Василь СЛОБОДА народився 8 червня 1972 року в селі Польові Гринівці Хмельницького району.

Після закінчення школи навчався в Чорноострівському СПТУ №39, де здобув фах водія-механіка.

До повномасштабного вторгнення російської армії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, Василь Васильович працював водієм рейсових автобусів, у Хмельницькій обласній спілці споживчих товариств, деякий час працював у «Спецкомунтрансі».

25 лютого 2022 року добровільно став до лав ЗСУ. Спочатку проходив службу в роті охорони в Хмельницькому. У квітні 2022 року перевівся до новоствореного 36-го окремого стрілецького батальйону. Пройшовши навчання, захищав кордони Сумщини. У серпні 2022 року батальйон передислокували на Донецький напрямок, у район села Піски, де Василь СЛОБОДА отримав поранення, переніс кілька операцій, але залишився в строю та продовжив службу. З вересня 2022 року боронив кордони Харківщини.

21 червня 2024 року Василь СЛОБОДА помер. Відомо, що він отримав важке поранення поблизу села Тополя Куп'янського району Харківської області. Лікувався у Києві, але врятувати його не змогли. Травми виявились дуже важкими. Йому було 52 роки.

25 червня із Василем СЛОБОДОЮ попрощалися у Хмельницькому.

Розповів товариш загиблого Петро ТРЕМБАЧ: «Воював разом із сином, заради нього туди й пішов. Любив сина і доньку».

Розповіла знайома Василя Тетяна ПОГОРІЛА, що чоловік деякий час працював водієм у «Спецкомунтрансі». «Потім був період, коли він був за кордоном на роботі. З початком повномасштабного вторгнення він приїхав і для себе таке прийняв важливе рішення й більше двох років він був на передовій».

Розповіла колега його дружини Валентина: «Він ходив центром міста на другий чи третій день, як почалась ця клята війна. Побачив, як молоді хлопці стоять в черзі до військкомату. Він прийшов додому і сказав: «Я не зможу бути вдома, дивлячись як молоді хлопці йдуть захищати  країну». І пішов теж».

У нього залишились дружина, син та донька.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, у мікрорайоні Ракове.