Олександр ГЛУХОВ народився 7 грудня 1973 року у місті Дунаївці.

Закінчив місцеву школу. Навчався в професійно-технічному училищі №25 міста Хмельницького.

До війни працював водієм-експедитором фармацевтичної галузі та у приватній кур'єрській компанії.

Близькі згадують його як хорошого батька, чуйну та відважну людину.

У травні 2023 року Олександр ГЛУХОВ був мобілізований до ЗСУ. Воював у 8-му окремому гірсько-штурмовому батальйоні, старший солдат.

8 липня 2024 року Олександр ГЛУХОВ загинув біля села Новоандріївка Запорізької області, виконуючи бойове завдання. Йому було 50 років.

12 липня із ним попрощалися у Хмельницькому.

«Саша був мені не просто побратимом, а другом дитинства, — розповів його товариш на псевдо «Фізрук». — Ми разом служили. Я й досі не знаю подробиць, як він загинув. Лище знаю, що 8 липня та де. Це втрата».

У Олександра ГЛУХОВА залишилися батьки, двоє синів та брат.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №641/2024 від 20 вересня 2024 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» ГЛУХОВ Олександр Олексійович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).