Андрій ЛЕВАНДОВСЬКИЙ народився 30 травня 1975 року в Хмельницькому.

Закінчив ЗОШ №19, ПТУ №11, Хмельницький кооперативний технікум та Приватний вищий навчальний заклад «Хмельницький економічний університет», де отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Фінанси».

Андрій Миколайович працював у правоохоронних органах. Працював в управлінні поліції охорони на посаді заступника начальника відділу технічної охорони та логістики. У 2020 році в званні майора вийшов на пенсію.

З початком повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, у березні 2022 року добровільно пішов до війська. Головний сержант. Офіцер 48-ї бригади 321 батальйону інженерних військ ЗСУ. Виконував обов'язки командира взводу.

14 липня 2024 року Андрій ЛЕВАНДОВСЬКИЙ загинув, виконуючи бойове завдання в селі Єгорівка Куп'янського району Харківської області, під час обстрілу російської артилерії  Йому було 49 років.

17 липня із Андрієм ЛЕВАНДОВСЬКИМ попрощалися у Хмельницькому.

Андрія ЛЕВАНДОВСЬКОГО привезли додому в закритій труні. Заступник командира його частини розповідає про обставини загибелі офіцера інженерних військ: «Наші інженерні війська — це війська, які йдуть попереду піхоти. Без інженерних військ не може бути ніякого наступу, контрнаступу, оборони тощо. При виконанні завдань його аеророзвідкою засікли і був приліт. Що це було — крупнокаліберний снаряд чи ракета — достеменно невідомо, буде слідство. Вибух був серйозний, пошкодження дуже серйозні, несумісні з життям. Фотографії я бачив, там смерть була миттєва».

Кума загиблого Альона розповідає: у Андрія ЛЕВАНДОВСЬКОГО залишилася дружина та двоє синів. «Я хрестила Андрію з Наташою меншого сина. Ми були кумами. Знали одне одного з дитинства. Це дуже щира, весела, радісна і завжди усміхнена людина. Чудовий батько для своїх хлопців. Дуже добрий», — згадує Альона.

У нього залишилася дружина, двоє синів, мати та внучка.

Поховали захисника на кладовищі мікрорайону Ружична.