійські чемпіони:
    Нагорний Сергій Вікторович
     та Мерлені Ірина Олексіївна


     

    На початок

    Цікаві факти про Олімпійські ігри Стародавньої Греції

     

     

     

    Олімпійські ігри зародилися у Стародавній Греції. Ігри проводилися на території стародавньої Олімпії, у державі Еліда на півострові Пелопоннес, яка була загальновизнаним культовим центром усієї Греції, оскільки тут розташовувалося багато святилищ на честь бога Зевса Олімпійського. Проводились вони кожні чотири роки як святково-релігійний фестиваль, проте поступово перетворилися в досить велику подію загальногрецького масштабу. Святкування були багатолюдними, а на стадіоні за ходом олімпійських змагань атлетів могли спостерігати 45000-50000 тисяч глядачів, які розташовувались на пагорбах, що оточували долину.

    Під час Олімпійських ігор заборонялося вести будь-які бойові дії. Ніхто не мав права не тільки застосовувати зброю, а й навіть вносити її на територію Еліди. Ця традиція мала назву Екехерія. Уперше олімпійське перемир'я уклали царі Спарти, Еліди та Піси - Лікург, Іфіт та Клейстен. Текст цього священного перемир'я, записаного на бронзовому диску, забороняв війни на час, необхідний для прибуття греків до Еліди, підготовки атлетів до Ігор, участі у змаганнях та повернення додому.

    Усіх, хто прибував в Олімпію, вважали гостями Зевса. Кожний, хто ображав подорожнього (мандрівника), підлягав прокляттю та штрафу.

      

    Найдавніший олімпійський документ, у якому зафіксовано ім'я першого переможця – пекаря з Еліди – Коройба, датується 776 роком до н. е. Тому цю дату вважають офіційною датою проведення перших Олімпійських ігор періоду античності.

     

    Учасниками Олімпійських ігор могли бути вільні греки – чоловіки та юнаки, які не порушували закон. До змагань не допускали варварів (чужоземців), рабів та жінок, їм також не дозволялося бути присутніми на олімпійському стадіоні під час змагань. Перш ніж отримати дозвіл на виступ в Олімпії, атлет повинен був прибути в Еліду за місяць до Ігор і провести 30-ти денне тренування в Еліді під щоденним наглядом елланодиків (суддів), які складали остаточний список учасників Ігор і встановлювали послідовність їхніх виступів. Судді відповідали за організацію і проведення Ігор, окрім того до їхніх обов'язків належало оголошення переможців і їх нагородження, а також ведення архіву олімпійських чемпіонів – олімпіоніків.

    Атлети в Еліді під час підготовки до олімпійських змагань дотримувалися обов'язкової для всіх дієти, яка до V ст. складалася з ячмінного хліба, вівсяної каші, свіжого сиру, сушеного інжиру і горіхів. Згодом до раціону ввели м'ясне філе.

      

    Перші Олімпійські ігри тривали всього один день, а їхня програма містила один вид змагань. Греки змагалися лише з бігу на коротку дистанцію, що називався дромосзабіг на 1 стадій (звідси – стадіон), що дорівнював 192,27 м. Не у всіх місцях стадії були однакові. Найбільший дорівнював 192,28 м і практикувався саме в Олімпії. За легендою Геракл відміряв своїми стопами дистанцію для змагання з бігу на Олімпійських іграх, яку згодом назвали 1 стадій (дорівнював 600 стопам Геракла).

    Із зростанням популярності Ігор програма поступово розширювалась. У період свого розквіту змагання тривали п'ять днів.

      

    Під час Олімпійських ігор правила порушували дуже рідко, однак кілька випадків усе ж трапилося. Атлетів, які порушували правила Ігор, карали штрафами. На кошти, отримані від порушників, спорудили по шість бронзових статуй Зевсу – Заніси. Їх розмістили на вході до Олімпійського стадіону як пересторогу атлетам про неприпустимість порушення олімпійських правил.

      

    Від 708 р. до н. е. до програми стародавніх Олімпійських ігор було введено пентатлон – давньогрецьке п'ятиборство, до якого входили: біг на один стадій, стрибки у довжину, метання диска та списа, боротьба.

    Міфи у стародавніх греків були основою для осмислення життя, довкілля та Всесвіту, важливою віхою в історії розвитку свідомості людини. Вони слугували джерелом тем і сюжетів для грецької культури. Характер та особливості еллінських свят, урочистостей та видовищ зазвичай знаходив відображення у міфології. У давньогрецькій міфології 50 учасників походу до Колхіди за золотим руном на чолі з Ясоном започаткували пентатлон, аби визначити найкращого серед аргонавтів.

     

    Однією з найшанованіших фізичних вправ у давніх греків була боротьба. Вона потребувала водночас і сили, і спритності, і цілковитого самовладання, приводила у дію всі м'язи. Бруд і пісок, в яких проходили змагання, збільшували труднощі боротьби. Бруд перешкоджав збереженню рівноваги, а оскільки суперники качалися в ньому один на одному, то їхні тіла, слизькі від олії, якою їх змащували, та поту, неможливо було схопити й утримати.

     

    На стародавніх Олімпійських іграх зародився суворий вид боротьби, який поєднав у собі елементи боротьби і кулачного бою панкратіон. Існувало два види панкратіону: като- й ортопанкратіон. У катопанкратіоні дозволяти продовжувати боротьбу, коли атлети опинялися на землі, а в ортопанкратіоні борці змагалися тільки стоячи. В 648 році до н. е. його вперше включили до програми Олімпійських ігор Давньої Греції.

      

    Відомий математик і філософ Стародавньої Греції Піфагор став переможцем Олімпійських ігор з кулачного бою. Особистим прикладом він підтвердив тезу калокагатії: у здоровому тілі – здоровий дух.

     

    Давніх греків не цікавили результати – рекорди. Їх захоплювала тільки перемога на Олімпійських іграх, яка сприймалася греками як знак прихильності богів до атлета, а також до міста, звідки він родом. Переможців (олімпіоніків) увінчували вінком з гілок священної оливи (каллістефаноса), що були зрізані золотим ножем у священному гаю Олімпії, пов'язували червоними вовняними стрічками навколо їхньої голови, рук та ніг і вручали гілку пальми як символ миру. Їхні імена викарбовували на плитах священного гаю Алтіс, складали на їхню честь оди та гімни, встановлювали статуї. На них чекала безсмертна слава не тільки у своєму рідному місті, а й в усьому давньогрецькому світі.

    Найтитулованішим олімпіоніком був Леонідас, мешканець острова Родос, якому вдалося завоювати 12 олімпійських вінків (на чотирьох Іграх Олімпіад поспіль у бігу на 1,2 стадія і в бігу в бойовому спорядженні).

     

    З IV ст. до н. е. переможці олімпійських змагань почали отримувати грошові та майнові нагороди.

    За часів Александра Македонського і Римської імперії сенсаційність, комерційність і вимоги атлетів дедалі більшої винагороди змінили систему цінностей та релігійне значення Ігор. Олімпійські ігри припинилися в 394 р. н. е. у період правління християнського імператора Феодосія І. У 426 р. за наказом Феодосія ІІ всі споруди було знесено. Землетруси й повені довершили руйнацію і поховали залишки Олімпії.

    На початок

     

    Цікаві факти про Олімпійські ігри сучасності


    У період підготовки до І Міжнародних Олімпійських ігор сучасності 1896 року в Афінах, зародилася традиція олімпійського спонсорства. Грецький кронпринц Костянтин створив спеціальну комісію зі сприяння Іграм і звернувся до народу із закликом жертвувати кошти в фонд підтримки Олімпійських ігор. Незважаючи на гостру нестачу коштів, було вирішено приймати пожертвування тільки від громадян Греції, щоб підтримати статус Олімпійських ігор як національної ідеї. Дуже скоро гроші стали надходити не тільки від жителів Греції, але й з Лондона, Марселя, Константинополя та інших міст, у яких існували багаті грецькі громади. Заможний грек Георгій Авероффа з Александрії став першим меценатом сучасних Олімпійських ігор. Він надав 1 млн. 920 тис. драхм, які переважно були витрачені на відбудову Мармурового стадіону в Афінах на руїнах античного фундаменту.

    Сучасний олімпійський спорт активно підтримує діловий світ. Спонсорами Міжнародного олімпійського комітету вже тривалий час є всесвітньо відомі компанії.


     

    Кожного разу, коли в тому чи іншому місті нашої планети проводяться Олімпійські ігри, у параді спортсменів першою під час урочистої церемонії їх відкриття йде команда Греції. Така непорушна традиція – не лише данина поваги до заслуг цієї країни в організації і проведенні в 1896 році І Олімпіади сучасності, але й вдячність батьківщині давньогрецьких спортивних змагань, чиї ідеали витримали безліч випробувань часом.


     

    П'єр де Кубертен розумів потребу в створенні символіки та церемоній, які б допомагали втіленню ідеалів олімпізму. Ним у 1906 році був заснований Олімпійський кубок, який вручається організаціям та асоціаціям за особливі досягнення у розбудові олімпійського руху. П. Кубертен сам намалював п'ять кілець, які вперше побачили світ на Іграх VII Олімпіади 1920 року в Антверпені (Бельгія), замовив Олімпійський гімн і спланував спеціальну процедуру відкриття і закриття Ігор.

    Головні цінності олімпійського спорту були описані ним в «Оді спорту», за яку він 1912 року отримав золоту олімпійську медаль на конкурсі мистецтв у номінації «Література». До речі, виступав він під подвійним псевдонімом француза Г. Хохрода і німця М. Ешбаха, про що стало відомо лише через вісім років після присудження нагороди.

    П'єр Кубертен до 1914 року проводив свої літні канікули в Літтенбасі, що недалеко від Мюнстера, в маєтку дружини Марії Ротан. Йому часто доводилося проїжджати через перехрестя доріг, які вели у Хохрод і Ешбах. Назви цих селищ і узяв барон П'єр де Кубертен як псевдонім до «Оди спорту», яку представив на літературному конкурсі на Іграх V Олімпіади 1912 року в Стокгольмі (Швеція) й одержав перемогу.

    П. Кубертен не тільки зіграв важливу роль у становленні сучасного олімпійського руху, але і брав безпосередню участь у підготовці і проведенні Олімпійських ігор 1896-1924 років. У 1924 році відбулись VIII Олімпійські ігри в Парижі й 61-річний президент Міжнародного олімпійського комітету заявив «Моя робота зроблена. Я йду…» і до самої смерті у 1937 році великий француз не відвідав жодних Ігор Олімпіад.


     

    Сукупність ідеалів і цінностей, які є основою Ігор, відомі як олімпізм. Нині Олімпійська хартія визначає його як «філософію життя, що звеличує та об'єднує в гармонійне ціле якості тіла, волі й розуму. Поєднуючи спорт із культурою та освітою, олімпізм прагне створити такий спосіб життя, який базувався б на радощах, здобутих через зусилля, виховних цінностях доброго прикладу та повазі до універсальних, фундаментальних та загальних етичних принципів. Метою олімпізму є повсюдне становлення спорту, служіння гармонійному розвитку людини з тим, щоб сприяти створенню мирного суспільства, котре дбатиме про збереження людської гідності».


     

    Кожні з Олімпійських ігор в більшій чи меншій мірі відображали досягнення архітектури, що проявлялися в різних і часто несподіваних рішеннях, реалізованих при розробці інфраструктури міст, будівництві вокзалів і аеропортів, спортивних споруд, олімпійських сіл, транспортних магістралей та інше.

    Справжніми творами мистецтва часто ставали плакати Олімпійських ігор, дипломи переможців і призерів, поштові листівки, марки, значки монети тощо. Таким чином, можна стверджувати, що олімпійський рух – це універсальне загальнокультурне явище, що викликає жвавий інтерес більшої частини сучасного людства.


    На початок

     

    Цікаві факти з історії олімпійського спорту

    В історію спорту Нерон увійшов правителем, який порушив хронологію Олімпійських ігор. Він наполіг, щоб Ігри 211 Олімпіади були проведені двома роками пізніше і в 67 році відбулися всі основні загально грецькі змагання – Олімпійські, Істмійські, Піфійські та Немейські ігри. Нерон, постійний учасник перегонів на колісницях, мріяв стати найвидатнішим чемпіоном – переможцем усіх цих Ігор. В останній момент перед змаганням він звелів проводити перегони на колісницях в упряжках з 10 коней, що створило неймовірну тисняву на дистанції. Сам Нерон не зміг утриматися, вилетів із колісниці і вибув зі змагань. Однак йому все одно вручили вінок олімпійського чемпіона. Надалі імператор отримував вінки переможця навіть у змаганнях, де не брав участі. Він щедро нагороджував суддів і організаторів Ігор, які присуджували йому перемоги. Однак після повалення і смерті Нерона у 68 році його ім'я викреслили зі списку переможців Ігор.

     

    Джентельменська поведінка французького велогонщика – учасника гонки на 100 км на треку Леона Фламана вразила учасників і глядачів І Олімпійських ігор 1896 року в Афінах та завоювала їхню прихильність. У головного суперника, грецького велогонщика Георгієса Колеттиса зламався велосипед. Проте, Леон не став продовжувати гонку, а дочекався доки супернику замінять велосипед, і тоді, випередивши Колеттиса, виграв гонку.

     

    Російська команда стрільців вирушила на IV Олімпійські ігри в Лондоні 1908 року для участі, проте, прибула на місце із запізненням на два тижні. Причиною стала 12-денна різниця між Юліанським і Григоріанським календарями, за якими вели літочислення європейці і православні росіяни.

      

    1896 року вперше у програмі Олімпійських ігор (у Стародавній Греції цей вид змагань не входив до олімпійської програми) з'явився марафонський біг, що зумовило величезний ажіотаж навколо нової дисципліни.

    Крім олімпійських нагород та популярності, на переможця очікували такі призи: золотий кубок, який запровадив французький академік Мішель Бреаль (саме він наполіг на тому, щоб марафонський біг увійшов до програми Олімпійських ігор), бочка вина, талон на безкоштовне харчування протягом року, безкоштовне пошиття одягу та користування послугами перукаря протягом усього життя, 10 центнерів шоколаду, 10 корів і 30 баранів.

    На Іграх IV Олімпіади марафонську дистанцію продовжили на 2 км 195 м і вона стала дорівнювати 42 км 195 м. Збільшили дистанцію для того, щоб дати можливість королівської сім'ї спостерігати за стартом марафону з вікон Віндзорського палацу. З тих пір марафонці на Олімпійських іграх долають саме цю відстань.

     

    Американський атлет Джорж Кайзер після автокатастрофи втратив ногу й був вимушений брати участь у змаганнях з дерев'яним протезом. Проте, незважаючи на труднощі, йому вдалося завоювати дві золоті, дві срібні й одну бронзову медалі з гімнастики на IV Олімпійських іграх 1908 року в Лондоні.

      

    Дорандо Пієтрі італійський легкоатлет, відомий своїм драматичним фінішем і дискваліфікацією у марафонському бігу на IV Олімпійських іграх 1908 року в Лондоні, який двічі втрачав свідомість під час дистанції. Долаючи втому, Дорандо Пієтрі вбіг на стадіон і, втративши орієнтацію, побіг у зворотному напрямку на очах у 75 тис. глядачів, декілька разів падав, але все ж таки прийшов до фінішу першим з результатом 2 год. 54 хв. 46 сек. Йому знадобилося 10 хв. для подолання останніх 350 м. Глядачі допомагали Д. Пієтрі підніматися й продовжувати біг. Дві людини підтримували його під час долання фінішної стрічки. Друге місце посів американський атлет Джоні Хейз. Члени його команди терміново подали апеляцію і Д. Пієтрі дискваліфікували за сторонню допомогу.

    Королева Олександра, за рекомендацією відомого письменника Артура Конан Дойля, вручила йому замість золотої медалі срібний кубок. Саме цей прикрий для Дорандо Пієтрі випадок спонукав єпископа Пенсильванського до вислову «В Олімпіаді головне не перемога, а участь», який він виголосив з амвона собору святого Петра у Лондоні 6 травня 1908 року – в той же день і з цього приводу.

     

    Дії австралійського весляра Генрі Пірса на ІХ Олімпійських іграх в Амстердамі в 1928 році стали легендою. Він різко загальмував човен у півфінальному заїзді перед зграйкою качок, що опинилася у нього на шляху. Коли шлях став вільним, він наздогнав суперників у заїзді, а згодом у фіналі. Спортсмен виграв гонку і став олімпійським чемпіоном з академічного веслування на одиночці, отримавши золоту медаль.

     

    Найкращим атлетом V Олімпійських ігор 1912 року в Стокгольмі був 24-річний американський спортсмен (за походженням індіанець з племені Лис), переможець у десятиборстві та п'ятиборстві Джим Торп. За підсумками змагань він здобув перемогу у восьми із 15 дисциплін цих видів. Його рекордний результат  8413 очок  перевищував попередній рекорд на 998 очок  і протримався понад два десятиліття. Нагороджуючи американського атлета, шведський король Густав сказав: «Сер, ви найвидатніший атлет світу».

    Цікавий факт, що перед стартом у Торпа вкрали легкоатлетичні черевики, і він був змушений виступати (і вигравати дві золоті медалі) у двох черевиках різних пар, які він знайшов у кошику для сміття.

    Після повернення команди додому, перемогою Д. Торпа пишалася вся країна. Але він і гадки не мав, що радість триватиме недовго. Незабаром з'явилася інформація про те, що за два роки до Олімпійських Ігор Джим два сезони грав у напівпрофесійній команді з бейсболу і отримував за це гроші, чим порушив свій статус спортсмена-любителя. 

    Перемогу Джима Торпа було анульовано, а олімпійські медалі довелося повернути Міжнародному олімпійському комітетовіДискваліфікація відбулася більше, ніж через півроку після змагань, тоді як правила 1912 року давали на винесення подібних рішень не більше 30 днів.

    Це рішення викликало численні суперечки, які тривали майже 70 років. Пізніше багато спеціалістів прийшли до висновку, що позбовлення нагород мало дискримінаційний характер через індіанське походження.  І тільки у 1983 році МОК вирішив повернути атлету звання олімпійського чемпіона, а нагороди вручили вже дітям героя. У 1953 році після смерті атлета рідне місто Д. Торпа в Пенсильванії назвали на його честь.

     

    Станіслава Валасєвич виборола золоту медаль у бігу на 100 м, встановивши при цьому світовий рекорд на X Олімпійських іграх у Лос-Анджелесі 1932 року. Через багато років випадково розкрилася її таємниця – Станіслава виявилася чоловіком.

     

    На XІV Олімпійських іграх у Лондоні 1948 року 30-річна легкоатлетка з Нідерландів Франсина Бланкерс-Кун, мати двох дітей, вагітна третьою дитиною, на прізвисько «літаюча домогосподарка» виборола чотири золоті олімпійські медалі – у бігу на 100 і 200 м, на 80 м з бар'єрами та в естафеті 4х100 м. Фанні Бланкерс-Кун стала єдиною легкоатлеткою, котра здобула 4 золоті олімпійські медалі на одних Іграх Олімпіади.

      

    На XV Олімпійських іграх у Гельсінкі 1952 року в змаганнях зі спортивної гімнастики Марія Гороховська (СРСР, Україна) здобула 2 золоті та 5 срібних медалей – загалом 7 нагород під час одних Олімпійських ігор і таким чином установила незнаний доти рекорд за кількістю медалей, що є у цьому виді спорту величезним  досягненням.

     

    56 угорських спортсменів після мельбурнських Олімпійських ігор 1956 року відмовилися повернутися на Батьківщину.

     

    На XVIII Олімпійських іграх у Токіо 1964 року радянський штангіст Юрій Власов вважався неперевершеним фаворитом у важкій вазі. Він не тільки був упевнений у своїй перемозі, а й намагався досягти її лише зі світовими рекордами. У фінальній частині турніру Ю. Власов установив два світові рекорди (у жимі та ривку), упевнено випередив Леоніда Жаботинського, відомих американських атлетів Норберта Шеманські та Гаррі Губнера. Однак несподівано для всіх у завершальній вправі перемогу здобув український атлет Леонід Жаботинський, який виступав другим номером. Це перший в історії олімпійського спорту випадок, коли спортсмен, установивши у фінальних змаганнях два світових рекорди, залишився без золотої медалі.

    Нерви у видатного атлета не витримали: образа і злість охопили Юрія Власова так, що повернувшись у свій номер і залишившись на самоті, Власов не зміг впоратися з емоціями і викинув свою срібну олімпійську медаль у вікно.

     

    У другій половині 60-их років ХХ ст. у світі була поза конкуренцією радянська команда веслувальників у складі українських спортсменів Юрія Філатова, Юрія Стеценка, Володимира Морозова та Валерія Діденка з Росії. Особливо напружено команда готувалася до Ігор ХІХ Олімпіади 1968 року в Мехіко. І нарешті – довгоочікуваний фінал. Уже з перших метрів команда захопила лідерство, поступово нарощуючи перевагу. Проте недалеко до фінішу човен утратив керування й розвернувся поперек дистанції. Виявилося, що лопнув трос управління кермом. Роки наполегливих тренувань закінчилися тяжким розчаруванням. Та веслувальники були справжніми спортсменами, тому через чотири роки в олімпійському Мюнхені піднялися на найвищу сходинку п'єдесталу пошани із золотими медалями.

     

    На XХ Олімпійських іграх у Мюнхені 1972 року баскетболісти СРСР стали переможцями олімпійського турніру. Американська збірна відмовилася отримувати свої срібні нагороди.

      

    На XХІ Олімпійських іграх у Монреалі 1976 року найяскравішим став подвійний успіх українських метальників молота. Це був рідкісний випадок в історії олімпійського спорту, коли тренер і чемпіон Мюнхенської Олімпіади Анатолій Бондарчук піднявся на п'єдестал пошани, у цей раз на третю його сходинку, разом зі своїм учнем Юрієм Сєдих, який досяг найвищої сходинки. Анатолій Бондарчук виховав своїх учнів Юрія Сєдих і Юрія Тамма, які вигравали олімпійські медалі на всіх Іграх, в яких вони брали участь.

      

    В олімпійських змаганнях з бобслею серед двійок на XVII Олімпійських зимових іграх у Ліллехаммері 1994 року виникла доволі рідкісна ситуація: після чотирьох заїздів у двох команд Італії (Гюнтер Хубер, Антоніо Торталья) і Канади (Пьер Людерс, Девід Мак-Ічерн) сума показників часу виявилася абсолютно однаковою: по 3 хв. 37,27 с, тому олімпійськими чемпіонами були проголошені обидві команди.

      

    Найвищим гравцем усіх часів вважають Сулеймана Алі Нашнуша, 1943 року народження, який грав за команду Лівії у 1962 році. Його зріст – 2 м 45 см. Найвищою жінкою, що грала у баскетбол, визнано Уляну Семенову (СРСР), 1952 року народження. Її зріст – 2 м 10 см.

      

    2007 року компанією Speedo спільно із спеціалістами з університету Ноттингема розроблено новий плавальний костюм LZR RACER. Перший у світі плавальний костюм S 2000 з'явився у 1992 році на XХV Олімпійських іграх у Барселоні. Цікаво, що на наступних Іграх Олімпіад збільшувалася кількість плавців-медалістів, які використовували плавальні костюми. З моменту випуску костюма LZR RACER спортсмени, які його використовували, встановили 38 світових рекордів. Костюм створений з цільного, легкого, водо відштовхуючого матеріалу. Костюм має характерну особливість: у ньому немає жодного шва! Усі його деталі з'єднані за допомогою ультразвуку. Щільно облягаючи тіло спортсмена, костюм знижує вібрацію м'язів і шкіри. Спеціально вбудовані в костюм панелі надають спортсмену максимально обтічну форму.

    На початок

     

    Більше цікавих фактів про олімпійський спорт, видатних спортсменів, олімпійські рекорди, символіку та Олімпійські ігри можна дізнатися з книг, які є у фондах центральної бібліотеки.

    На початок

    © Хмельницька міська центральна бібліотека
    Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів

    Підготувала: Єсюніна Галина

     Подільська, 78
    тел.
     (0382) 72-07-09
    cbs.km.ua


    Філія №8
    Філія №8
    • Електронний каталог
    • Меню для книгоманів
    • Зростаємо професійно
    • Мистецька вітальня
    • Наші видання
    • Послуги ЦБС
    • Хмельницький в інтернеті
    • Почесні
    • Ім’я в історії міста
    • Творчість бібліотекарів
    На літній відпочинок із новою книгою!

    Ви полюбляєте фентезі? А може, захоплюєтесь історичним романом? Ні! Вам, певно, сумно без справжнього детектива? До Вашої уваги новинки відомих українських та світових письменників, книги на різну тематику. Кожний читач, від малечі до людей старшого віку, знайде на свій смак що почитати.

    Якому жанру літератури Ви надаєте перевагу?
    детективи
    драми
    казки
    комедії
    легенди
    ліричні вірші
    пригоди
    трілери
    фентезі
    інше

    Слідкуйте за нами у
    соціальних мережах






    Яндекс.Метрика
    © ХМ ЦБС, 2010-2017 г.
       Офіційний сайт
    Україна, м. Хмельницький, вул. Подільська, 78
    www.cbs.km.ua            kmcbs.c@gmail.com
    Копіювання інформації можливе тільки за наявності згоди
    адміністратора, а також активного посилання на сайт.
    створення
    сайту
    Студія Спектр