.jpg "Костянтин Мочульський") |
МОЧУЛЬСЬКИЙ
Костянтин Володимирович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Народився Костянтин Мочульський 17 березня 1991 року в родині Марії та Володимира Мочульських у місті Хмельницькому. Навчався у НВК № 7. У 2013 році закінчив Одеську національну академію зв’язку імені Олександра Попова.
Родина Марії і Володимира Мочульських виховала двох діток Костянтина і Альону: красиві, розумні, ввічливі, із бажанням рости духовно, самовдосконалюватись і творити вільне життя. Шанували рід, були чесні і правильні. Мріяли, ставили для себе високу планку життєвого шляху.
Син Костянтин був IT-фахівцем, любив свою роботу, працював у різних європейських країнах, запрошував до себе друзів, щоб подивились, як живе цивілізований світ і щоб набирались досвіду будувати свою успішну державу. Сам теж не збирався полишати рідну країну. Вчився на марші життя. Мобільність і пізнання, фаховість в роботі – це його природнє буття. Де б не був, йому була потрібна когорта тих, які прагнули бути успішними, працювати над собою, не гаяли час і робили інших свідомими, відповідальними і постійно вчились. Для Костянтина самовдосконалення не мало меж. І все добротою і любов’ю. Це був сучасний чоловік, не по роках досвідчений, який жив у гармонії з собою та іншими. Працював у міжнародній IT- компанії VAIMO на посаді Senior Frontend developer. Компанія має представництва та офіси у близько 20 країнах світу.
Але у долю Констянтина і долю його країни постукала війна… Костянтин саме прилетів у Лондон захищати міжнародний проєкт. Норвежські журналісти, які брали у нього інтерв’ю в аеропорту Бориспіль, допитувались, чи українці втікають від війни, а чи будуть захищатись? Дивні були це питання для Костянтина… Його внутрішній світ диктував інше. Чоловік, який змінював себе і хотів змінити світ своєї країни, не збирався ховатися у європейських столицях. Лондон, Польща і вже вранці 26 лютого така бажана, зажурена і незборима Україна. Запитав матір, де його військовий квиток, і пішов до військкомату. «Сину, страшно», - казала мати Марія Іванівна. Не лукавив, тихо відповів: «Страшно» і спокійно збирав свій наплічник, а мати тривожну валізку. Костянтина зразу призвали, був професійним зв’язківцем, а їх так мало було досвідчених.
Доручили у Рівно створювати бригаду звя’зківців. Це було надзавдання. Ворог в перші дні вимкнув ввесь локаційний зв’язок. Війська були «сліпі». І в таких умовах треба було давати відсіч ворогу. Далі була передислокація бригади в Умань і - Схід. Був командиром відділу зв’язку 68 окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Налаштовував зв’язок не просто на нулі, а далеко попереду нуля. Рації відсутні, старлінги відсутні. На завдання йшов сам, щоб заступити собою товаришів. Брав з собою зброю, але не брав до неї набої, не міг призвичаїтись, що перед ним ворог і його людяна душа і любов до ближнього не давали йому шансів вбивати.
Побратими згадують його як командира, який був другом, завжди був зі своєю командою, а команда була з ним, засинав пізніше за всіх та прокидався раніше за всіх, переживаючи за побратимів та зв'язок у бригаді. Керівництво бригади дуже його цінувало, постійно підвищували у званні. За шість місяців служби Костянтину було присвоєно звання лейтенанта, а з призначенням на посаду командира – звання старшого лейтенанта.
Свій останній бій Герой прийняв 5 вересня. На жаль, цього дня військовий загинув разом з кількома побратимами внаслідок ракетного обстрілу.
Про сумну втрату у фейсбуці повідомив військовослужбовець Павло Вишебаба: «Костянтин Мочульський. Мій найкращий командир, тепер назавжди. Командир, з яким дружиш, якому можеш розказати особисте, який цінував своїх людей – а ми його. Костя ніколи не бравував офіцерством, з усіма говорив з повагою і я ледве добився, щоб він перестав звертатись на “ви” до мене, молодшого за званням. Не пам'ятаю, щоб він колись давав накази в армійському розумінні цих слів, він казав — ми робили, бо поважали і направду цінували його. Жодного разу він не відмовив мені у якомусь проханні, як і я йому. Стосувалось це служби чи ні. Костя був патріотом. Пам'ятаю, зранку на День Незалежності він підійшов і обійняв мене так, начебто у мене був день народження, – вітаючи зі спільним святом. Рідкісне поєднання людяності і крутості. Гідний син своєї країни, достойний найвищих нагород. На жаль, тепер посмертно. Бувай, командире».
Відповідно до Указу Президента України №873/2022 від 23.12.2022 року за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
У Хмельницькому віддали останню шану загиблому на війні Костянтину Мочульському 11 вересня. Попрощатися прийшли рідні, друзі, побратими, представники місцевої влади та інші небайдужі містяни. На прощання побратими привезли прапор України, який дістали з-під завалів, на якому Костянтин написав: «Переможемо тільки разом». Так і буде.
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
02.03.2023 р.,
останнє оновлення 10.06.2024 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
Підготувала: Оксана Василишина, редакторка ЦПБ
На початок
Версія для друку
