Військовослужбовець 79-ї окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, старший сержант. Володимир Голота мав позивний «Горець».

Народився 26 вересня 1979 року в Переяслав-Хмельницькому. Навчався в НВК №10 та НВО №5 у Хмельницькому. Займався гімнастикою та боксом в ДЮСШ №3.

Здобував освіту в Переяслав-Хмельницькому.

У 1997-1999 роках проходив службу в ракетних військах у Котовському Одеської області. Звільнившись у званні старшого сержанта, повернувся у Хмельницький, одружився та працював до 24 лютого 2022 року. У мирному житті Володимир займався ремонтом квартир. Цим заробляв на життя й забезпечував сім'ю, кажуть, що мав "золоті руки".

З початком повномасштабного вторгнення рф, захищати Україну від окупантів, був свідомий вибір чоловіка. Він з перших днів війни вирішив змінити цивільну професію і стати військовим. Пішов до військомату разом із товаришем. 

Товариша залишили в підрозділі у Хмельницькому, а Володимира розподілили у 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду. З хлопцями вони пройшли чи не усі гарячі точки – Сіверськодонецьк, Лиман, Піски, Авдіївка, Мар'їнка.

У другій половині жовтня Володимир приїхав додому у тижневу відпустку. Приїхав перший раз за весь період повномасштабного вторгнення, адже був командиром підрозділу.

29 жовтня 2022 року Володимир і його побратими стали учасниками запеклого бою з окупантами в селищі Новомихайлівка на Донеччині. Тоді з їхнього підрозділу загинуло троє людей, хтось отримав поранення. Володимир рятував пораненого побратима, але й сам отримав поранення руки та ноги. Згадують, що коли його знайшли, він ще був при свідомості й розказував хлопцям, як йому накладати турнікети, щоб зупинити кров. Але у кареті швидкої допомоги серце воїна зупинилося. Йому було 43 роки...

5 листопада у Хмельницькому Володимира Голоту провели в останню путь. У  нього залишилися батьки, дружина і син.

Поховали Героя на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.