...Господь послав
Тебе нам, кроткого пророка,
обличителя жестоких
людей неситих. Світе мій!
Моя ти зоренько святая!
Моя ти сило молодая!
Світи на мене, і огрій,
І оживи моє побите
Убоге серце, неукрите...
Моя ти доне!

Т. Шевченко 

Цi рядки написанi на честь письменницi у 1859 роцi, коли Тарас Шевченко повернувся до Петербурга пiсля заслання.

Марко Вовчок (справжнє прізвище, ім'я та по батькові Марія Олександрівна Вілінська) народилася 22 грудня 1833 р. в с. Єкатерининському Орловської губернії у родині збіднілого дворянина. Перша батьківщина видатної української письменниці – Росія, Орловщина, хоча рід її, за переказами, веде початок з Чернігівщини – від Петра Могили. Батько її – збіднілий дворянин, майор у відставці. Мати володіла кількома мовами, глибоко розуміла музику, дуже любила українські пісні. Дівчина запам'ятала науку матері: «Не знатимеш хоч кілька мов, не вважай себе культурною людиною». Батько Марії помер, коли вона буллаще зовсім маленькою. Мати вийшла вдруге заміж за жорстокого поміщика, який знущався не тільки з кріпаків, а й зі своєї сім'ї. Згодом спогади про нього та його ставлення до людей стали у майбутньому матеріалом для деяких художніх творів письменниці.

Марія навчалася в жіночому пансіоні в Харкові. Навколо Харківського університету, зі студентами якого дружила Марія, групувалися українські письменники, фольклористи. На жаль, навчання майбутньої письменниці тривало тільки три неповних роки, потім вона повернулася в Орел, де виховувала тітчиних дітей, брала участь у щотижневих літературних вечорах, які організовувала багата тітка. На тих вечорах вона зустріла і свого майбутнього чоловіка, Опанаса Маркевича – студента Київського університету, етнографа і фольклориста, який за участь у Кирило-Мефодіївському братстві був засланий в Орел. Після весілля молоді виїхали в Україну, та не затримувалися довго ніде: матеріальна скрута примушувала Опанаса часто міняти посади й місця проживання.

Студіюючи фольклор в українських селах, Марія засвоювала народні звичаї, обряди, побут. У Немирові, що на Вінниччині, де Марковичі жили три роки, Опанас працював учителем гімназії. Щонеділі сім'я виїжджала в Ковалівку, Мухівці та інші навколишні села для збирання фольклорних матеріалів. Знайомі селяни відвідували їх у Немирові, від них Марковичі записували пісні, легенди, приказки. Тут Марія Вовчок почала писати твори із 1856 року під ім'ям Марко Вовчок.

У 1857 р. в Петербурзі побачила світ збірка «Народні оповідання», твори молодої письменниці набувають великої популярності. У 1859 р. Марковичі переїжджають до Петербурга, де Марія Олександрівна стає окрасою гурту українських культурних діячів. Під впливом Шевченка та передових діячів культури змінюється світогляд Марка Вовчка, це видно з творів «Ледащиця», «Три долі», «Інститутка» тощо. Герої цих творів не тільки страждають від соціального гноблення, а й протестують, борються з кріпацтвом.

Захворівши, у 1859 р. Марко Вовчок лікується в Німеччині, потім письменниця їде до Лондона, пізніше лікується в  Італії, де зміцнює своє здоров'я, набирається вражень і натхнення на творчість.

1860-1866 роки Марко Вовчок із сином Богданом провела в Парижі. Жилося їй нелегко, бо гонорарів за друкування творів у журналах не вистачало навіть на те, щоб оплатити невеличку кімнату на околиці міста. Матеріальна скрута примусила шукати додаткову роботу. Допомогло вільне володіння французькою мовою. У паризьких журналах, а згодом і окремими виданнями письменниця друкує твори, написані або перекладені французькою. Деякі твори з її «Народних оповідань» настільки полюбилися парижанам, що витримали по декілька перевидань, зокрема повість-казку «Маруся» видавали 20 разів. Вона була нагороджена премією Французької академії й стала класичним твором дитячої літератури.

У перші роки перебування за кордоном закінчено оповідання «Ледащиця», «Пройдисвіт», написано оповідання «Два сини». Цей період особливо прикметний тим, що Марко Вовчок як український прозаїк розробляє жанри психологічної повісті («Три долі») й оповідання («Павло Чорнокрил», «Не до пари»), історичної повісті та оповідання («Кармелюк», «Невільничка», «Маруся»), започатковує жанр соціально-побутової казки («Дев'ять братів і десята сестриця Галя»).

За кордоном Марко Вовчок прожила 8 років, потім повернулася до Петербурга, де провела наступні 10 років. У ці роки письменниця редагує журнал перекладів, сама перекладає твори Ж. Верна, Ч. Дарвіна, Г. К. Андерсена, П. Брема.

За чітку громадянську позицію Марка Вовчка починають переслідувати, а за повість «Кармелюк» її збиралися навіть притягнути до суду. Вона переживає душевне потрясіння, починає хворіти й покидає Петербург назавжди.

Після смерті чоловіка Марко Вовчок вийшла заміж за Михайла Лобача-Жученка.

Сім років письменниця жила серед чистої, неймовірної краси природи Богуславщини, що під Києвом. Тут вона збирала фольклор, займалася письменницькою діяльністю.

Кінець свого життя Марко Вовчок провела на Кавказі. Письменниця померла 10 серпня 1907 р. в Кабардино-Балкарії — у м. Нальчику, де й похована.

Продовжуючи шевченківські традиції, Марко Вовчок заклала основи реалістичного оповідання й повісті в українській літературі, розвинула літературну мову, внесла до неї скарби українського фольклору, мови, живого побуту українського народу.

	Літопис життя і творчості Марка Вовчка / Б. Б. Лобач-Жученко. – 2-ге вид., допов. –Київ : Дніпро, 1983. – 464 с. Автор, онук класика української літератури Марка Вовчка, на основі документальних та архівних даних розповідає про життя та літературно-громадську діяльність письменниці, людей, які її оточували, політичні та культурні події другої половини ХІХ століття.
	Марко Вовчок. Інститутка : біографія письменниці, характеристика творчості, стислий переказ твору, аналіз тексту, зразки учнівських творів: посібник для 9 кл. / авт.-уклад. Л. В. Нартова. – Харків : Ранок, 2001. – 64 с. «Інститутка» Марка Вовчка — це соціально-побутова психологічна повість, у якій гостро піднято проблему панської влади над простими людьми. Пиха і вередливість панів викликають обурення, чесність і доброта підневільних людей — симпатію і співчуття.Окрім повісті в книзі представлені: біографія письменниці, характеристика творчості, стислий переказ твору, аналіз тексту, зразки учнівських творів
	Народні оповідання / М. Вовчок. – Київ : Дніпро, 1986. – 332 с. До збірки увійшли оповідання: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Чари», «Сон», «Горпина», «Викуп», «Свекруха», «Отець Андрій», «Максим Гримач», «Данило Гурч»; повісті: «Інститутка», «Три долі».
	Народні оповідання. Повісті / М. Вовчок. – Київ : Наукова думка, 2001. – 252 с. До збірки увійшли оповідання: «Сестра», «Козачка», «Чумак», «Одарка», «Сон», «Горпина», «Викуп», «Свекруха», «Отець Андрій», «Максим Гримач», «Данило Гурч», «Ледащиця», «Два сини»; повісті: «Інститутка», «Три долі».
	Повісті, оповідання, казки / Марко Вовчок. – Донецьк : БАО, 2008. – 416 с. До видання ввійшли твори видатної української письменниці Марії Олександрівни Вілінської, відомої під псевдонімом Марко Вовчок. Твори автора сповнені глибокого співчуття до поневоленого народу. У повістях, оповіданнях та казках оспівані духовна краса й велич українців. Творчість Марка Вовчка і сьогодні викликає неабиякий читацький інтерес. Видання адресоване широкому загалу любителів вітчизняної класики.
	Про Марка Вовчка: сторінки до біографії письменниці / Б. Б. Лобач-Жученко. – Київ : Дніпро, 1979. – 310 с. Багаторічні пошуки матеріалів у державних архівах, бібліотеках, музеях, вивчення листів та документів із сімейного архіву дали змогу автору (онуку письменниці) зібрати велику кількість відомостей про класика української літератури Марка Вовчка. Книга складається із опублікованих вже і спеціально написаних для цього видання статей, що дають цілісне уявлення про найважливіші політичні та культурні події другої половини ХІХ ст., про життя та літературно-громадську діяльність письменниці.
	Три долі: повісті, оповідання, казки / М. Вовчок ; [авт. післямови Т. М. Панасенко ; худож.-оформ. Ю. Ю. Романіка]. – Харків : Фоліо, 2017. – 409 с. До видання увійшли і твори письменниці оповідання «Маруся», «Маша», а також повісті, таказки («Чортова пригода»,  «Як Хапко солоду відрікся», «Гайдамаки», «Дев'ять братів і десята сестриця Галя», «Невільничка», «Отець Андрій»,«Максим Гримач», «Сестра», «Інститутка», «Три долі»).

Виставку підготувала:

Ольга Войтюк,
бібліотекар
Центральної публічної бібліотеки