 |
РУДИЙ
Вадим Анатолійович |
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.
Народився 19 серпня 1974 року в Хмельницькому у інтелігентній освіченій родині Людмили і Анатолія Рудих. Закінчив загальноосвітню школу № 24. Навчався у Новосибірському вищому військовому командному училищі, Донецькому вищому військово-політичному училищі інженерних військ і військ зв’язку та Кам’янець-Подільському Національному університеті імені Івана Огієнка.
Вадим Анатолійович Рудий – Воїн-захисник! Сидіти і дивитись, як проливається кров молодої української еліти - це не в його характері. Він гостро відчував несправедливість, був гордим і непокірним, мав почуття відповідальності і гідності. «Хто як не я? Не мають молоді гинути», - і пішов у зону АТО добровольцем. Воював там з 2015 по 2016 роки. З початком повномасштабної війни знову пішов добровольцем. Казав: «Я йду! Не хвилюйтесь! Все буде добре!». На війні був розвідником, бував у надто небезпечних місцях, служив у 53 окремій механізованій бригаді імені князя Володимира Мономоха. У травні був поранений. Три тижні лікувався у Дніпрі і, не долікувавшись, зразу поїхав на фронт. «Я маю відомстити танку, який наїхав на мого друга»… І воював безстрашно далі.
Його дід Антон Васильович Комарницький пройшов Другу світову війну військовим льотчиком. Вадим ще юнаком любив слухати його розповіді про воєнне лихоліття, про героїзм і ці розповіді сформували у ньому потребу захищати своє, свою країну. По іншому він не міг і характером був у діда: в них все мало бути на своєму місці і в порядку. А ще Вадим гарно грав на гітарі, любив подорожувати, займався скелелазінням, виконував висотні роботи на Рівненській АЕС. Був дуже близький з двоюрідною сестрою Оксаною, росли разом, допомагали один одному. Був як батько її доньці Аніті. З чотирьох місяців сам з нею залишався, водив на танці, гурток «Самсон», приходив до неї на змагання, в усьому підтримував.
Вадим Анатолійович пішов у вічність 3 вересня 2022 року під час артилерійського обстрілу збройних сил ерефії поблизу населеного пункту Зайцеве Бахмутського району Донецької області, де було пекло, гарт і вперта нескореність України. Він виявив стійкість і мужність, виконуючи завдання за призначенням.15 вересня хмельничани віддали останню шану Герою. Поховали загиблого на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
Мер Олександр Симчишин зазначив: «Вадим дуже любив життя. Ті його хобі, захоплення, якими він займався, показують, наскільки людина по-особливому любить життя і захоплюється простими радощами… Вадим захищав нашу незалежність – кров'ю, потом, залізом і, на жаль, своїм життям».
Вадим Анатолійович Рудий Указом Президента України за участь в АТО нагороджений медаллю «За мужність».
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
03.03.2023 р.
Останнє оновлення 12.06.2024 р.
Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
Підготувала: Оксана Василишина, редакторка ЦПБ
На початок
Версія для друку
