Пугачов Володимир Григорович народився 23 січня 1937 року в с. Грицьків Городоцького району на Хмельниччині в родині ветфельдшера. Початкову школу закінчив в рідному селі, семирічку – в с. Великий Карабчіїв, середню – в с. Велика Левада. У старших класах почав писати вірші.
Закінчив ветеринарний факультет Української сільгоспакадемії – тепер Національний аграрний університет.
Перше робоче місце – зав. ветдільницею у с. Святець Теофіпольського району. Потім працював у ветлікарнях Чорного Острова, Хмельницького а також в облветполіклініці. Пізніше – головним технологом Хмельницького філіалу «Укрколгосппроект».
Перед пенсією працював 15 років головним ветлікарем птахофабрики «Зоря» Чернівецької області. Захоплення – нетрадиційна медицина, фітотерапія, фотографія і поезія в різних жанрах.
Автор збірки гумору «Коаліційний баняк», поетичних збірок «Збігає Смотрич» та «Нестримна пам'яті ріка», багатожанрової «Відлуння Подільських Товтр». Член Хмельницької літературної спілки «Поділля». Публікації в альманасі «Лелеки літа», в газеті «Проскурів» та інших газетах області. Виступи перед учнями шкіл, студентами вишів, бібліотекарями міста, на телебаченні, радіо. Автор текстів 20 пісень, покладених на музику відомим композитором, музикантом, поетом Іваном Пустовим. Також І. Т. Пустовий створив музику чи аранжування для 7 романсів на слова Діни і Олександра Пугачових, котрі додаються в цій збірці. Пісні переважно виконує донька автора Діна Пугачова – лавреатка хмельницького обласного конкурсу «Подих рідної землі», всеукраїнського «Пісенний вернісаж 2009» та чернівецького міського конкурсу «Успішна пані Чернівців - 2011» з визнанням «Пані талант».
Над Смотричем звисають скали –
Застиглі кам'яні потоки,
Мені тут небо рідним стало,
Зробив під ним я перші кроки…
Збірка поезій «Збігає Смотрич» (2008 р.) присвячена дружині – Ельвіні Андріївні Пугачовій. Вона складається із 97 віршів і чотирьох розділів.
Все бачене, особисто пережите та пропущене через серце поета знайшло своє художнє відображення на сторінках цієї поетичної збірки. Це спогади про батька і родове коріння, про дитинство та юнацькі роки, цікавих односельців, а також пейзажна лірика. Ділиться поет і своїми роздумами-болями про сучасні проблеми та негаразди.
Чому не чую вашу мову?
Чому на серці так щемить?
Слова почути хочу знову:
«Приїдь, синочку, хоч на мить.»
Збірка поезій «Відлуння Подільських товтр» (2010 р.) присвячена пам'яті матері – Олени Павлівни Пугачової. Складається із 131 вірша різнопланової тематики у чотирьох розділах: «Пишу, матусю…», «Там, де осокори», «Пісні над Смотричем», «І чув, і бачив».
Смислове навантаження назви кожного розділу – це відкриття різних сторін світобачення поета. Це поезія, присвячена матері, родичам, друзям, вірші про кохання, про рідні місця, а також гумор та сатира.
У окремому розділі зібрані тексти пісень на слова автора, виконавцями яких були: заслужений артист України, керівник монотеатру «Кут» – Володимир Смотритель, донька – Діна Пугачова і бард – Антон Короткий.
Збірка поезій «Нестримна пам'яті ріка» (2011 р.) присвячена доньці Діні і сину Олександру. Три перші розділи (110 віршів) різнопланової тематики і стилів. У них продовжена тематика попередніх збірок про долю рідного села, річки Смотрич, спогади про рідних і друзів.
Четвертий розділ «Пісні моїх надій» складається із пісень не лише на слова В. Пугачова, а й семи романсів на слова доньки – Діни Пугачової. Всі твори вона виконала першою на хмельницькому обласному телебаченні та радіо. Музику і аранжування зробив відомий подільський композитор І. Т. Пустовий.
Мурашками вирує спина, Ясніє сива голова, Коли співає наша Діна Пісні – вже на свої слова.
Поезія Володимира Пугачова читається легко, бо має граничну ясність думки, ллється невимушено, просто і щиро.
КИЗИЛ-ДЕРЕН
Напровесні, після колючих зим,
Коли теплинь сніги позабирає –
Перед порогом розквіта кизил
І ряст рясний під ним зростає.
Кизил, кизил… Подільський наш дерен
Під товтрами розкидав бусурманин
Тепер його за свого ми берем
І пригощаємо усіх гурманів.
Мій рід міг стати просто Кизлярем,
Але в селі відомі Деренівські –
В урочищі віднайдено наш ген
І я відтворений з його колиски.
В Подільських товтрах є Деренівки –
Урочище таке в ярах і схилах,
Там Дереновий брід шумить віки
Мені з дитинства шум той досі милий.
Під спів птахів, під броду мого шум
Вриваються у душу світлі рими,
Втікає там від мене смуток-сум,
Там душі наші не стають старими.
КРИЧАТЬ ДО ТИШІ ЕЛЕКТРИЧКИ
Кричать до тиші електрички,
До невідомості кричать –
Серця жіночі й чоловічі
У тузі-розпачі звучать.
У темінь погули колеса,
У безвість тугу понесли.
Людських сердець биття понесли
Любові пізньої посли.
А потім, до самого рання,
Чекати стане весь перон,
Поки надія вже остання
Останній дожене вагон.
Ті, що не встигли, запізнились –
До семафора добіжать
І знемагаючі, безсилі
З журбою вернуться назад.
І, не втрачаючи надію,
Та свято вірячи в любов,
Все ж дочекатися зумію
Я той вагон щасливий знов.
В
У поезії В. Пугачова багато автобіографічного, особистого.
РІДШЕ
Рідше до дзеркала підходжу,
Бо вже не бачу я у нім
Того, що бачити ще хочу,
Котрий літав колись у сні.
Ще зрідка зиркну від порога –
Сховаю погляди в кути,
Певне грішу я перед Богом,
Якщо ногами можу йти.
Зустріти друзів, пригадати
Пригоди давніх юних літ,
Козацьку пісню заспівати
Про неосяжний дивний світ.
Про вічне небо, тихі зорі
Та осяйний Чумацький шлях,
Про шепіт листя осокорів
І синь волошок у житах.
Уяви променем огляну
Сільські дороги і хати –
Тоді в душі теплінь настане –
Захочеться туди піти.
БЕЗ ТЕБЕ
Я не стояв з тобою під вербою
І про свою любов не говорив,
Але без тебе досі із журбою
Пригадую самотні вечори.
Для нас у парі не сіяли зорі
І місяць повновидний не світив,
Надіявсь, про кохання поговорим
І мріяв, що моєю станеш ти.
Раптово ти поїхала із дому,
Не розумів, як далі в світі жить,
Віддати свою душу був готовий,
Щоби тебе, кохана, зупинить.
Без тебе світ став сірим, попелистим,
Студила серце віхола-зима,
Собі я досі не знаходжу місця
У світі цьому, де тебе нема…
Самотнім я блукаю біля гаю,
Де пісню я твою почув колись.
Вернись, моє кохання, я благаю,
Тебе чекаю, доле, повернись!
Людське життя – безкрайнє море. Але в тому безмежжі кожна людина має свій острівець, де знаходить розраду і втіху, спочинок стомленій душі. Є така затишна гавань і у Володимира Григоровича.
Це власні вірші у виконанні доньки – Діни Пугачової.
Пісня "Калина" увійшла в десятку кращих на ХХ Всеукраїнському фестивалі естрадної пісні "Пісенний вернісаж - 2009" (слова Володимира Пугачова, музика Івана Пустового).
Пугачов В. Г. Заповідаєм вам любов : зб. вибраних творів літераторів Поділля / В. Г. Пугачов. – Хмельницький : ХГПА Центр мистецтва і дизайну, 2011. – 186 с.
На початок
Версія для друку
