Як відомо, християнська релігія визнає догмат про триєдиність Бога: Бога-отця – творця світу видимого (природа і людина) і невидимого (ангели), Бога-сина – це Ісус Христос і Бога-Святого Духа, що походить від Бога-Отця.

Для всіх трьох іпостасей існує єдине свято П'ятидесятниці або Святої Трійці. Воно є перехідне і відзначається наприкінці травня – початку червня.  Догмат триєдності Бога, як правило, оголошується недосяжним для людського розуму в повному обсязі і осягається лише «досвідом духовного життя». У зв'язку з цим говорять про Святу Трійцю як «найбільшу таємницю християнської віри». Також природа Бога визнається такою, яку ніколи не зможе пізнати жодне створіння: ні людина, ні ангел. У Біблії немає безпосереднього викладення вчення про Святу Трійцю, проте є ряд вказівок, що й лягли в основу догмату.

Церква зображує Святий Дух у вигляді голуба. Ікона Святої Трійці – одна з найбільш шанованих у православному світі. У молитві перед цією іконою можна повідати про найсерйозніші, найглибші й драматичні життєві ситуації.

Це свято відзначається на п'ятдесятий день після Великодня, тому ще називається П'ятидесятницею. Саме у цей день Святий Дух зійшов на апостолів Ісуса Христа і заговорили вони всіма мовами і охрестили близько трьох тисяч людей. Цей великий дар був необхідний для того, щоб розповісти про життя й учення Христа іншим народам. 

Це одне з найважливіших свят православ'я і присвячене прославлянню Святої Трійці. Цього дня у православних храмах виконується одна з найурочистіших та найвеличніших служб у році.

У православ'ї свято Трійці – подвійне. У неділю святкується День Святої Трійці, а наступного дня – День Святого Духа.

Світлиця, де перебували учні Христа, була прикрашена гілками, травами та квітами.  З цим пов'язаний український обряд клечання – на Трійцю хати і церкви прикрашаються квітами та зіллям. На Трійцю віряни приходять до храму з квітами та зеленим гіллям, які нагадують людям про те, що під дією благодаті Божої душі розцвітають плодами чеснот. Також у неділю в храмах освячують зелень: різне зілля і квіти, які вважаються цілющими.

Цей звичай – відгомін пошанування зелені, природи давніми слов'янами, оскільки християнські та православні свята упродовж віків злилися з народними святами, обрядами й традиціями в одну гармонійну цілісність і є важливим елементом культури народу. Ще у дохристиянські часи наші предки вшановували культ зеленої природи, зеленого дерева, яке з'єднувало три світи: небо, землю і підземний світ (трійця). А ще наші предки вірили в сили природи: сонце, вітер, вогонь, дощ та інші природні явища як у живі істоти й молитвами, діями-ритуалами намагалися забезпечити собі добробут та щедрий врожай.

Селяни мали засіяти збіжжя та висадити городину – Трійця була днем переходу від посівної до жнив. На Зелені Свята вивозили бджіл у поля, а ще святили криниці. У п'ятницю перед Зеленими  Святами жінки вдосвіта йдуть до лісу – заготовляти лікарські трави.

Вважається, що весна та літо по-справжньому вступають у свої права після Зелених Свят.