Здається, байка просто бреше,
А справді ясну правду чеше,
Нікого в світі не мине.
Читайте, згадуйте мене!
Леонід Глібов
Леонід Іванович Глібов
(21.02.(05.03).1827-29.10.(10.11).1893 рр.)
Поет, байкар, громадський діяч. Народився у с. Веселий Поділ (нині село Семенівського району Полтавської області) у сім'ї управителя маєтку поміщика А. Родзянка.
Дитячі роки Леоніда Глібова пройшли в маєтку Порфірія Родзянка в с. Горби, Кременчуцького повіту, куди переїхав за службовим призначенням його батько. Хлопець спочатку вчився вдома: його вчителем була мати, Ірина Гаврилівна, культурна і освічена жінка, особисто знайома з родиною Гоголів, а потім місцевий священик. У 1840 р. Леоніда віддали до Полтавської гімназії, а у 1855 р. він закінчив Ніжинський ліцей і майже одразу почав працювати викладачем історії та географії у дворянському училищі в селі Чорний Острів (нині смт Чорний Острів Хмельницької області) на Поділлі, а від 1858 р. викладав географію в Чернігівській чоловічій гімназії. Брав активну участь в організації роботи недільних шкіл для малозабезпечених громадян. Водночас Леонід Іванович очолював редакцію і видавав щотижневик «Черниговский листок» (1861-63 рр.), який був згодом заборонений цензурою за друкування «неблагонадійних» статей. У 1863 р. Леонід Глібов потрапив під нагляд поліції за зв'язок із членами народницької організації «Земля і воля» і того ж року був звільнений з посад редактора та вчителя й змушений був переїхати до свого тестя в Ніжин.
Позбавлений роботи, Леонід Іванович потрапив у матеріальну скруту. До цих злигоднів прилучилось і родинне горе – смерть дружини та дочки. Все це різко негативно відбилось на літературній діяльності Л. Глібова. Проте, у 1867 р. він повернувся у Чернігів, де йому пощастило влаштуватись завідувачем земської друкарні. Там і працював Л. Глібов до кінця свого життя. Навколо нього групувалися літературні й театральні сили Чернігова.
Перші літературні твори Л. Глібова написані російською мовою і увійшли до збірки віршів, надрукованої у 1847 р. "Стихотворения Леонида Глебова", в яких молодий автор виявив неабиякий поетичний хист, хоч і явно наслідував О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Кольцова. В подальшому на формування світогляду молодого поета вплинув Шевченків "Кобзар" та байки Є. Гребінки і на початку 1850-х років Л. Глібов почав писати українською мовою. Він започаткував жанр поетичного фейлетону, практикував у жанрі поетичних роздумів та сатиричних поезій. Публікував свої твори в газетах «Киевский телеграф», «Черниговская газета». Створив кілька прозових творів – «Просьолок», «Шурочка», «Лихач»; п'єсу «До мирового» та інші. У 1853 р. з'явилися перші байки Л. Глібова, які публікувались у "Черниговских губернских ведомостях", а перша збірка байок, яка принесла Л. Глібову широку популярність, була ним надрукована в Києві у 1863 р. Згодом були й інші...
Здається байка просто бреше,
А справді – ясну правду чеше,
Нікого в світі не мине...
Читайте, згадуйте мене.
Леонід Глібов
На Україні історія байки сягає в далеке минуле. Своїм змістом і жанровими особливостями вона була тісно пов'язана з народною творчістю і незмінно користувалася широкою популярністю. Звернення Леоніда Івановича Глібова до жанру байки було зумовлене конкретними історичними обставинами, в яких йому довелося жити і творити. Жанр байки вабив письменника своїми викривальними можливостями, дохідливою художньою формою, загальнодоступністю висловленої в ній моралі, що цілком відповідало просвітно-культурницьким цілям самого поета. Езопівська мова байки допомагала обійти причепливу цензуру, уможливлювала викриття і критику суспільних та моральних болячок самодержавно-кріпосницького ладу. Загалом Леонід Іванович написав понад 100 оригінальних байок, у яких із прихильністю відображав життя простих трударів, викривав та висміював державні порядки, негаразди в земських установах, критикував землевласників та їхніх прислужників, у сатиричній формі відтворював широку панораму соціального життя в Україні.
Та окрім байок, Л. Глібов написав численні твори для дітей, водевіль, вірші-загадки, акровірші, сатиричні поезії, п'єси, оповідання, фейлетони, понад 40 пісенно-ліричних творів. Серед найвідоміших «Журба» («Стоїть гора високая»), «Вечір», «Летить голуб понад морем», «Скажіть мені правду, добрі люди». Вони стали відомими українськими піснями та романсами.
Помер Леонід Іванович Глібов у м. Чернігові від астми й хвороби серця. Та пам'ять про нього живе й досі. У смт Чорний Острів відкрито літературно-меморіальний музей-кімнату Л. Глібова, у Чернігові на його могилі споруджено пам'ятник, а на фасаді Ніжинського ліцею (нині Ніжинський педагогічний інститут) встановлено меморіальну дошку.
28.03.2013 р.
Останнє оновлення 07.05.2013 р.
Використані джерела:
-
Катаргіна Т. І. Глібов Леонід Іванович / Катаргіна Т. І. // Енциклопедія історії України: т. 2 : Г–Д / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; НАН України; Інститут історії України. – К., 2005. – С. 117.
© Хмельницька міська центральна бібліотека
Сектор автоматизації бібліотечних процесів
Підготувала: Єсюніна Галина
На початок
Версія для друку
