 |
САДОВНІК
Тарас Ігорович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Народився Тарас Ігорович Садовнік 27 серпня 1998 року у місті Хмельницькому. У 2016 році закінчив Ліцей № 4 імені Павла Жука. В липні 2017 року став курсантом Львівської академії Сухопутних військ імені Петра Сагайдачного. Закінчив навчання у червні 2021 року за спеціальністю «Бойове застосування військ (піхота) та розпочав військову службу. У той період свого життя він знайшов справжніх друзів і тих, хто згодом став йому дуже близьким.
Українська родина Ігоря і Ірини Садовніків жила, працювала і ростила двох діток – двійняток Тараса і Дарину, мріяли про красиву їхню долю. Сім’я дружна, працьовита, освічена. Батьки виховували своїх діток демократично, тихим словом, повагою і свідомим вибором. А ще добром, чесністю, честю і власним прикладом. І якщо б визначити яка вона українська родина, то сім’я Садовніків своїми чеснотами і мала б перше місце.
Та сусідня держава вирішила, що не може існувати такої родини і такої нації як українці. І розпочався 2014 рік… Перед родиною не стояло питання чи йти захищати від сусіднього варвара державу? Ігор Вікторович кадровий військовий, пішов добровольцем, мати Ірина Генадіївна у добровольчий батальйон госпітальєрів. Старший брат Артем теж воює на Сході. Тарасу і Дарині тоді було по 16… Діти не сиділи без діла: тренували себе, щоб бути вольовими, сильними духовно і фізично, сумлінно вчились, мали спільні інтереси. Тарас як і батьки ще з дитинства мріяв стати військовим і після закінчення школи пішов служити. У жовтні 2016 року розпочав службу за контрактом у Збройних Силах України в свої 18. Батько не перечив його вибору, наставляв, мав великий досвід і був зразком для сина. Тарас служив у військовій частині А3215. У грудні 2016-го вже виконував бойові завдання у зоні АТО. Після закінчення Львівської академії Сухопутних військ розпочав військову службу в 14 окремій механізованій бригаді імені князя Романа Великого міста Володимира у званні старшого лейтенанта ЗСУ. Перше бойове зіткнення з окупантами зранку 24 лютого 22-го було на теренах Київської області. Підрозділ Тараса з маршу вступив у бій, зупинив броньовану колону противника, а згодом і зовсім її розгромив. Під час цього бою лейтенант Садовнік, командуючи механізованим взводом свого батальйону, особисто знищив танк та два БТРи ворога.
Тарас звільняв Бородянку, Макарів, неодноразово рятував поранених побратимів з підбитої та пошкодженої техніки. У Миколаївській області, куди перекинули їх підрозділ, при проведенні бойових дій отримав поранення, лікувався. Не завершивши реабілітацію повернувся до свого підрозділу у район Соледара. 20 липня 2022 року під час реабілітації одружився зі своєю тендітною красунею Дар’єю. Це була ідеальна пара. Молоді, амбітні, виховані і багаті душею. Сучасна молода краса України! Будували плани, мріяли про діток, ніщо не стримувало їх. Та доля була невблаганною. Всього тиждень сімейного життя і знову 28 липня на фронт. А в серпні 2022-го зі своїм підрозділом вже Тарас успішно стримував ворога на Бахмутському напрямку. У кінці серпня 22-го підрозділ старшого лейтенанта Садовніка був перекинутий на Харківський напрямок, у село Коробочкине Чугуївського району. У перший день наступу на Куп’янському напрямку старший лейтенант Садовнік разом з групою розвідників висунувся у напрямку села Залізничне та попав у засідку. Група прийняла бій. Вже поранений продовжував боротись до кінця, відкинувши думки про здачу в полон. Група на чолі з Тарасом 6 вересня 22-го пішла до Небесного Легіону, але дала змогу основним силам бригади продовжити наступ у напрямку міста Куп’янська. 12 вересня Хмельницький провів Тараса Садовніка в останню путь. Його поховали на Алеї слави в мікрорайоні Ракове.
Сестра Дарина пригадує: «Змалку брат був тихеньким хлопцем. Був світлим і чемним. У шкільному віці, як і всі його однолітки, фанатів від відеоігор. Також Тарас займався кікбоксингом. З цього виду спорту на змаганнях він займав перші місця. Полюбляв грати у вуличний футбол з однокласниками. Та й загалом - був активним юнаком, який любив природу та життя. Дуже хотів бути схожим на нашого батька. Отримувати звання. Завжди боровся за чесність і справедливість».
Міський голова Олександр Симчишин розповів: «Десь влітку мені випала честь познайомитись з батьком Тараса – Ігорем. У 2014 році він як справжній воїн пішов захищати нашу країну. Я знав, що вся сім'я Садовніків боронить і захищає Україну. Як тільки дозволив вік, Тарас теж пішов захищати українську землю... Ми в останні дні переживаємо переважно приємні емоції, бо бачимо як наш синьо-жовтий стяг відновлюють над українськими містами, селами – це десятки звільнених наших міст і сіл… тисячі, а можливо, й сотні тисяч врятованих життів. Але ми повинні розуміти, що кожен український прапор, який зараз піднімається над українським селом на Харківщині і буде підніматись на Донеччині, на Луганщині, в Криму – це завдяки таким, як Тарас Садовнік».
Указом Президента № 270/2023 від 10 травня Тарас Садовнік нагороджений орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня (посмертно).
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
02.03.2023 р.
Останнє оновлення: 14.06.2024 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
Підготувала: Оксана Василишина, редакторка ЦПБ
На початок
Версія для друку
