Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно
рішенням позачергової двадцять четвертої сесії
Хмельницької міської ради №1 від 28 вересня 2018 року.

Рибцов Андрій Іванович –  учасник антитерористичної операції на сході України, капітан запасу.

Народився Андрій Іванович 1 лютого 1961 року в м. Владивосток Приморського краю у родині військовослужбовця. Через деякий час родина переїхала до міста Хмельницького, де у 1978 році Андрій Іванович закінчив ЗОШ №12.

Після закінчення школи юнак, будучи з династії військових, недовго обирав життєвий шлях, а свідомо у 1978-1982 роках став курсантом Хмельницького вищого артилерійського командного училища імені Маршала артилерії Яковлєва М. Д. (нині – Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького).

Служив у лавах Збройних Сил колишнього СРСР, ветеран війни у Афганістані. У 1989 році Андрій Рибцов був звільнений у запас. Проживав з родиною у м. Хмельницькому.

Зі спогадів дружини, Наталії Рибцової: «Андрій був душею будь-якої компанії. Умів згуртувати, організувати свято. Був дуже добрим, привітним, щирим і ввічливим…».

Він, хто народився в Росії, любив Україну, вболівав за неї не на словах, а на ділі – «Вона мене вигодувала і викохала. Це моя Батьківщина» – казав Андрій Іванович.

Чоловік ніколи не був осторонь важливих подій в Україні, яку вважав рідною. Підтримав Революцію Гідності. Коли розпочалась російська збройна агресія проти України, Андрій Іванович добровільно з березня 2014 року кілька разів звертався до Хмельницького військомату із заявою про призов до лав Збройних Сил України. Та йому відмовляли через пошкоджену ногу. Проте якось він по телебаченню побачив повідомлення про те, що 79-а окрема десантно-штурмова бригада формує новий підрозділ «Фенікс», ну і передзвонив за вказаними телефонами. Військові зраділи пропозиції, бо вже давно шукали артилериста зі справжнім військовим досвідом. Тож 16 серпня 2014 Андрій Рибцов був призваний на службу через військкомат у... Миколаєві. Таке рішення було виважене та свідоме.

Як пізніше сказав Андрій Іванович в інтерв'ю: «Я професійний військовий. Мені просто набридло лежати на дивані і дивитися, як гинуть молоді хлопці... Мати не знала до останнього дня, що я перебуваю на фронті, дружина позитивно сприйняла».

Службу проходив на посаді командира 2-го вогневого взводу гаубичної артилерійської батареї 3-го аеромобільного батальйону «Фенікс» 79-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (військова частина А0224, місто Миколаїв). Позивний «Балу» – за високий зріст, трохи незграбну статуру, але добрий і водночас твердий характер бійці прозвали його «Балу», як ведмедя із мультика про Мауглі, котрий опікувався хлопчиком. 

З осені 2014 року «Балу» брав участь в АТО на сході України. Зі своїм підрозділом обороняв населені пункти в районі Маріуполя (Широкине, Гранітне, Чермалик). Під командуванням А. Рибцова було знищено кілька російських ракетних установок «Град», котрі обстріляли 24 січня 2015 року околиці Маріуполя.

Зі звичайних хлопців, які нічого не знали про військову службу, «Балу» зробив артилерійський підрозділ, якого боявся ворог. Вони могли за лічені хвилини розвернутися, несподівано вдарити по противнику й поїхати з поля бою. Ніхто з його артбатареї не загинув, перебуваючи більше року під вогнем. Про це Андрій Іванович згадував у 2016 році, уже будучи демобілізованим,  під час презентації пересувної фотовиставки «Боги війни»:

«Мої хлопці – всі добровольці, які в артилерії взагалі нічого не розуміли. 60% прийняли присягу на вірність України лише тоді, коли прийшли до підрозділу. Але, дякувати Богу, в нас не було жодного пораненого, жодного загиблого. Ми постійно перебували в русі, а коли стояли, то нас обстрілювали «Градами», мінометами. Нині більшість із них повернулися додому, десять – залишилися служити за контрактом».

«Він дзвонив сам. Часто не було зв'язку, але я розуміла – мені не можна, – згадує дружина Наталія. І таки дочікувалася дзвінка. Два заповітних слова: все добре. Це означало, що добре не тільки з ним, але з усіма його хлопцями. Бо знала, що він переживає за них більше, як за себе».

Прослуживши понад рік, у вересні 2015 року Андрій Рибцов звільнений у запас Збройних Сил України. Після служби, коли «Балу» повернувся у мирне життя в м. Хмельницькому, то продовжив допомагати армії вже як волонтер. А ще активно займався громадською діяльністю, зустрічався із молоддю, був керівником Відокремленого підрозділу громадської організації «Всеукраїнська спілка учасників бойових дій в АТО «Побратими України» в Хмельницькій області, а також Хмельницької обласної філії громадської організації «Українська асоціація інвалідів АТО».

Серце капітана Рибцова Андрія Івановича зупинилося вночі 11 березня 2017 року на 56 році життя. Лікарі причиною кончини ветерана АТО назвали діагноз – обширний інфаркт.

13 березня 2017 року громада міста, бойові побратими і волонтери провели в останню путь офіцера-артилериста. Раптова кончина капітана «Балу» справедливо сприймалася присутніми як справжня бойова втрата… Про фронтове минуле, волонтерські й суспільно-громадські справи говорили на мітингу-реквіємі та похороні його бойові побратими, міський голова Олександр Симчишин, волонтери, громадські активісти.

Похований Андрій Іванович на Алеї Слави кладовища мікрорайону Ракове з наданням усіх військових почестей.

НАГОРОДИ: 

Указом Президента України №323/2015 від 10 червня 2015 року «За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» капітана Рибцова Андрія Івановича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

За волонтерську діяльність А. Рибцов 13.11.2016 року нагороджений медаллю "За благодійну діяльність" від благодійної організації «БФ «Спілка матері миру».

Згідно рішення сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 20 вересня 2017 року Рибцов Андрій Іванович нагороджений Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» (посмертно).

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за
проявлену виняткову мужність, героїзм, незламність духу у захисті
державного суверенітету і територіальної цілісності України,
видатні заслуги перед народом України та територіальною громадою міста Хмельницького.

На честь Рибцова Андрія Івановича на фасаді будівлі спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів №12 м. Хмельницького (Довженка, 6) встановлено меморіальну дошку.

25.02.2019 р.,

Останнє оновлення 09.02.2021 р.

Використані джерела:

1. Восьмеро Хмельничан претендують на звання «Почесного громадянина міста Хмельницького» [Електронний ресурс] // Новини Хмельницький : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://newskm.net (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
    
2. Гармати хочуть спокою [Електронний ресурс] // Подільські вісті : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://pvisti.info (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.

3. Героя російсько-української війни Андрія Рибцова вшанували на вечорі пам'яті // Хмельницька міська рада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://khm.gov.ua (дата звернення 09.02.2021). – Назва з екрану.

4. Горденко Н. Життя, віддане за Україну / Н. Горденко ; [літ. ред. В. Г. Олійник]. – Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2017. –  240 с. : кольор. фот.
    
5. До Дня українського добровольця  // Проскурів. – 2017. – №10. – 16березня. – С. 1, 4
    
6. Мій брат – росіянин [Електронний ресурс] // Подільські вісті : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://pvisti.info (дата звернення 25.02.2019). – Назва з екрану.
    
7. Не витримало серце легендарного офіцера-артилериста Андрія Рибцова...  // Проскурів. – 2017. – №10. – 16березня. – С. 4
    
8. Почесні громадяни міста Хмельницького : збірник / Хмельницька міська рада ; відп. за вип. Г. Мельник. – Хмельницький : Сторожук О.В., 2020 – 152 с.
    
9. Рішення міської ради Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://khm.gov.ua (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
    
10. Рибцов Андрій Іванович [Електронний ресурс] // Український меморіал : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ukraine-memorial.org (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
     
11. Рішення сімнадцятої сесії Хмельницької міської ради №1 від 20.09.2017 р. «Про нагородження Почесною відзнакою міської громади «Мужність і відвага» [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://khm.gov.ua (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
     
12. Старостіна С. Л. Увійшли у безсмертя... Книга пам'яті Героїв Антитерористичної Операції та Операції Об'єднаних Сил із Хмельниччини . Частина друга / С. Л. Старостіна. – Хмельницький : Цюпак А. А., 2019. – 96 с.
     
13. Тепло згадали Андрія Рибцова  // Проскурів. – 2018. – №11. – 15 березня. – С. 4
     
14. Указ  Президента України № 323/2015від 10 червня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України»[Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
     
15. Умер капитан Андрей Рыбцов, служивший в николаевской 79 бригаде [Електронний ресурс] // Nikolaev24.com.ua : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://nikolaev24.com.ua (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
     
16. У Хмельницькому презентували фотовиставку «Боги війни» [Електронний ресурс] //  Є: [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ye.ua (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.

 © Хмельницька міська центральна бібліотека
Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів 

Підготувала: Галина Єсюніна