Ролдугін Євгеній Олександрович Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової дев'ятнадцятої сесії
Хмельницької міської ради від 23 вересня 2022 року.

Військовослужбовець та бойовий медик 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи, старший солдат. Позивний "Тунгус".

Народився Євгеній Ролдугін 15 серпня 1995 року у інтелігентній родині Олександра і Олени Ролдугіних у Хмельницькому. З 2005 по 2012 роки хлопець здобував освіту у Хмельницькому технологічному багатопрофільному ліцеї із загальноосвітніми класами ІІ-ІІІ ступенів (нині – КЗЗСО "Ліцей №3 імені Артема Мазура Хмельницької міської ради").

Після закінчення школи Євгеній продовжив навчання на географічному факультеті Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Рідні, друзі та знайомі знають його як надзвичайно доброго і щирого хлопця.

"Якось у дев'ятирічному віці син поскаржився, що його побили, – згадує батько Олександр Ролдугін. – Я порадив зайнятись спортом. Він обрав дзюдо". Відтоді Євгеній почав займатись боротьбою дзюдо у Хмельницькій дитячо-юнацькій спортивній школі "Авангард".

Досить швидко він опанував базові навички та розвинув власні здібності, неодноразово ставав переможцем та призером міських та обласних змагань у своєму віці та ваговій категорії. Пізніше захопився футболом, де теж досяг неабияких успіхів, успішно захищав ворота команди Хмельницької ДЮСШ №1. В цьому виді спорту також був переможцем та призером міських та обласних змагань з футболу та міні-футболу серед юнаків.

Євгеній Ролдугін був фанат футбольного клубу ЦСКА (Київ), представником колективу "Praetorian Guard".

Присвятивши значну кількість свого життя джиу-джитсу, Євгеній мав чимало друзів серед спортсменів по всій країні. Так разом з приятелями з Івано-Франківська потрапив у 2012 році до фанатського руху столичного ЦСКА. В ті роки футбольна команда переживала часи занепаду, але фанати регулярно збиралися, аби помірятися силами із суперниками з різних міст країни. Разом з друзями Євгеній став учасником низки пам'ятних подій.

Під час навчання в університеті Євгеній Ролдугін захопився панкратіоном та пізніше бразильским джиу-джитсу, яке стало для нього найулюбленішим видом спорту. Після кількох років наполегливих тренувань здобув звання кандидата в майстри спорту з панкратіону та греплінгу, був неодноразовим призером чемпіонатів України та багаторазовим чемпіоном Чернівецької області. Володар пурпурового поясу з бразильського джиу-джитсу, багато років свого життя присвятив його розвитку та популяризації в Україні. Отримав “чорний пояс”, посмертно.

Любив мандрувати, цікавився історією і географією, писав вірші. Життя змінилося в 2013-ому. Євгеній Ролдугін став активним учасником Революції гідності. А коли ворог почав вторгнення на Сході країни, почав шукати можливість стати на захист країни. Щотижня Євгеній їздив до різних штабів, а йому відмовляли, мовляв, замолодий ще воювати. "Але він був упертий хлопець, – запевняє батько. – Часто повторював: "Я вірю в те, що роблю". Зупинити його було неможливо".

Вкотре Євгеній поїхав проситись на війну в день свого 19-річчя, прихопивши всі медалі зі спортивних змагань. Так і потрапив до добровольчого батальйону "Свята Марія". Повернувся додому щасливий, попросив маму благословити. "Я все одно піду на війну, але з твоїм благословенням мені буде легше", – сказав. А першого вересня 2014 року замість того, щоб повернутись на навчання, вирушив на війну.

"Він розумів, куди іде, але вчинити інакше не міг. Йому виповнилося 19 років 15 серпня 2014 року і 1 вересня він уже був у Маріуполі», – пригадує мама Євгенія Олена. Воював Євгеній Ролдугін у АТО/ООС в складі добровольчих батальйонів "Свята Марія" (2014) та ОУН (2015).

Євгеній добровольцем воював у найгарячіших точках країни під Маріуполем, в районі Павлополя та Сартани. Пізніше в Пісках, Авдіївці, у селищі Опитне, в районі шахти "Бутівка". В перервах між ротаціями Євгеній продовжував тренуватись і виступати на змаганнях, займався тренерською та суддівською діяльністю, здавав сесії в університеті, де отримав диплом бакалавра, адже обіцяв мамі його закінчити.

"Знаєте, одне – все це усвідомлювати, а інше – пробувати діяти, аби війна на Донбасі скінчилася. Так, я, мабуть, міг би виїхати з країни, як це робить дехто зі знайомих, не бачачи перспектив для себе в Україні. Можливо, якби не війна, і я б подумав про такий крок. Але коли в рідній країні триває справжня війна, то треба нам усім, по можливості, робити щось для захисту країни", – казав "Тунгус" у 2016 році.

За словами батьків, Євгеній повернувся з війни у важкому фізичному й емоційному стані – кінцівки були відморожені, ще й зіштовхнувся з негативним ставленням до добровольців. "Він розчарувався в людях, втратив віру в Бога – а це для нього було найгірше", – ділиться мати. Тож одного дня Євгеній прийняв рішення здійснити паломницьку ходу до Манявського монастиря, взявши з собою лише одну хлібину й пляшку води.

Три дні молився із монахами, пив воду зі святого джерела. А тоді подзвонив мамі: "Я отримав відповіді на всі питання. Господь допомагає, просто треба вміти Його почути". "Таким був шлях зцілення його душі, – каже пані Олена. – Почав грунтовно вивчати Біблію, його віра зміцнювалась".

24 лютого 2022 року, на світанку, Євгеній крикнув батькам: "Почалось! Бомблять наші міста". І поїхав до Одеси рятувати цивільних, вивіз до Хмельницького жінок. Поспав три години й вирушив до Києва – у свій добровольчий батальйон "Братство", у складі якого захищав столицю, брав участь у звільненні Київщини, командував взводом.

Наприкінці березня 2022 року в бою на Чернігівщині під час визволення населеного пункту Нова Басань, "Тунгус" отримав численні осколкові поранення рук і ніг. Після лікування та відновлення вступив до лав ЗСУ, військовослужбовець в/ч А3220 та пізніше в/ч А0693 54-ої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.

Дав Оксані Корчинській слово, що обов'язково пройде курси тактичної медицини і зробив це. Пройшов навчання в 205-му спеціалізованому навчальному центрі тактичної медицини у Тернополі, де зустрівся зі своєю коханою Оленою. Після навчання був призначений на посаду бойового медика роти. Воював на Сіверському напрямку, визволяв Харківщину. Брав участь в наступі пліч-о-пліч з бійцями, незважаючи на посаду. Врятував життя кількох своїх побратимів.

Загинув Євгеній Ролдугін 11 вересня 2022 року. Він вивозив з поля бою вкрай важкого пораненого, коли орки розстріляли санітарний автомобіль. Сталося це під Харковом. Захиснику було тільки 27 років…

Одним із перших про загибель Євгена на своїй сторінці у Facebook повідомив політик, журналіст та письменник Дмитро Корчинський.

Про загибель хмельничанина Євгена Ролдугіна із позивним "Тунгус" повідомили військові побратими у понеділок, 12 вересня 2022 року.

Трохи пізніше смерть свого єдиного сина підтвердив і батько Євгена Олександр Ролдугін, який до останнього не хотів у неї вірити.

"Я дуже сподівався, але дива не сталося... Замість тисячі слів... Я загинув разом з тобою... Можливо, я ще "воскресну", але ти... Спочивай, синку... Завжди в моєму серці та в моїй пам'яті. Зустрінемось... Колись... Десь там...Слава Героям!...", – написав батько військового Олександр.

"Коли по машині, яка під час бою вивозить 200-х і 300-х, б'є танк, шансів практично немає", – додав Олександр.

19 вересня 2022 року з Євгенієм Ролдугіним попрощалися у Хмельницькому.

Ускладнений рух і величезна черга до будинку ритуальних обрядів. Друзі, однокласники, побратими і всі ті, хто знав Євгена – люди одні за одним несли квіти. У приміщенні – справжня тиснява.

У Євгенія залишилися батьки, бабуся і кохана дівчина.

Поховали захисника на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

У 2023 році в пам'ять про сина батьки доповнили та видали книгу, автором якої був Євгеній "Час відважних". Перші примірники вийшли у 2022 році. У ній – про покоління добровольців 2014 року. Дух Воїна, почуття обов'язку та відмови від цивільного життя в умовах війни були для Євгенія пріоритетом і його свідомим буттям.

В інтерв'ю місцевому телеканалу батьки Євгена Ролдугіна розповіли, що книгу їх син писав досить тривалий час. Вони про це знали, проте сам Євген відкрито про свою літературну працю в родині не говорив.

"Книга "Час відважних" – це бажання нашого сина лишити на папері та переосмислити для себе ті всі страшні події, через які йому довелося особисто пройти в умовах війни. Психологічно не витримували люди у віці й з досвідом, а він був ще зовсім юним", – розповідає Олександр Ролдугін, батько Героя.

Книга була готова до друку і її презентацію мали зробити весною минулого року, проте плани змінилися з початком повномасштабного вторгнення. Видавець з Києва, який займався випуском книги, з початком війни сам пішов добровольцем до лав ЗСУ.

"Тому процес випуску книги трохи затягнувся, – розповідає в інтерв'ю батько захисника Олександр Ролдугін. – А за цей час ми книгу трохи доповнили. Я підняв домашні архіви, знайшов цікаві фотографії, які тепер знаходяться у книзі. А також додали біографію нашого сина".

На жаль, власну книгу, свою першу повість про події, учасником і героєм яких став, Євгеній не встиг побачити.

Ролдугін Євгеній Олександрович нагороджений відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", орденом "Лицарський Хрест Добровольця", медаллю батальйону спецпризначення "Свята Марія", почесною відзнакою “За оборону Маріуполя”, бойовою відзнакою добровольчого батальйону ОУН "Віра Сила Честь", відзнакою Хмельницького міського голови “Воля та Мужність” та почесною відзнакою командира військової частини А3220 (окремий штурмовий батальйон "Донбас").

У липні 2024 року в Хмельницькому з метою увічнення імені Почесного громадянина Хмельницької міської територіальної громади Ролдугіна Євгенія Олександровича засновано літературну премію Хмельницької міської територіальної громади "Час відважних" імені Євгенія Ролдугіна.

26 вересня 2024 року, під час засідання сесії Хмельницької міської ради, офіційно було встановлено Літературну премію Хмельницької міської територіальної громади «Час відважних» імені Євгенія Ролдугіна.

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади» присвоєно
за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.

03.03.2023 р., 27.05.2024 р.,
останнє оновлення 26.07.2024 р.

Для створення довідки використано матеріали з наступних електронних ресурсів: