 |
|
ЛОБОВ
Едуард
Анатолійович
|
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії
Хмельницької міської ради від 15 вересня 2023 року.
Військовослужбовець 72-ої окремої механізованої бригади Збройних сил України, старший солдат.
Лобов Едуард Анатолійович народився 1 грудня 1988 року в Вільнюсі.
У 1989 році сім'я переїхала до Білорусі в місто Постави. Навчався в місцевій школі.
У 2004 році переїхав у Мінськ, а у 2007 році закінчив Мінську школу №219.
Після навчання в школі вступив до Мінського професійно-технічного училища №38 за спеціальністю "Технічна експлуатація контрольно-вимірювальних приладів".
У 2009-2010 роках проходив строкову військову службу у місті Вітебськ в 103-й окремій гвардійській повітряно-десантній бригаді.
Едуард Лобов все своє свідоме життя боровся за свободу Білорусі. Він був співголовою «Молодого Фронту» – білоруського молодіжного громадсько-політичного руху, національно-демократичного та християнсько-демократичного спрямування, хоч ця організація і не зареєстрована в Білорусі. Білоруський політичний діяч та активіст, через що став політв'язнем.
Був затриманий 18 грудня 2010 року за день до проведення вуличної акції протесту проти фальсифікації підсумків президентських виборів 2010 року у Білорусі й засуджений до 4 років колонії посиленого режиму. Відбував покарання в колонії № 22 "Вовчі нори" в Івацевицькому районі. Тричі відмовився писати прохання на ім'я Лукашенка з проханням про дострокове звільнення. На свободу вийшов 18 грудня 2014 року, повністю відбувши термін покарання.
У 2015 році, після порушення чергової кримінальної справи, Едуарду Лобову довелося покинути Білорусь. Він міг жити в Литві, здобути вищу освіту в Польщі, стати лідером білоруської молоді. Але він твердо вирішив, що поїде добровольцем в Україну. Як говорив Едуард в одному з інтерв'ю, "В Україну я приїхав воювати за свободу українців. Попутно навчитися воювати, щоб застосувати ці навички в обороні Білорусі".
Едуард Лобов став бійцем тактичної групи «Білорусь». З літа 2015 року брав участь у війні на сході України як білоруський доброволець на боці України, приєднавшись до добровольчого батальйону «Правого Сектора», який розташовувався під Маріуполем.
У 2017 році, коли в українську армію дозволили набирати іноземців, 27 липня чоловік підписав на три роки контракт із 8-м окремим полком спеціального призначення в Хмельницькому.
Едуард Лобов став проживати у Хмельницькому, проте йому було відмовлено в отриманні українського громадянства. Головною причиною відмови стало те, що його паспорт перебував у базі Міжнародної організації кримінальної поліції (Interpol) і був недійсним. У вільний час Едуарду доводилося їздити до Києва, аби вирішити питання зі статусом і легалізацією, а потім він їхав на фронт.
Через те, що ім'я Едуарда було в базі Інтерполу, його сім'я піддавалася регулярним репресіям у Білорусі й була змушена залишити рідну домівку та переїхати до Польщі.
Едуард в Україні не лише пройшов підготовку в спецназі, а й закінчив у 2019 році "курс основних бойових навичок" .
В червні 2020 року підписав контракт з 72-ою окремою механізованою бригадою імені Чорних запорожців ЗСУ.
Перед війною закінчив курси на NLAW і Javelin.
З початком повномасштабного вторгнення перебував на фронті. Брав участь у звільненні Київської області від російських окупантів. З осені 2022 року брав участь у боях за Вугледар як стрілець з гранатомета та протитанкового ракетного комплексу Javelin, товариші по службі високо оцінювали його військовий професіоналізм.
Загинув 26 січня 2023 року під час ближнього бою від влучання осколка танкового снаряда поблизу міста Вугледар Донецької області при відбитті російського десанту. Знищивши, за словами товаришів по службі, п'ятнадцять солдатів противника, власним життям зміг врятувати свого командира.
17 лютого Едуарда Лобова поховали на військовому кладовищі Повонзки у Варшаві.
За участь в обороні Києва, Чернігова, Бахмута, Вугледара, отримав 4 травня 2022 року нагороду "За взірцевість у військовій службі" III-го ступеня. Раніше Едуард Лобов був нагороджений медаллю ветерана війни та "Козацький хрест" ІІІ-го ступеня.
Указом Президента України №270/2023 від 10 травня 2023 року "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку" Лобова Едуарда Анатолійовича нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.
11.03.2024 р.
Для створення довідки використано матеріали з відкритих джерел:
© Центральна публічна бібліотека
Хмельницької міської територіальної громади
На початок
Версія для друку
