 |
ГАВРИЛЮК
Вадим Володимирович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Народився Вадим Волордимирович 25 березня 1987 року у м. Хмельницькому, в родині Каролі та Володимира Гаврилюків. Навчався у СЗОШ № 19. У ВПУ № 4 здобув фах «Столяр-будівельний тесляр». Відслужив строкову службу у 80-ій десантно-штурмовій бригаді. Закінчив Львівську академію імені Сагайдачного за спеціалізацією «Комплекси, прилади та пристрої артилерійської розвідки», був направлений в м. Гайсин у військову частину А 1619 59 бригади.
Капітан Вадим Володимирович Гаврилюк – кадровий військовий, командир батальйону. В зону АТО був направлений у березні 2014 року з бригадою в місто Луганськ виконувати бойові завдання. А під час повномаштабної війни з 24 лютого по 17 липня 22-го з бригадою як командир 3-ї самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи прийняв на себе удар в районі ведення бойових дій під час оборони, відсічі збройної агресії рф в межах оперативного підпорядкування оперативного командування «Південь».
Починав свою службу Вадим Володимирович у в/ч А1619 18.07.19 начальником розвідки штабу артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи, далі був командиром самохідної артилерійської батареї самохідного дивізіону бригадної артилерійської групи. Досвід активної військової справи він набував ще з 2011 року, беручи участь в миротворчих операціях в Ліберії та Косово разом зі своєю бригадою.
Він не один раз на полі бою отримував важкі контузії, але завжди, не долікувавшись, повертався у стрій, розуміючи ціну його відсутності. Вадим був сміливий, героїчно жив, мужньо долав військові перешкоди, був людиною з великої літери.
Ще починаючи із зони АТО, проходив важкі випробування: 2 доби без їжі, води в Луганському аеропорту, який ворог бомбив безбожно. Із завалів летовища виходили три доби і лишень вночі, (ще й підбирали хлопців з інших бригад), допомагали врятуватись. Це був вихід з пекла. Вадим говорив тоді: «Я маю щастя, що пройшов Ліберію». А ще одного разу його колону в чистому полі ворог розбив. Не знали куди йти, телефони були зачищені, але все ж прийшли до своїх.
Вадим Володимирович пішов у вічність 17 липня 2022 року у Миколаєві. Ракети… У рідному Хмельницькому з Героєм попрощалися 20 липня. Поховали його на Алеї Слави у Хмельницькому. У Вадима Володимировича залишилися двоє неповнолітніх дітей, дружина та мати.
Побратим Василь розповів: «Вадим – це була людина з великої літери, яка завжди була готова піти на зустріч, допомогти, яка не кинула в складній ситуації, можна було на нього завжди покластися. У колективі він мав авторитет, всі його дуже цінували, любили й всі поважали. Всі знали, що можна підійти, звернутися – завжди допоможе. Завжди знайде правильні слова, підтримає».
Указом Президента України №614/2022 нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
05.06.2024 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
Підготувала: Оксана Василишина, редакторка ЦПБ
На початок
Версія для друку
