Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно
рішенням позачергової двадцять четвертої сесії
Хмельницької міської ради №1 від 28 вересня 2018 року.

Комарницький Зіновій Андрійович народився 10 січня 1931 року у селі Комарники Турківського району Львівської області.

У 1938 році Зіновій Андрійович пішов у 1-й клас Закичерянської початкової школи, а в 1948 році закінчив 10 класів Боринської середньої школи.

У серпні 1948 року З. Комарницького було призначено вчителем Буковинської початкової школи (у її філіал переділку Зворець), а в листопаді того ж року його перевели на посаду завідуючого і вчителя Задільської початкової школи. Одночасно Зіновій Андрійович вступив на заочне навчання до Самбірського педагогічного училища (нині Самбірський державний педагогічний коледж імені Івана Филипчака).

З серпня 1949 року Зіновій Андрійович у Задільській школі, яка переводилась на 7-річну, почав викладати математику і фізику.

У 1950 році юнак не лише закінчив педагогічне училище, а й вступив до молодіжної організації українських націоналістів (ОУН), зв'язавши свою долю з повстанською армією.

Проте вже 11 листопада 1950 року Комарницького Зіновія Андрійовича арештували. Сталося це посеред робочого дня, на перерві після третього уроку. Дев'ятнадцятирічний Зіновій був засуджений  військовим трибуналом військ МВС Дрогобицької області за ст. 54-1 «а», 54-11 і 16-54-8 на 25 років ув'язнення, 5 років позбавлення громадянських прав з конфіскацією майна. Ув'язнення  Комарницький З. А.  відбував у місті Воркута, працюючи  на підземних роботах вугільних шахт №7 і №29.

В одному з інтерв'ю газеті «Є» Зіновій Андрійович згадував:

«Нас було 6 чоловік у боївці. Ми допомагали чим могли. Розповсюджували антирадянські листівки, збирали гроші в населення. Збирати гроші для повстанської армії було особливо важко та небезпечно».

За словами Зіновія Андрійовича, перед тим, як звернутися до людини за допомогою, вони її дуже довго вивчали. Дізнавалися чим вона живе, чим «дихає», щоб бути впевненими, що їх не здадуть в КГБ. Але здав групу повстанців свій, один з членів їхньої боївки.

«Мали на озброєнні, гвинтівку, рушницю, два пістолети, але зрадник видав нас. Невдовзі ми всі шестеро були заарештовані, разом зі зрадником. А далі – військовий трибунал». 

Коли помер Сталін, Зіновій Комарницький попав під амністію. Комісією Президії Верховної Ради СРСР звільнений з ув'язнення 23 липня 1956 року. У 1990 році Комарницький З. А. був реабілітований.

У кінці жовтня 1956 року Одеським обласним відділом народної освіти Зіновія Андрійовича призначено учителем початкових класів Вовківської неповної середньої школи Комінтернівського району, а в 1961 році переведено на посаду завідуючого і вчителя Зоринівської початкової школи.

У 1958 році Зіновій одружився з односільчанкою Комарницькою Стефанією Іванівною, з якою разом закінчили середню школу і Самбірське педагогічне училище.

У 1960-66 роках  Комарницький З. А. заочно навчався на історичному факультеті Одеського державного університету (нині Одеський національний університет імені І. І. Мечникова).  

У 1963 році родина переїхала у Львівську область і на пропозицію завідуючого Старосамбірським районим відділом народної освіти був призначений директором Великосільської восьмирічної  школи. Але, через відбиток минулого, їх у районі не прописували. У лютому 1964 року Старосамбірський РВ МВС письмово попередив родину, щоб протягом 24-х годин покинули територію району.

Завдяки безпосередньому втручанню у справу прописки голови райвиконкому Масляка і завідуючого райвно Ваксмана, їх прописали, але впродовж двох років бюро Старосамбірського РК КПУ не затверджувало Зіновія Андрійовича на посаді директора школи. З 1 жовтня  1965 року його перевели на посаду заступника директора цієї школи. А ще через певний час завідуючий райвно запропонував подати заяву про перевід з посади завуча на посаду вчителя цієї школи. Проте за згодою обох сторін Зіновій Андрійович допрацював на займаній посаді до кінця навчального року, а далі його шлях пролягав на Хмельниччину.

У серпні 1972 року Деражнянським районним відділом народної освіти Зіновій Комарницький та його дружина були призначені на посади вихователів Вовковинецької школи-інтернату для дітей-сиріт. Невдовзі дружину перевели на посаду вчителя одного з початкових класів, а Зіновія Андрійовича через два роки  ? на посаду вчителя історії  цієї ж школи. Так і працювали у цій школі, поки у 2002 році не переїхали до міста Хмельницького на постійне місце проживання.

У Хмельницькому Комарницький З. Г. одразу долучився до громадсько-політичного життя національно-патріотичних сил міста. У 2007 році Зіновія Комарницького обрано головою Хмельницької обласної управи Всеукраїнського братства ОУН-УПА ім. генерала Романа Шухевича – «Тараса Чупринки».

У 2008 році він брав участь у військовому параді у місті Києві.

Упродовж 2009-2015 років Зіновій Андрійович був головою  Хмельницького обласного товариства політичних в'язнів, репресованих та членів їх сімей.

З 13 січня 2014 року в Хмельницькому офіційно почав діяти обласний осередок  Всеукраїнського об'єднання «Майдан» – позапартійної громадської організації, у раду якого входив і З. Комарницький.

Зіновій Андрійович нагороджений відзнаками Народного Руху України, орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (Указ Президента України №958/2007 р. від 10 жовтня 2007 р.) та орденом «За заслуги» III ступеня (Указ Президента України №958/2007 р. від 10 жовтня 2007 р.).

Розпорядженням Президента України №62/2009-рп від 24 квітня 2009 року Комарницькому Зіновію Андрійовичу – політичному в'язню 1950-1956 років, реабілітованому в 1990 році призначено довічну державну іменну стипендію як громадянину, що зазнав переслідувань за правозахисну діяльність.

Його відзначено дипломом «Людина року –  2013» у номінації «Громадський діяч».

Зіновій Андрійович пройшов по-справжньому героїчний шлях борця за незалежність України, був активним громадським діячем. 30 серпня 2017 його не стало. 31 серпня похований на кладовищі у мікрорайоні Ракове міста Хмельницького.

Звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» присвоєно за
активну громадську діяльність, патріотизм, героїчне відстоювання
конституційних засад демократії, прав і свобод людини,
самовіддане служіння українському народу та міській громаді.

18.03.2019 р.

Використані джерела:

1. Політв'язень Комарницький: за антирадянські листівки нам призначили розстріл, але трибунал змилостивився, давши 25 років ув'язнення [Електронний ресурс] // Є : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ye.ua (дата звернення 11.03.2019). – Назва з екрану.
    
2. Почесні громадяни міста Хмельницького : збірник / Хмельницька міська рада ; відп. за вип. Г. Мельник. – Хмельницький : Сторожук О.В., 2020 – 152 с.
    
3. Про відзначення державними нагородами України учасників національно-визвольного руху [Електронний ресурс] // Законодавство України : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua (дата звернення 11.03.2019). – Назва з екрану.
    
4. Рішення міської ради Про присвоєння звання «Почесний громадянин міста Хмельницького» [Електронний ресурс] // Хмельницька міська рада : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://khm.gov.ua (дата звернення 18.02.2019). – Назва з екрану.
    
5. Розпорядження Президента України №62/2009-рп «Про призначення довічних державних іменних стипендій громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність» [Електронний ресурс] // Президент України : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua (дата звернення 11.03.2019). – Назва з екрану. 
    
6. У дев'ятнадцять – політв'язень [Електронний ресурс] // Є : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ye.ua (дата звернення 13.03.2019). – Назва з екрану.
    
7. Указ Президента України №958/2007 «Про відзначення державними нагородами України учасників національно-визвольного руху»   [Електронний ресурс] // Президент України : [офіц. сайт]. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.president.gov.ua (дата звернення 11.03.2019). – Назва з екрану. 

 © Хмельницька міська центральна бібліотека
Відділ інформаційних технологій та електронних ресурсів 

Підготувала: Галина Єсюніна