Коротун Олександр Васильович Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії
Хмельницької міської ради від 15 вересня 2023 року.

З 2000 по 2004 рік навчався у Львівському училищі фізичної культури (нині Львівський фаховий коледж спорту), Вихованець відділення футболу. Футбольну майстерність у коледжі вдосконалював під керівництвом заслуженого тренера України Володимира Данилюка. Під час навчання брав участь у спортивних змаганнях в Україні та за кордоном. Був вихованцем львівського УФК-Карпати.

Не зважаючи на те, що Олександр, не продовжив свою кар'єру у професійному футболі, а грав за аматорські колективи Хмельниччини, той завжди був у його житті. На сторінці Асоціації міні-футболу (футзалу) Хмельницької області вказано, що він грав у складі "Олімпу", а потім встиг пограти і за такі клуби, як "Феміда", "Патріот", "Vігор", "Helpix" та "М'ясний маркет". Олександр був талановитим футболістом, відрізнявся своєю майстерністю на полі, нестандартними ходами і взагалі був дуже креативним, розумним, рішучим. У всіх командах відзначався неймовірним професіоналізмом та старанністю.

У 2021 році захоплення футболом стало головною справою життя – Олександр Коротун пішов працювати дитячим тренером команди U-12 дитячо-юнацького футбольного клубу "Поділля". Він тренував команду дітей 2011 року народження. Юні вихованці любили Коротуна за цікаві тренування та його абсолютний спокій. Він ніколи не підвищував на дітей голос, ні з ким не сварився та вмів підібрати потрібні слова. Ним були задоволені і батьки, і самі вихованці.

З 25 лютого 2022 року Олександр добровільно став на захист України. Маючи військове звання прапорщика, Олександр проходив військову службу у 128-їй окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді на посаді головний сержант – командир відділення розвідувального взводу стрілецького батальйону. Безпосередньо брав участь у бойових діях на найскладніших ділянках фронту – Правобережжя Херсонщини, у Запорізькій та Донецькій областях.

25 грудня 2022 року Олександр востаннє вийшов на зв'язок із рідними. Разом із побратимами він обороняв місто Соледар у Донецькій області, яке російські окупанти вважали перепусткою до сусіднього Бахмута. 35-річного чоловіка понад два місяці вважали зниклим. У січні "Поділля" розпочало пошуки свого тренера у соціальних мережах, щоб отримати хоч якусь інформацію. "Увага! Розшук!", – так починалося повідомлення від 23 січня 2023 року про зникнення Олександра Коротуна на сторінці у Facebook, яке розмістив футбольний клуб “Поділля”. А в березні стало відомо, що 25 грудня 2022 року Олександр загинув на Бахмутському напрямку в місті Соледар на Донеччині під час виконання бойового завдання при відбитті штурмових дій ворога. Найшли тіло Героя у Соледарі та повернули додому під час обміну.

15 березня 2023 року у Хмельницькому відбулося прощання з Олександром Коротуном. Як йдеться у сюжеті ТРК "Місто", попрощатись з Олександром Коротуном до ритуальної служби прийшли сотні хмельничан: рідні, друзі, колеги та вихованці. Після міської ритуальної служби похоронний кортеж із загиблим воїном виїхав на стадіон "Поділля", де також вшанували пам'ять загиблого тренера та захисника, обійшовши футбольне поле.

“Сашко разом із побратимами пішов на завдання і зник, – розповідає Руслана Сілецька, дружина Героя. – Ми два місяці надіялися, що Олександр живий, перебуває у полоні. Однак... Олександр звільняв Херсон, бачив небезпеку й неодноразово перебував за крок від загибелі. Завжди все закінчувалося добре. Та цього разу, на жаль, на Донеччині врятуватися він не зміг”.

“У 35-річному віці добігала кінця його кар'єра, тож він перекваліфікувався на тренера, – каже дружина Героя. – Він хотів, щоб обидвоє його синів також були футболістами. Мріяв побачити бодай одного з них у футболці збірної України. Старшого сина, 10-річного Івана, записав на футбольний гурток, а з дворічним Дмитром не встиг цього зробити. Олександр був дуже турботливим батьком, старався провести якнайбільше часу з дітьми”.

“Я прийшов до військкомату на другий день після початку повномасштабного вторгнення Росії, Олександр Коротун уже був готовий до бою, – розповідає Олександр із позивним “Бакалавр”, побратим Коротуна. – Уже на війні побачив, що Олександр – один з найкращих людей, яких я знав. Він був сильним воїном, сильним керівником і сильним наставником. Безстрашно йшов у бій, у лігво ворога – у розвідку. Умів приховувати страх, бо розумів, що може передати його підопічним. Дуже складно зберігати холодний розум під кулями, під дощем, у багнюці чи у воді. А “Тренеру” це вдавалося. Він не зривався психологічно, не панікував, заспокоював інших, вселяв надію на те, що всі повернуться живими. Мабуть, така поведінка – результат його роботи на тренерській футбольній ниві”.

“Нам бракуватиме Сашка, – каже побратим “Бакалавр”. – Ми завжди пам'ятатимемо, що Коротун віддавав друзям останню їжу, а собі залишав “згущонку” й казав усім, що вона дає сили довго не відчувати голоду...”

"Це було чоловіче рішення, і добре, що сім'я розуміла його, тому що насправді людям важко це зрозуміти. Я думаю, він зробив те, чого дуже хотів. Зробив це дуже гідно і дав найкращий приклад своїм синам", – розповіла подруга сім'ї загиблого воїна Олена Марімонська.

У пам'яті Олени Олександр залишиться дуже світлою, щирою, відвертою, доброю та інтелігентною людиною, яких зустрічаєш дуже рідко. Вона ніколи не бачила Коротуна нервовим чи роздратованим.

“Олександр володів колосальним авторитетом ще у шкільні роки, – каже Ірина Задорожна, класна керівниця Героя. – Був лідером у класі. І став ним не тому, що добре вчився чи добре грав у футбол. Його любили за доброту”.

Указом Президента України №827/2023 від 20 грудня 2023 року "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку" Коротун Олександр Васильович нагороджений орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.

Для створення довідки використано матеріали з відкритих джерел: