Скобля Олексій Миколайович Централізована бібліотечна система Хмельницької міської територіальної громади

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно рішенням позачергової тридцять третьої сесії
Хмельницької міської ради від 15 вересня 2023 року.

Військовослужбовець 8-го окремого полку спеціального призначення Збройних сил України, старший сержант. За сміливість бійці присвоїли йому позивний “Тур”.

Скобля Олексій Миколайович народився 14 березня 1990 року в місті Мінськ, Білорусь. Мама вихователька у дитячому садку, батько – водій автобуса.

У школі Олексій цікавився історією, зокрема вікінгами, читав багато історичних книжок. Займався історичною реконструкцією. Був членом клубу Truvaring. Багато їздив фестивалями і Білоруссю, і за кордон.

Закінчив Мінський автомеханічний коледж ім. М. Висоцького в деякий час працював механіком – ремонтував автомобілі.

Пізніше вступив до Гродненського державного університету імені Янки Купали, здобуваючи вищу освіту за тією ж спеціальністю "Експлуатація автомобілів", але так і не закінчив – покинув заради участі в АТО після захоплення Криму Росією.

За словами Катерини Шабунь, молодшої сестри Олексія, він жив із батьками, коли в Україні спочатку відбувся Майдан, після сталося захоплення Криму та почалися бойові дії на Донбасі. "У березні 2015 року він просто склав свій туристичний рюкзак, повідомив батькам, що їде на заробітки кудись і пропав. Певна річ, ми писали-дзвонили. Спершу відповідав, а десь за тиждень із ним зник зв'язок. Ми почали хвилюватися. Мама багато плакала, бо здогадувалась про все. Я почала шукати його колег, друзів, питати у них, де він. Один із друзів зізнався, що Олексій поїхав до України. Потім зв'язалися нарешті з братом. З'ясувалось, що він чи втопив, чи розбив телефон. І тоді він уже підтвердив, що в Україні. Батьки дуже просили його повернутися. Мама плакала і благала приїхати в Білорусь. Але він не послухав”.

Друзі розповідають, що "Тур" не шукав пригод, не був затятим активістом. Приїхав через конкретні переконання. "Він був певен, якщо Україна буде вільною, слідом звільниться й Білорусь. Олексій добре розумів історичний момент та важливість битви за Україну, адже з дитинства цікавився історією".

З утворенням у 2015 році одного з перших іноземних добровольчих загонів Олексій Скобля переїхав до України й воював у складі тактичної групи "Білорусь" Добровольчого українського корпусу "Правий сектор".

Білорус Ян Мельников познайомився з "Туром", коли той приїхав у розташування 5 батальйону Української добровольчої армії. Ян тоді саме повернувся з Пісків – селища біля Донецького летовища.

"Мені кажуть: тут приїхав іще один білорус. Я вийшов подивитися і побачив такого здорованя. Ми з ним одразу знайшли спільну мову. Я йому сказав: "Живе Білорусь!", а він відповів: "Живе вічно!", і я зрозумів: наш", – ділиться Мельников спогадами із "Суспільним".

Олексій брав участь у боях в районі шахти "Бутівка"» неподалік міста Авдіївки Донецької області.

"Брат не приховував, що був на війні. Особливо не розповідав про те, що там відбувається, але ми знаємо, що брав участь у бойових діях. Батьки, звісно, просили його повернутися – але Олексій був упертим".

Потім, каже Катерина, її брат уже не міг повернутися через загрозу карного злочину на батьківщині за те, що воював в Україні.

У 2016, коли фронт фактично стояв, а іноземці отримали можливість служити в ЗСУ, Олексій Скобля "легалізувався" у 8 полку Сил спеціальних операцій ЗС України, що базується у Хмельницькому. Тоді ж додатково пройшов курси парамедиків. Брав участь в АТО/ООС.

Довгий час служив бойовим медиком і врятував сотні життів.

З 2019 по 2022 рік працював інструктором з підготовки особового складу. Відповідав за напрям підготовки бойових медиків.

В 2022 році повернувся в рідну частину до Хмельницького. Невдовзі у нього мав закінчуватися контракт.

Олексій мав море планів на майбутнє. За значні здобутки перед українським народом у 2019 році він отримав українське громадянство, згодом одружився і мріяв стати батьком. Планував опанувати мирну професію, їхати вчитись у США, вивчав можливості стажування в ІТ-компаніях. Але все змінило 24 лютого 2022 року.

Олексій Скобля брав участь у бойових діях поблизу Бучі, Ірпеня та Мощуна. Він здійснював евакуацію поранених із поля бою, надавав меддопомогу військовим і цивільним.

Загинув 13 березня 2022 року поблизу населеного пункту Мощун Бучанського району Київської області. Його група потрапила у ворожу засідку. Авто, яким їхали бійці, впритул розстріляли росіяни. Олексій отримав складне поранення в стегнову артерію і тому, розуміючи, що не виживе, вирішив ціною власного життя залишитися та прикривати відхід групи. Усі спроби друзів надати йому допомогу чи евакуювати одразу твердо зупинив: "Відставити! Я прикрию! Відступайте!". Він загинув зі зброєю в руках, до останнього подиху прикриваючи побратимів. Завдяки сміливому білорусу вся група українських спецпризначенців успішно вийшла!

Він усього день не дожив до дня народження. 14 березня білорусу Олексію Скоблі на позивний "Тур" виповнилося б 32 роки.

"Це було складне та секретне завдання, деталі якого дозволено оприлюднювати хіба вже після Перемоги, – розповідають побратими Героя. – Ми впорались, хоч і нарвались на засідку. "Тур" після поранення не те щоб не просив допомогти, а в грубій формі наказав на нього не зважати і відходити! Сам же залишився прикривати відхід. Як він проявляв себе з перших днів Героєм, готовим підставити під вогонь себе заради інших, так і закінчив. Не дивно, що усі, хто знають "Тура", відзиваються про нього настільки позитивно".

15 березня 2022 року з Олексієм Скоблею попрощалися у Києві. Багато хто прийшов підтримати дружину, батьків – колеги, родичі, друзі. Того ж дня його тіло було кремоване.

У нього залишилися дружина, батьки та сестра.

Указом Президента України №270/2019 від 17 травня 2019 року "за значні особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, громадянську мужність, самовідданість у відстоюванні конституційних засад демократії, прав і свобод людини, вагомий внесок у культурно-освітній розвиток держави, активну волонтерську діяльність" Скоблю Олексія Миколайовича нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

Указом Президента України №212/2022 від 4 квітня 2022 року "за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Скоблю Олексія Миколайовича нагороджено орденом "За мужність" ІІ ступеня (посмертно).

Указом Президента України №233/2022 від 12 квітня 2022 року "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" Скоблі Олексію Миколайовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка" (посмертно).

Рішенням позачергової шістнадцятої сесії Хмельницької міської ради №22 від 28 квітня 2022 року у Хмельницькому перейменували вулицю Пушкіна на вулицю Героя України Олексія Скоблі, провулок Пушкіна на провулок Героя України Олексія Скоблі.

У травні 2023 року, неподалік від місця загибелі Олексія Скоблі, у лісі біля села Мощун у Бучанському районі Київської області встановили пам'ятний знак на його честь.

Битва за Мощун, що тривала з 27 лютого по 25 березня 2022 року на початковій фазі російського вторгнення в Україну – одна з найзапекліших та найгероїчніших битв під час оборони Києва, що стала одним із переломних моментів в історії сучасної України.

Звання «Почесний громадянин
Хмельницької міської територіальної громади»
присвоєно за видатні заслуги перед українським народом
та Хмельницькою міською територіальною громадою.

Для створення довідки використано матеріали з відкритих джерел: