 |
КУЗЬ
Ігор Петрович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Ігор КУЗЬ народився 13 січня 1972 року в селі Абрикосівка Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. З молодшою сестрою були зовсім малими, коли трагічно загинув батько, тож мама виховувала-підіймала дітей сама. Хлопець ріс напрочуд активним й енергійним, гарно навчався в Маківській середній школі.
Ігор змалку був активістом і лідером, який умів повести за собою. Після школи вирішив здобувати освіту в Балинському вищому професійно-технічному училищі за фахом спеціаліст із сільськогосподарської техніки, втім у розпалі навчання забрав документи й подався до Тульської області, навчатися на лісотехніка.
У 1990-1992 роках проходив військову службу в повітрянодесантних військах Республіки Білорусь. Красуня й розумниця білоруска Анжеліка настільки полонила серце, що майже одразу й освідчився. У 1993 році Ігор одружився. Невістку привіз уже до Вищих Вовковець (нині Розсошанської громади), куди переїхала мати.
У шлюбі народилися діти. Щасливе подружжя мріяло про комфортний будинок, що вміщуватиме омріяних дітей й онуків, можливо, невеличку власну справу. На спокійні розмірені будні треба було спершу заробити. Тривалий час гарували в Росії на заробітках (батько виконробом на будівництві, мама прибиральницею). Тож Артурчика й на вісім років молодшу Аріночку переважно бавили й виховували білоруська та українська бабусі.
З 2014 року дружина порвала із заробітчанством, присвятивши себе домашнім справам. Ігор ще кілька років їздив закордоннями. А повернувшись назавжди, вправний будівельник врешті став зводити такий омріяний власний будинок. Фундамент. Перший поверх... Все змінилося, коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російської армії в Україну.
28-річного Артура одразу викликали до 8-го полку спеціального призначення ССО ім. князя Ізяслава Мстиславича, адже свого часу служив п'ять років у них за контрактом, воював у зоні АТО ще з 2014 року. Після закінчення контракту повернувся до цивільного життя.
Ігор був сміливим, чесним, гарним чоловіком та батьком. Був затятим мисливцем, гарно розбирався у різній зброї. Слідом за сином добровольцем став на захист країни сапером 86-го окремого батальйону територіальної оборони, зовсім скоро воєнні дороги якого пролягли гарячими Київщиною та Донеччиною. Рідних завжди запевняв, що просто патрулюють блокпости. Не хотів, аби хвилювалися. На зв'язок старався виходити через день.
11 травня Ігор КУЗЬ загинув на бойовій позиції у «Святих Горах» — національному природному парку, в селищі Богородичне Донецької області, зазнавши поранення, несумісного з життям. Йому було 50 років.
20 травня з Ігорем КУЗЕМ попрощалися у Хмельницькому.
У нього залишилась дружина, діти і мама.
Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
Указом Президента України №580/2022 від 15 серпня 2022 року «Про відзначення державними нагородами України» «За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» КУЗЬ Ігор Петрович нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
03.02.2023 р.,
останнє оновлення 02.09.2025 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
На початок
Версія для друку
