Володимир народився 1997 року в Хмельницькому.

У 2003-2014 роках навчався в НВО №5, у 2010-2014 роках – в ДЮСШ №1.

У 2014 році вступив до Тернопільського педагогічного університету імені Володимира Гнатюка та у 2019 році здобув професію вчителя фізичного виховання і предмету «Захист України».

З 2020 року по 2021 рік проходив військову службу.

У 2021 році працював вчителем фізичної культури в Хмельницькій СЗОШ №12, був прикладом для дітвори. Коли він звільнився, почалася масштабна війна.

В березні 2022 року був мобілізований до ЗСУ, а наприкінці червня поїхав виконувати службові обов'язки в Луганську область.

Старший солдат Володимир Гриськов загинув 25 листопада 2022 року в селі Новоселівське Луганської області. Його життя забрала ворожа міна. 

«Володимир не відмовлявся від армії. Знав, що його заберуть. Спершу він навчався на сапера у Кам'янці-Подільському. Був у Донецькій області, брав участь у звільненні Харківщини, потім був на Луганщині. Там Володимир загинув — підірвався на міні. Він був спокійною, хорошою та чесною людиною» — розповів швагро полеглого Юрій.

Заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення додав, що Володимир Гриськов йшов разом з розвідкою. Вони розміновували місцевість. Поряд був ворог, почалися обстріли. Тоді й здетонував вибуховий пристрій, який і забрав життя Героя. 

Його класний керівник Світлана Антонюк розповіла, що Володимир був дуже доброзичливим, завжди всім допомагав і не міг відмовити, додає, що у нього на обличчі весь час була посмішка, яку просто неможливо забути. Інші вчителі згадують Володимира товариським, спокійним, відповідальним.

Військовий командир відзначив його «героїзм, підсвідомий, наш український».

Нагороджений медаллю «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ».

29 листопада молодого воїна, якому було всього 25, провели в останню дорогу в Хмельницькому. У загиблого залишились батьки та сестри.

Поховали Володимира Гриськова на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.