Вадим СІРАНТ народився 14 липня 1988 року. Був родом із села Ярославка Меджибізької громади, проживав в Хмельницькому.

Вадима разом з молодшою сестрою самотужки виростила мати й дала своїм дітям хороше виховання. 

Вадим закінчив Хмельницький навчально-виховний комплекс №6 і Хмельницьке Вище професійне училище №11 за спеціальністю слюсар-ремонтник. Працював у Хмельницькому експедитором торгівельної бази «Гермес». 

Створив власну сім'ю: мав дружину та двох доньок.

13 квітня 2023 року був призваний по мобілізації в ЗСУ. Служив у 6-й окремій механізованій бригаді, солдат.

9 вересня 2024 року Вадим СІРАНТ загинув під час виконання бойового завдання у Курській області. Йому було 36 років.

16 вересня із Вадимом СІРАНТОМ попрощалися у Хмельницькому.

«Він був дуже добрим, гарним чоловіком та батьком, — розповідає Мар'яна, знайома загиблого. — В моєї подруги була хвора донька і потрібно було робити операцію. Ми виставили в інстаграмі пост і Вадим один з перших перерахував частину грошей на допомогу цій дитині, хоча її навіть і не знав. Співчуваю його дружині, батькам та рідним. Хай з Богом спочиває…».

У нього залишилися дружина, дві доньки, мати і сестра.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

Указом Президента України №410/2025 від 13 червня 2025 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку» СІРАНТ Вадим Ігорович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

У листопаді 2025 року в селі Ярославка Меджибізької громади відкрили Алею Пам'яті полеглих захисників, на якій встановили світлину й Вадима СІРАНТА.