Олександр Петрович Довженко
(29.08.(10.09).1894-25.11.1956 рр.)

Коли пристрастей немає, немає мистецтва...

Олександр Довженко

Видатний український кінорежисер, художник-графік, письменник, громадський діяч, фундатор національного кінематографа. Заслужений діяч мистецтв (1939 р.), народний артист РРФСР (1950 р.).

Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище Сосницького повіту Чернігівської губернії (нині в межах смт Сосниця Чернігівської області) у багатодітній селянській родині. Навчався в Сосницькому 4-класному училищі. У 1914 р. закінчив Глухівський учительський інститут. Вчителював у Кутузівському вищому та 2-му Житомирському початковому училищах (1914-1917 рр.). У 1917-1918 рр. навчався у комерційному інституті та Українській Академії Мистецтв у Києві, а в 1922-1923 рр. удосконалював свою майстерність у художньому училищі в Берліні у професора Е. Геккеля. У 1923-1926 рр. працював художником-ілюстратором газети "Вісті ВУЦВК" у Харкові.

У кінематографії від 1926 р. Починав режисером і сценаристом Одеської кіностудії, потім працював художнім керівником Київської кіностудії (нині Національна кіностудія імені Олександра Довженка), а з 1946 р. – на кіностудії "Мосфільм". Перші фільми "Вася-реформатор" і "Ягідка кохання" – створені за власними сценаріями у 1926 році. Серйозний успіх прийшов до митця у 1929 році після виходу на екрани фільму "Звенигора". Цей фільм був сенсацією 1928 року, але водночас це був початок особистої трагедії Олександра Довженка – за цю стрічку та згодом за кіноповість "Земля", створену у 1932 році, його звинувачуватимуть у буржуазному націоналізмі. У 1958 р. кінострічка "Земля" на міжнародному кінофестивалі у м. Брюселі названа серед 12 найкращих фільмів всіх часів і народів. Шедеврами світового кінематографа визнано картини "Звенигора", "Арсенал", "Земля".

У 1933 р. Олександр Довженко переїхав до Москви, а згодом на Далекий Сх. Під час війни 1941-1945 рр. Олександр Довженко – фронтовий кореспондент, публіцист, кінорежисер-документаліст. Проте у його біографії були й моменти складних відносин із владою. Так, у 1943 р. Й. Сталін заборонив друк кіноповісті "Україна в огні", а у 1944 р. її було визнано як "антирадянську, антиленінську, антинаціональну, антиколгоспну" та заборонено до показу.  Тому свій новий фільм він зміг поставити лише через 5 років ("Мічурін", 1949 р.). Працював над кіносценаріями "Прощай, Америко", "Поема про море", "Золоті ворота", "Зачарована Десна", "Потомки запорожців", "Тарас Бульба", "Повість полум'яних літ". Багато і плідно працював як письменник і публіцист. Автор оповідань "Мати", "Перед боєм", "Воля до життя" та ін.

Лауреат Сталінської премії (1941 р., 1949 р.), Ленінської премії (1959 р., посмертно).

До останніх днів Олександр Довженко жив у Москві, працював на "Мосфільмі". 25 листопада 1956 року помер на підмосковній дачі в Передєлкіно (нині Московська область).

А нам, подолянам, приємно, що О. Довженко бував у Проскурові. Цікаві спогади залишив проскурівчанин Микола Юзиков, якому 16-річним юнаком поталанило стати очевидцем зйомок у нашому місті фільму "Щорс" (1939 р.). 

"Був вересень 1938 р., на дворі стояла суха і тепла погода. Одного дня я побачив, як до готелю, що знаходився на другому поверсі будинку, в якому зараз міститься бюро технічної інвентаризації, під'їхало багато людей з незвичайним багажем. Як потім виявилося, то була знімальна група та актори на чолі з кінорежисером Олександром Довженко.

Жив я тоді у помешканні навпроти готелю, тому добре бачив, як наступні дні, кожного ранку, Олександр Довженко збирав на вулиці біля готелю свою команду, виносили бутафорію, апаратуру і відправлялися на зйомки. Артисти, як правило, виходили вже загримовані та одягнені у відповідні костюми. Особливу увагу привертав досить популярний тоді актор Євген Самойлов, виконавець ролі Миколи Щорса. Він завжди ходив у червоноармійській формі, із шаблею на боці, і в такому вигляді навіть заходив у магазин або на ринок. Дивне видовище було, коли на перехресті вулиць Примакова і Соборної робітники кіногрупи з дерева і полотна побудували тимчасовий будинок з балконом. Здалеку навіть не здогадаєшся, що він бутафорський. Біля будинку знімалися епізоди, коли з балкона з промовою до бійців виступив Боженко (актор І. Скуратов). Захоплення у хлопців Проскурова викликали зйомки наступу Червоної армії. Уявіть собі картину, коли з шаблями наголо, із криками "Ура", із Заріччя через греблю у місто вриваються кіннотники-щорсівці. Для нас, молодих, вихованих на героїчних прикладах Червоної армії, це було надзвичайне видовище. На вулиці Подільській та Соборній знімали також сцени єврейського погрому, що, як відомо, відбувся у Проскурові у 1919 р. Але ці кадри до фільму не ввійшли. Не потрапила у фільм ще одна велика сцена – проїзд кавалерійської дивізії Щорса по центральній вулиці міста. Пам'ятаю, кіннотники співали "Ой, на горі..." і рухалися колоною від сучасного телеграфу аж до іподрому (нині – район парку ім. Франка). Нам, підліткам, пощастило взяти участь у масовці при зйомках цього епізоду. Олександр Довженко перед початком дії спілкувався з нами особисто. Це був молодий, енергійний, невисокого зросту чоловік. В руках у нього постійно був рупор, за допомогою якого режисер керував кінознімальною групою. Зйомки фільму "Щорс" проходили всього 2-3 тижні, але враження залишилося на все життя."

На вшанування пам'яті О. Довженка у Хмельницькому є вулиця, названа його ім'ям. Розташована вона у мікрорайоні Ракове, а заснована у 1966 р.

Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий - зорі. Що кому.

Дитинство дивується. Молодість обурюється. Тільки літа дають нам мирну рівновагу і байдужість.

Життя таке коротке. Поспішайте творити добро!

Лише сильним дано право на безсмертя...

Олександр Довженко

Зачарована Десна

28.03.2013 р.

Останнє оновлення 17.06.2020 р.

Використані джерела:

1. Кондратюк К. Куліш Пантелеймон Олександрович / Кондратюк К. // Довідник з історії України : в  3 т. ; т. 2 / за ред. І. Підкови та ін. – К., 1995. – С.126-127.
    
2. Марочко В. І. Довженко Олександр Петрович / Марочко В. І. // Енциклопедія історії України: т. 2 : Г–Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; НАН України; Інститут історії України. – К., 2005. – С. 426-427.
    
3. Мистецтво бачити світ // Шкільна бібліотека. – 2019. – №8. – С. 51
    
4. Сто видатних українців : наук.-попул. вид. – К. : Арій, 2006. – 496 с.

© Хмельницька міська центральна бібліотека
Сектор автоматизації бібліотечних процесів

Підготувала: Єсюніна Галина