 |
БЕЦАЛ
Сергій Миколайович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Сергій БЕЦАЛ народився 11 жовтня 1975 року в Хмельницькому.
Закінчив загальноосвітню школу №20, відслужив строкову службу.
У 18 років одружився, в шлюбі в нього народилась донька Вікторія.
Коли 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ в Україну, Сергій БЕЦАЛ без вагань вирішив, що мусить захищати країну. Він пішов до військкомату 26 лютого. Пройшов комісію і 2 березня 2022 року старшину БЕЦАЛА відправили добровольцем на передовуу складі 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха.
Сергій БЕЦАЛ одразу потрапив у вир найзапекліших бойових дій. Ворог завдав удару по зв’язку та системах управління, знищив техніку потужними артилерійськими залпами, обстрілював позиції з усіх видів озброєння. Його мета була очевидна — повністю паралізувати боєздатність 53-ої окремої механізованої бригади, позбавити її керованості та доступу до найнеобхіднішого: води, їжі, боєкомплекту, пального.
У таких умовах бригада могла протриматися лише 2–3 дні. Але вона вистояла. Наші захисники, попри перевагу ворога, неймовірні труднощі та постійні обстріли, не дали противнику просунутися ні на крок. Вони витримали голод і холод, ночували просто неба на промерзлій землі. Через постійну повітряну розвідку ворога облаштувати стаціонарні позиції було неможливо — бійці були як на долоні. Обстріли тривали безперервно, день і ніч.
Вижити в таких умовах було надзвичайно складно. Але воїни були мотивовані. Вони чітко усвідомлювали: ніхто, крім них, не захистить їхню землю.
Сергій за таких обставин то «пропадав» на два тижні (очевидно, виконували надскладні завдання), то виходив на зв'язок. Його слова, коли телефонував, були короткі, щоб не хвилювати рідних.
Сергій БЕЦАЛ захищав від ворога Київ, Курахово, Мар'їнку. І в Мар'їнці потрапив під обстріл градами…
25 травня 2022року СергійБЕЦАЛ загинув у Донецькій області. У той день він черговий раз зателефонував мамі: «Мамо, я побіг… Хотів почути твій голос…». Йому було 46 років.
30 травняІз Сергієм БЕЦАЛОМ попрощалися у Хмельницькому.
Рідна матуся Тетяна Петрівна розповідає, що в дитинстві Сергій любив грати в хокей, кататись на ковзанах, малювати, грати м'яча, їздити на мопеді. Але найбільше йому імпонувало бути в селі, де мав друга Сіму, який навчив його ліпити з пластиліну військову техніку: танки, літаки, і навіть ціле військо солдатів у погонах. І все воно було талановито зроблено до останньої дрібнички. Мабуть, і тому у нього з'явилась мрія бути військовим. Сергій відслужив строкову службу, дослужився до старшого сержанта, але старі радянські порядки в армії, яка ще не була реформована, не були йому до снаги і він пішов працювати. Працював завжди з цікавістю, зі знанням справи: «Термопластавтомат», Португалія, Німеччина, охоронна фірма, а перед самою війною – Київська фірма. Ніколи не боявся роботи, де б не працював. «Я можу! Я все подолаю!», – таке було гасло його життя.
«Спішив жити», – з тугою продовжує говорити Тетяна Петрівна.
Сергій мріяв мати власну хату і яблуневий садок, де б він господарював у своє задоволення. Був однолюбом, педантичний і благородний. Війна зруйнувала його мрії… Сестра Світлана пам'ятатиме вічно той день, як він обійняв рідних, глянув їй у вічі і глибоко в душу, взяв наплічник і пішов захищати свою родину, не хотів чекати, щоб ворог прийшов до його порогу…
Поховали захисника на кладовищі у мікрорайоні Гречани.
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
29.05.2024 р.,
останнє оновлення 02.10.2025 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
На початок
Версія для друку
