 |
БЕЦАЛ
Сергій Миколайович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Сергій Бецал народився 11 жовтня 1975 року в місті Хмельницькому, у родині Миколи Венедиктовича і Тетяни Петрівни Бецалів. Закінчив загальноосвітню школу № 20, відслужив строкову службу. У 18 років одружився, в шлюбі в нього народилась донька Вікторія.
Сергій Бецал - військовослужбовець 53 окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха ЗСУ, старшина.
Коли російські окупанти прийшли нищити Україну в лютому 2022 року і почали повномасштабний наступ, Сергій Бецал без вагань вирішив, що мусить захищати країну. Він пішов до військкомату з початку повномасштабної війни 26 лютого. Рідним він пояснив це просто - якщо не ми, то хто? Пройшов комісію і 2 березня 2022 року його відправили добровольцем на передову. Попав одразу в саме горнило війни. Ворог вдарив потужно. Вдарив по зв’язку, по управлінню, вогневими залпами знищив техніку, обстрілював всіма видами зброї. Усе це мало повністю зруйнувати боєздатність 53 окремої бригади, позбавити її підрозділи керованості та постачання найнеобхіднішим: водою, харчами, б/к, паливом. За таких обставин бригада могла протриматися 2-3 дні, але бригада втримала ситуацію… Ворог сподівався, що воїни не витримають і побіжать, будуть деморалізовані. Але наші захисники за неймовірних обставин вистояли, незважаючи на перевагу сил ворога, не дали йому просунутись ні на крок. Голод, холод (спали в мороз прямо на промерзлій землі) – і це дошкуляло воїнам. Ворог застосовував повітряну розвідку, і облаштовувати стаціонарні позиції було неможливо. Були як на долоні. Ворожі обстріли велись 24/7. Вижити в тих умовах було дуже кепсько, проте воїни були мотивовані, добре розуміли, що за їхню землю ніхто, крім них битись не буде.
Сергій за таких обставин то «пропадав» на два тижні (очевидно, виконували надскладні завдання), то виходив на зв’язок. Його слова, коли телефонував, були короткі, щоб не хвилювати рідних.
25 травня 2022-го Сергій черговий раз зателефонував мамі: «Мамо, я побіг… Хотів почути твій голос…». Він зачищав від ворога Київ, Курахово, Мар’їнку. І в Мар’їнці потрапив під обстріл градами…У віці 46 років Сергій Бецал відійшов у Вічність.
30 травня у Хмельницькому загиблого провели в останню дорогу. Похований Герой на кладовищі у мікрорайоні Гречани. Міський голова Олександр Симчишин у своїй промові, звертаючись до рідних Сергія Бецала, сказав: «Ми намагаємося тут підібрати якісь слова, які хоча б трішки зменшили ваш біль, але не можемо цього зробити. Таких слів, на жаль, немає, тому ми просимо пробачення у всіх вас. І так само ми сьогодні хочемо подякувати вам, подякувати за Сергія, подякувати за те, що виховали його справжнім чоловіком, виховали його воїном, виховали його Героєм, який пішов захищати усіх нас, пішов боронити спокійний сон наших дітей, боронити нашу рідну Україну і захищати кожного з нас».
Рідна матуся Тетяна Петрівна розповідає, що в дитинстві Сергій любив грати в хокей, кататись на ковзанах, малювати, грати м’яча, їздити на мопеді. Але найбільше йому імпонувало бути в селі, де мав друга Сіму, який навчив його ліпити з пластиліну військову техніку: танки, літаки, і навіть ціле військо солдатів у погонах. І все воно було талановито зроблено до останньої дрібнички. Мабуть, і тому у нього з’явилась мрія бути військовим. Сергій відслужив строкову службу, дослужився до старшого сержанта, але старі радянські порядки в армії, яка ще не була реформована, не були йому до снаги і він пішов працювати. Працював завжди з цікавістю, зі знанням справи: «Термопластавтомат», Португалія, Німеччина, охоронна фірма, а перед самою війною – Київська фірма. Ніколи не боявся роботи, де б не працював. «Я можу! Я все подолаю!», – таке було гасло його життя.
«Спішив жити», – з тугою продовжує говорити Тетяна Петрівна.
Сергій мріяв мати власну хату і яблуневий садок, де б він господарював у своє задоволення. Був однолюбом, педантичний і благородний. Війна зруйнувала його мрії… Сестра Світлана пам’ятатиме вічно той день, як він обійняв рідних, глянув їй у вічі і глибоко в душу, взяв наплічник і пішов захищати свою родину, не хотів чекати, щоб ворог прийшов до його порогу…
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
29.05.2024 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
Підготувала: Оксана Василишина, редакторка ЦПБ
На початок
Версія для друку
