Лейтенант, командир механізованої роти механізованого батальйону військової частини А4699; окремої 47 механізованої бригади «Маґура». Позивний "Сєва".

Всеволод народився 15 серпня 1990 року в Севастополі (АР Крим).

У 2007 році переїхав до Києва, вступив до Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 2012 році закінчив кафедру геодезії та картографії географічного факультету. 

Навчаючись  в університеті, паралельно закінчив військову кафедру і отримав звання "молодший лейтенант запасу".

У 2014 році почав працювати в Національній поліції України. У 2016 році перевівся та продовжив службу в Хмельницькому.

Займався спортом, грав у футбол.

З 2017 року проходив «Навчальні курси для працівників Патрульної поліції України з протидії масовим заворушенням Crowd Control» за підтримки відділу з правоохоронних питань посольства США в Україні (The United States Department of State Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL).

У 2022 році пройшов підготовку в 184-му навчальному центрі з тактичної медицини від Всеукраїнської Ради реанімації по протоколу ТССС рівень СМС.

Всеволод протягом восьми років служив у патрульній поліції, чотири роки у складі підрозділу «Тор». Брав участь в АТО/ООС у 2019 та 2021 роках. Війну зустрів, будучи на службі в Національній поліції. Проте, його патріотизм та жага до перемоги спонукали Всеволода вступити до лав ЗСУ і вже восени 2022 року він став військовослужбовцем. 

Всеволод володів сучасними видами стрілецької зброї. Пройшов навчання у Німеччині від Bradley Fighting Vehicle Academy, USA; уміло керував технікою Bradley, MRAP, MaxPro.

Всеволод Грабар загинув під час виконання бойового завдання 9 травня 2023 року поблизу села Дудникове Запорізької області. Він отримав проникаюче сліпе уламкове поранення шиї та грудної клітки з ушкодженням внутрішніх органів. Воїну було 32 роки.

Побратими згадують його, як відповідального, зразкового і грамотного командира і бійця, цим він заслужив повагу товаришів. Всеволод завжди йшов у бій першим, а повертався останнім, був прикладом і опорою.

Каже побратим Валентин: «Для нашої роти це велика втрата. Всеволод до кожного міг підійти, виділити час, щоб з кожним поговорити. Яка б біда не траплялась, він завжди її вирішував. Він дуже хотів першим зайти до Севастополя до себе додому».

У Всеволода Грабаря залишилися батьки, дружина та двоє дітей. Його батько теж захищає нашу країну на фронті від російських окупантів.

13 травня Хмельницький попрощався з воїном Всеволодом Грабарем. Віддати останню шану захиснику прийшли побратими, друзі, особовий склад поліції.

Поховали Героя на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.