Сергій ЗЕЛІНСЬКИЙ народився 19 липня 1982 року у селі Кізомис на Херсонщині.

Навчався у Велетенській загальноосвітній середній школі.

У 1999-2004 роках здобув вищу освіту в Херсонському державному аграрно-економічному університеті за спеціальністю «Менеджмент».

Захоплювався баскетболом, виступав за збірну команду університету.

Жив і в Херсоні, і в Кізомисі, де народився, — не було практично жодних вихідних, щоб він не навідався у рідне село, часто бував там і серед тижня. 

У 2004-2005 роках проходив військову службу в 79-му окремому аеромобільному полку.

З 2007 по 2008 рік Сергій працював директором нафтобази в Херсонській філії ТОВ ТД «Континіум Галичина», займався приватним підприємництвом.

Свою волонтерську та громадську діяльність Сергій ЗЕЛІНСЬКИЙ розпочав ще у 2014 році: плів сітки, збирав кошти, закуповував і передавав різні речі для військових, очолював спілку воїнів АТО Білозерської громади на Херсонщині, був активним учасником місцевого самоврядування. У 2015 році на місцевих виборах балотувався на посаду сільського голови Кізомиської сільської ради.

З 2016 року почав допомагати ветеранам та їх родинам в оформленні документів, організовував у співпраці з Білозерською районною адміністрацію відпочинок учасників АТО та їх сімей на узбережжі Азовського моря.

За його ініціативи у 2016 році створено громадську організацію «Учасників АТО Білозерського району — «Звитяга», яку йому довірили очолити ветерани.

У 2016 році захопився марафонським бігом. Це було не лише про пристрасть, навіть не про подолання довгих дистанцій, шалену підготовку та витривалість, це було про перемогу над собою, адже Сергій у дитинстві перехворів на тяжку форму менінгіту і лікарі заборонили йому значні фізичні та емоційні навантаження. Але він весь час доводив, що може більше, ніж йому дозволяли. Тому зі школи займався спортом. Другою пристрастю Сергія, яку прищепив йому батько ще в дитинстві, було мисливство. Сергій був керівником Кізомиського мисливського колективу.

Сергій ЗЕЛІНСЬКИЙ на початку 2018 року разом з ветеранами АТО Віталієм ЛЕЛЮКОМ та Віктором АЛЕКСЕЄНКОМ заснували у Херсоні піцерію «Sale e Pepe» («Сіль і перець»), 80% робітників якої — колишні військові АТО. Їм  допомагали соціалізуватися і реабілітуватися.

У фокусі уваги Сергія також завжди були діти, в рамках громадської діяльності забезпечував школи Білозерського району спортивним інвентарем, організовував баскетбольні та футбольні турніри, у піцерії залучали дітей до процесу приготування піци, у співпраці з громадською організацією «Трансформація» проводили заходи з безпеки дорожнього руху та підвищенню у дітей знань правил дорожнього руху.

Після повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, Сергій спочатку долучився до Руху опору Сил спеціальних операцій на окупованій Херсонщині, співпрацював із Силами оборони України. Завдяки злагодженим діям руху опору, було ліквідовано велику кількість техніки та живої сили в селі Чорнобаївка Херсонської області та на інших ділянках Херсонщини.

Влітку 2022 року, виїхавши з окупації, Сергій ЗЕЛІНСЬКИЙ став до лав 8-го окремого полку спеціального призначення ССО Збройних сил України. Молодший сержант з позивним «Марафон». Був заступником командира групи «Грека». Брав участь у розвідувальних операціях, виконував бойові завдання на найбільш відповідальних і небезпечних ділянках фронту на Донеччині, Харківщині, брав участь в обороні Бахмута.

4 червня 2023 року Сергій ЗЕЛІНСЬКИЙ загинув в стрілецькому бою біля с. Гатище Харківської області. Йому було 40 років.

8 червня із захисником попрощалися у Хмельницькому.

У нього залишилися дружина, син, донька мати та сестра.

Друг загиблого Віталій ЛЕЛЮК розповів: «Все на ньому держалося. І батьки з сестрою, і дітки з жінкою. Сергій був в окупації в Херсоні. Був у підпіллі. Співпрацював з нашим СБУ. Я на жаль не знаю всієї інформації, але за його участю підривалися наші колаборанти. Сергій виготовляв вибухівку, брав активну участь, за ним пильнували в Херсоні».

«Нормально сприймав критику, не конфліктний абсолютно, було багато ситуацій, коли я з нього приклад брав: там, де я б, напевне, сварився, чи в бійку ліз, Сергій мав витримку і вмів вийти з конфлікту мирно і це викликало повагу», — згадував Віталій.

«Він не міг бути осторонь у такий нелегкий для країни час, хоч і мав всі підстави для звільнення від військової служби. У 2014 році його вдалося відмовити і він став волонтером, цього разу він все вирішив сам... Його не влаштовувало чергування на блокпостах та робота в тилу», — написала сестра Альона.

В одному зі своїх постів у соцмережі Сергій сформулював свою життєву позицію так: «Є речі, які, незалежно від бажання, ми мусимо робити. І повинні робити добре, не зважаючи ні на що».

За заповітом тіло захисника було кремоване. Він хотів, щоб прах розвіяли на території рідних Херсонських плавнів. Казав рідним: «Так я скрізь буду поруч з вами». Прах Сергія ЗЕЛІНСЬКОГО захоронили в колумбарії на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №517/2023 від 24 серпня 2023 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» ЗЕЛІНСЬКИЙ Сергій Петрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).