Прапорщик служби цивільного захисту, командир відділення караулу 1-ї державної пожежно-рятувальної частини  1-го державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області.

Дворак Владислав Іванович народився 21 квітня 2001 року в селі Дідківці Білогірського району Хмельницької області (тепер Ямпільської територіальної громади, що у Шепетівському районі).

У 2016 році закінчив 9 класів Дідковецької ЗОШ І-ІІІ ступенів.

З 2016 року по 2018 рік навчався у Хмельницькому ліцеї ІІ-ІІІ ступенів Хмельницької обласної ради. Ще під час навчання вирішив стати рятувальником.

З серпня 2018 року по лютий 2021 року навчався у Вищому професійному училищі Львівського державного університету безпеки життєдіяльності (м. Вінниця). Навчався на 4 курсі Львівського університету безпеки життєдіяльності.

Любив рибалити та грати у футбол. Захоплювався мотоциклами.

З березня 2021 року по лютий 2023 року проходив службу із цивільного захисту в Хмельницькому.

Загинув 27 лютого 2023 року внаслідок важкого поранення на місці удару рашистським дроном-камікадзе типу «Shahed». Владислав, разом із колегами, тієї ночі ліквідовували наслідки атаки російських БПЛА на 8-й окремий полк спеціального призначення в Хмельницькому. Коли почалася пожежа, рятувальникам наказали їхати на місце влучання. У той момент ворог завдав повторного обстрілу – умисно саме по працівниках ДСНС України. 

Пожежник Валентин Рочняк пригадує: "Диспетчерка бачила, що летить ще один дрон, вийшла на радіозв'язок і одразу ж прогримів вибух. Повідомлення про те, що летить другий дрон, було, але ми його не почули". Цей другий дрон і забрав життя рятувальника Владислава Дворака.

Владислав Дворак відправив Валентина до машини, щоби він одягнув апарат захисту органів дихання і зору. Через 20 секунд пролунав вибух. Від удару дрона поранення отримали четверо працівників ДСНС.

"Мене оглушило і засліпило. Я пам'ятав маршрут і повертався ним до Влада, але коли підбіг, то бачив, що вже все. Я очима бачив, що – все, але головою ще не міг прийняти, що це сталося і Влада більше нема" – каже Валентин.

Із Владом вони працювали два роки, були друзями. Про хлопців у частині навіть жартували, що по одному побачити їх – це щось нереальне.

Після повторного влучання дрона рятувальники отримали наказ відступити. Пізніше Хмельницький атакував третій дрон.

Владислав дуже любив свою роботу, йому був лише 21 рік. 

Диспетчер частини, де працював рятувальник, Вікторія Синчук, заявила, що вона у ту фатальну ніч заступила із хлоцями на чергування. «Я диспетчер першої державної пожежної частини, я їх туди відправила. Я просто не розумію, як так сталося», – каже зі сльозами на очах жінка.

Вікторія Синчук говорить: "Влад освідчився своїй дівчині Діані, в них мало бути весілля десь, не знаю, може, за місяць". 

«Він був золотим чоловіком, без перебільшень. Йому був 21 рік, але він є справжнім прикладом для інших. Він був відданим своїй роботі, справі, родині. Любив маму, мене. За місяць ми хотіли одружитися», – каже наречена загиблого Діана Іжевська.

Дівчина пригадує – останнім часом Владислав поводився дещо дивно. Міг робити необдумані речі, пояснюючи: "А раптом я завтра помру?". Наче відчував щось, так нині міркує Діана.

У ніч, коли Хмельницький атакували російські дрони, після першого вибуху, наречена подзвонила Владу. Він поспішав на виїзд. "Поговоримо пізніше", – cказав і поклав слухавку.

"Коли пролунав другий вибух, я почала дзвонити йому багато разів, пізніше почала зв'язуватися вже з частиною, написала диспетчерці. Але ніхто мені нічого не говорив до ранку. О 7:05 зателефонував начальник Влада, сказав, що його немає, що він загинув. Це був найстрашніший момент…" – каже Діана.

"Мені Влад запам'ятався хорошою людиною. Завжди хотів допомогти своїм батькам. Відколи тато пішов на війну і мама залишилася вдома сама, постійно хотів допомогти, адже вона має велике господарство. Батькові купував спорядження постійно, питав у нас завжди, що краще вибрати…", – додає водій 1 ДПРЧ Хмельницького Роман Мандибура.

Хмельничани прощалися з полеглим Героєм 28 лютого 2023 року в гарнізонному клубі Державної служби з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області. Віддати шану вогнеборцю прийшло багато людей: родичі, колеги, правоохоронці, військові, представники влади та небайдужі хмельничани. Після церемонії прощання тіло Владислава доправили на його малу батьківщину. Жителі громади зустріли Героя живим коридором.

1 березня 2023 року в селі Дідківці, під звук сирени, рідні, друзі, однокласники, односельчани, уся пожежна родина Хмельниччини та всі небайдужі жителі Ямпільської територіальної громади.провели Героя-рятувальника в останній земний путь.

"Влад був добрим, чуйним, позитивним. Не пам'ятаю, щоби колись у його голосі були нотки суму. Хоч він і на 10 років молодший та завжди міг мене підтримати. Востаннє ми розмовляли за шість днів до його загибелі. Влад казав: "Ми переможемо обов'язково! От побачиш, вір мені!". Я просила, щоби беріг себе заради нас, заради мами, тата", – розповідає старша сестра Владислава Наталія Боденчук.

Вона деякий час мешкала в Харкові, а після початку повномасштабного вторгнення – за кордоном. Бачилася з братом ще як півтора року тому – на уродинах матері, яка відзначала 50-ліття.

"Ми всі домовилися (нас троє в сім'ї) приїхати на ювілей і зробити їй сюрприз. Влад придумав подарувати мамі скутер. Він його купив і поставив у сусідів. Надув із сусідом багато кульок, прив'язав їх до скутера з обох сторін і їхав по вулиці на ньому до мами та сигналив. А потім посадили маму і вже вона їздила з тими кульками. Дуже запам'ятався той день. Це було востаннє, коли я бачила брата вживу", – каже Наталія.

"Він планував розвивати кар'єру. Хотів рятувати та допомагати людям. Був такий сміливий, що, мені здається, взагалі нічого не боявся. Завжди ішов першим. Аж занадто був сміливим", – каже Наталія.

У Владислава залишились батьки, двоє старших сестер і наречена.

Відповідно до Указу Президента України Владислав Дворак був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У роковини загибелі Сергія Севрука на фасаді 1 Державної пожежно-рятувальної частини у Хмельницькому відкрили меморіальну дошку на його честь, аби увічнити не лише пам'ять про нього, але і про його подвиг.

Владиславу Двораку в рідному селі на Хмельниччині відкрили меморіальну дошку,