Військовий служив у 77-й окремій аеромобільній бригаді ЗСУ.
Віталій Гнипель народився 6 лютого 1990 року в селі Лугове Хмельницького району, тепер Розсошанської громади.
Після закінчення школи вступив у Жмеринське ВПУ. З юного віку працював на різних будівельних об'єктах і опанував багато професій цього напрямку.
Після строкової служби в армії продовжив займатися будівельними роботами у Києві, Хмельницькому та в рідному селі Лугове. одруженим не був.
«У кожному дворі він залишив якусь свою частинку — частинку своєї праці. Все, що в руки його потрапляло по будівництву, все він робив. І мурував, і шпаклював, і дахи крив. Він завжди був на емоціях, на радощах, завжди посміхався», — розповідає побратим Андрій Олійник.
Мобілізований у серпні 2022 року в десантно-штурмові війська. Старший стрілець навідник. Навчався на сапера, вправно обходився з різними видами зброї. Мужньо вистояв бої за м. Соледар, с. Красна Гора, с. Парасковіївка, пліч-о-пліч з побратимами стримував атаки ворога.
Віталій Гнипель загинув під час виконання бойового завдання 1 березня 2023 року в районі м. Бахмут Донецької області. Потрапивши під мінометний обстріл, отримав осколкове поранення в шию.
7 березня в Хмельницькому попрощалися з військовослужбовцем. Родичі, побратими, друзі та знайомі провели в останню путь військового. Згадує племінниця Маргарита Щербюк: «Був дуже позитивною людиною, ніколи не сумував, ніколи ні на що не скаржився, завжди всіх підтримував, віддавав все останнє. Неперевершена людина».
Поховали військового на Алеї слави кладовища, що в мікрорайоні Ракове.