Солдат 106-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

Задоянчук Артем Васильович народився 26 липня 1986 року в місті Хмельницький.

Перший клас закінчив у ЗОШ села Копистин. Свідоцтво про базову середню освіту отримав у НВК № 9. 

В 2001 році сім'я переїхала до міста Архангельськ (рф), звідки була родом його матір. В цьому ж році вступив до Регіонального технікуму економіки, права та менеджменту і здобував професію юриста.

У 2006 році повернувся до України. З того часу твердо вирішив, що житиме лише тут. 

З 2006 по 2012 роки працював приватним підприємцем на Хмельницькому речовому ринку. Згодом – мав роботу на будівництвах.

З 25 лютого 2022 року вступив до Сил ТрО. Адже на початку повномасштабного вторгнення російських військ не зміг залишатися осторонь. Взявши до рук зброю, пішов захищати Україну добровольцем. 

Руслана Задоянчук розповідає, ввечері 24 лютого чоловік повідомив їй про своє рішення йти захищати країну. Одразу наступного дня записався до територіальної оборони. 

"Він йшов на роботу, бачив чергу до військкомату і каже – я просто по-іншому не міг. Це настільки було виважене рішення, що я навіть не могла сперечатись", – додає вона. 

Певний час військовий перебував під Полтавою, а згодом вони вирушили на лінію фронту. Воював у Донецькій області “на нулі”. Рідні розповідають, Артем рідко виходив на зв'язок. Але вони набрались терпіння й вірили, що все буде добре. 

Артем Задоянчук вважався зниклим безвісти з 11 травня до того моменту, поки його особу не вдалось ідентифікувати за ДНК-тестом. Це коштувало сім'ї величезних зусиль. Минуло багато часу. До справи підключили владу, військову частину й волонтерів. До слова, за цей час захисників вже було поховано на кладовищі у Дніпрі. Кожного під своїм номером. Лише після ексгумації тіла й другої спроби ДНК-тесту вдалось встановити, що це був дійсно Артем. 

Артем загинув 11 травня 2022 року від осколькового поранення під час ворожих обстрілів з реактивної артилерії поблизу села Богородичне Донецької області (під Слов'янськом). Йому було лише 35 років.

Старший брат загиблого Антон розповідає, що відомо про обставини його загибелі. "В нього на очах вбили товариша. Вони відступали з позицій, як їх накрили градами. Артем загинув від осколкового поранення на місці. Разом з ним загинули ще 11 його побратимів. Пізніше було звільнення того напрямку, де виявили захоронення наших військових в лісі".

Наразі Герой назавжди повернувся додому. 4 квітня 2023 року він був перепохований у Хмельницькому. Поховали Артема Задоянчука на Алеї Слави кладовища, що у мікрорайоні Ракове.

У нього залишились батьки, дружина і син. 

Артем писав вірші та любив грати на гітарі. Він створив YouTube-канал «Мій світ», де публікував відео зі своїми віршами.

«Це людина, яка завжди не була схожою на інших. Не тільки тим, що писав вірші чи грав на гітарі. Він більшість того, що бачили ми, бачив по-іншому. Він бачив по-іншому природу, любов до країни. Його вірші хапають за душу, бо Артем інакше сприймав світ, насолоджувався ним, насичувався красою», – кажуть друзі військового.

У пам'ять про захисника 27 квітня 2023 року у бібліотеці-філії №4 ЦБС Хмельницької міської територіальної громади провели годину-спогад «Я хочу бачити весну». Так називався один із віршів Артема. На заході родичі та знайомі згадували, яким він був за життя й мали можливість послухати унікальні особисті аудіозаписи поезій, зокрема й ті, що військовий створив, перебуваючи вже на фронті.

Руслана Задоянчук, колишня дружина захисника, розповіла, що Артем мріяв написати особливий вірш, який пройматиме аж до серця. Зізнається, останній «Чекай» був саме таким. Його скинув Руслані вже тоді, коли був на передовій.

А вже 26 липня 2023 року у Центральній публічній бібліотеці Хмельницької міської територіальної громади презентували збірку поезій загиблого захисника «Я хочу бачити весну», видану відповідно до Програми підтримки книговидання та читацької культури у Хмельницькій міській територіальній громаді на 2021-2025 роки "#Щодня читай українською". Вечір пам'яті та поезії відбувся у день народження Артема. До збірки увійшло 22 вірша, написані ним в різні роки життя.

Всі матеріали для збірки надала мати Артема – Ніна Задоянчук. Саме вона стала його першим читачем та порадником у творчому шляху. Тоді юний хлопець навіть мріяти не міг про те, що його поезію прочитають сотні земляків.

Видання збірки – це вшанування пам'яті Героя-хмельничанина, який віддав своє життя за волю та свободу УКраїни у російсько-українській війні.